6. Експансія Франції в Індокитаї.

Одним із напрямків колоніальної політики ІІІ республіки у Франції було поширення свого впливу на півострові Індокитай. На середину ХІХ ст. на півострові розташовувались такі самостійні держави: Бірма, Сіам, Аннам (до неї входили: Тонкін, Аннам, Кохінхіна) та Камбоджа. У них правили місцеві монархічні династії та панував феодальний лад. Ще в період правління Наполеона ІІІ відбулися перші військові експедиції в ході яких під протекторат Франції потрапило королівство Камбоджа.

В березні 1874 р. нерівноправний договір був нав’язаний місцевій державі Аннам. Не зупиняючись на цьому французький уряд скористався смертю правителя Аннаму та у 1883 р. направив туди військовий корпус. В результаті цієї кампанії 29 серпня 1883 р. було підписано договір про французький протекторат над Аннамом. Проте фактично ця територія перебувала у колоніальному становищі. Дана угода викликала ускладнення французько-китайських відносин. В листопаді 1883 р. Китай, за підтримки Англії відмовився визнати договір та висунув вимогу виведення французьких військ. У відповідь Франція направила в Індокитай нові підкріплення. Розгорнулися широкомасштабні бойові дії між французами з одного боку та місцевої армії у союзі із китайськими загонами. В ході них французи отримали ряд перемог та в травні 1884 р. підписали з Китаєм конвенцію про дружбу та добросусідство. Після цього Аннаму було нав’язано новий кабальний договір. Французькі колонізатори вели себе зухвало та демонстративно знищили державну печатку, яка була надана подарована Китаєм аннамським імператорам. Китайський уряд використав це як привід до нових військових дій. Французам було завдано ряд поразок. У відповідь французький флот захопив Пескадорські острови та блокував острів Тайвань. Китайський уряд мобілізував нові сили і зумів завдати французам дошкульної поразки у битві при Ланг-Соні 24 березня 1885 р. Французький головнокомандувач Брієр де л’Іль терміново запросив у Парижу нових військ. 29-30 березня 1885 р. на засіданні уряду було вирішено направити в Індокитай додаткові сили кількістю 10 тисяч солдат з Алжиру та винести на засідання парламенту питання про новий військовий кредит в 20 млн. франків.

Дані події викликали глибоку політичну кризу. Перед Бурбонським палацом в Парижі, де відбувалось засідання парламенту, зібрався протестуючий натовп родичів загиблих і ранених в Індокитаї солдатів. Вони вимагали покарання для прем’єра Ж.Фері, який обіцяв французькій армії в Аннамі легку прогулянку. Голова уряду був відправлений у відставку, проте, продовжував вести переговори з китайським урядом, з метою завершити військові дії. Характерно, що нове міністерство Бріссона все ж таки отримало 150 млн. франків для завершення військової кампанії.

4 квітня 1875 р. були підписані прелімінарні умови миру між Францією та Китаєм. Через декілька місяців війна закінчилась укладенням Тяньцзиньського договору, згідно якого Китай визнавав протекторат Франції над Аннамом. У 1887 р. французи об’єднали території Аннаму, Тонкіну, Камбоджі і Кохінхіну в Індокитайський союз і створили там свою колоніальну адміністрацію. В жовтні 1893 р. до цього союзу була приєднана територія Лаосу.

Остаточний розподіл сфер впливу в Індокитаї відбувся у 1904 р. шляхом підписання англо-французької домовленості про поділ півострова на англійську та французьку частини по річці Менам.