
- •Питання самостійного опрацювання курсу “Нова історія країн Європи та Америки 1870-х – 1918 рр.” (ііі курс) Старший викладач Боровець і.І.
- •1. Діяльність і Інтернаціоналу у 70-х роках, його розпуск.
- •2. Передумови створення іі Інтернаціоналу. Найважливіші рішення Паризького, Брюссельського конгресів.
- •3. Цюріхський і Лондонський конгреси іі Інтернаціоналу. Їх рішення.
- •4. Паризький і Амстердамський конгреси іі Інтернаціоналу.
- •5. Сша в період республіканських президентів Гаррісона та Мак-кінлі.
- •6. Експансія Франції в Індокитаї.
- •7. Німецька соціал-демократія наприкінці хіх ст.
- •8. Німецька соціал-демократія на початку хх ст. Р. Люксембург, к. Лібкнехт, к. Каутський, е. Бернштейн.
- •9. Ірландське питання у політичному житті Англії наприкінці хіх ст. Ч. Парнел, м. Девіт.
- •10. Ірландський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •11. Соціально-економічний й політичний розвиток болгарського князівства наприкінці хіх ст.
- •12. Болгарія на початку хх ст.
- •13. Болгарія в роки Першої світової війни.
- •14. Розвиток болгарської культури на межі хіх-хх ст.
- •15. Польські землі і “польське питання” у роки Першої світової війни.
- •16. Економічне і політичне становище Чехії і Словаччини на початку хх ст.
- •17. Посилення чеського національно-визвольного руху на початку хх ст.
- •18. Чеська і словацька культура наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •19. Економічний і політичний розвиток Сербії наприкінці хіх ст.
- •20. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •21. Македонія наприкінці хіх – на початку хх ст. Національно-визвольний рух македонського народу.
- •22. Головні тенденції розвитку країн Латинської Америки наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •23. Основні види джерел з нової історії країн Європи і Америки другого періоду .
6. Експансія Франції в Індокитаї.
Одним із напрямків колоніальної політики ІІІ республіки у Франції було поширення свого впливу на півострові Індокитай. На середину ХІХ ст. на півострові розташовувались такі самостійні держави: Бірма, Сіам, Аннам (до неї входили: Тонкін, Аннам, Кохінхіна) та Камбоджа. У них правили місцеві монархічні династії та панував феодальний лад. Ще в період правління Наполеона ІІІ відбулися перші військові експедиції в ході яких під протекторат Франції потрапило королівство Камбоджа.
В березні 1874 р. нерівноправний договір був нав’язаний місцевій державі Аннам. Не зупиняючись на цьому французький уряд скористався смертю правителя Аннаму та у 1883 р. направив туди військовий корпус. В результаті цієї кампанії 29 серпня 1883 р. було підписано договір про французький протекторат над Аннамом. Проте фактично ця територія перебувала у колоніальному становищі. Дана угода викликала ускладнення французько-китайських відносин. В листопаді 1883 р. Китай, за підтримки Англії відмовився визнати договір та висунув вимогу виведення французьких військ. У відповідь Франція направила в Індокитай нові підкріплення. Розгорнулися широкомасштабні бойові дії між французами з одного боку та місцевої армії у союзі із китайськими загонами. В ході них французи отримали ряд перемог та в травні 1884 р. підписали з Китаєм конвенцію про дружбу та добросусідство. Після цього Аннаму було нав’язано новий кабальний договір. Французькі колонізатори вели себе зухвало та демонстративно знищили державну печатку, яка була надана подарована Китаєм аннамським імператорам. Китайський уряд використав це як привід до нових військових дій. Французам було завдано ряд поразок. У відповідь французький флот захопив Пескадорські острови та блокував острів Тайвань. Китайський уряд мобілізував нові сили і зумів завдати французам дошкульної поразки у битві при Ланг-Соні 24 березня 1885 р. Французький головнокомандувач Брієр де л’Іль терміново запросив у Парижу нових військ. 29-30 березня 1885 р. на засіданні уряду було вирішено направити в Індокитай додаткові сили кількістю 10 тисяч солдат з Алжиру та винести на засідання парламенту питання про новий військовий кредит в 20 млн. франків.
Дані події викликали глибоку політичну кризу. Перед Бурбонським палацом в Парижі, де відбувалось засідання парламенту, зібрався протестуючий натовп родичів загиблих і ранених в Індокитаї солдатів. Вони вимагали покарання для прем’єра Ж.Фері, який обіцяв французькій армії в Аннамі легку прогулянку. Голова уряду був відправлений у відставку, проте, продовжував вести переговори з китайським урядом, з метою завершити військові дії. Характерно, що нове міністерство Бріссона все ж таки отримало 150 млн. франків для завершення військової кампанії.
4 квітня 1875 р. були підписані прелімінарні умови миру між Францією та Китаєм. Через декілька місяців війна закінчилась укладенням Тяньцзиньського договору, згідно якого Китай визнавав протекторат Франції над Аннамом. У 1887 р. французи об’єднали території Аннаму, Тонкіну, Камбоджі і Кохінхіну в Індокитайський союз і створили там свою колоніальну адміністрацію. В жовтні 1893 р. до цього союзу була приєднана територія Лаосу.
Остаточний розподіл сфер впливу в Індокитаї відбувся у 1904 р. шляхом підписання англо-французької домовленості про поділ півострова на англійську та французьку частини по річці Менам.