18. Чеська і словацька культура наприкінці хіх – на початку хх ст.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. в результаті освітніх реформ в чеських землях практично було ліквідовано неписьменність. Причому переважна більшість шкіл (57%) були чеськими. Національні сили домоглися, що чеська мова стала мовою для всіх студентів всіх освітніх закладів. В 1882 р. Празький університет було поділено на чеську і німецьку частину, що об’єктивно підвищило потенціал розвитку чеської науки. Відомий історик-позитивіст Я.Голл (з 1907 р. ректор університету) у 1895 р. започаткував видання «Чеського історичного журналу». Важливою подією стало заснування у 1897 р. Чеської Академії наук, словесності та мистецтв. ЇЇ видавнича діяльність популяризувала чеськомовну літературу у всіх галузях наукових знань. Вийшла друком перша чеська енциклопедія «Оттовий науковий словник» (з 1885 по 1909 рр. опубліковано 28 томів). Великий громадський резонанс мала наукова дискусія про автентичність найдавніших пам’яток чеської культури – Краледворського і Зеленогорського рукописів. Група дослідників на чолі з Г.Бауером та Т.Масариком довели, що рукописи є дійсно підробними.

Чеське культурне життя даного періоду позначене модерністськими тенденціям, які дістали назву «чеський модерн». В 1895 р. був опублікований «Маніфест чеського модерну», в якому романтизму, академізму, реалізму протиставляються нові художні цінності, які перетворюють творчість у самоцінну сферу культури, відкидають ідеологізацію і політизацію культури. На перший план виступає індивідуальність художнього висловлювання, цінність самої особистості митця. Саме такою є творчість поетів А.Сови, О.Бржезини, Й.Махара. Чеська проза зберегла реалістичні традиції. Твори А. Ірасика присвячені гуситському руху (трилогія «Між течіями»), в яких простежується романтизація та героїзація гуситів і таборитів. Він створив також багатотомні епічні твори про періоди просвітництва та національного відродження в чеських землях. Побутові теми розкривали у своїх творах також І.Герман, К.Райс, брати Мрштики. У музичному мистецтві виділяється творчість Б.Сметани, А.Дворжака, які зробили чеську національну музику визнаною у Європі. В 1901 р. у Празі виникла Чеська філармонія, у 1905 р. Оркестрове товариство. До молодого покоління чеських композиторів належали В.Новак, Й.Сук, Л.Яначек. В галузі театрального мистецтво поряд з Національним театром у Празі в 1902 р. було відкрито драматичний театр у Пльзені. В ньому плідно працював реформатор лялькового театру Й. Скупи. Експериментальні сцени на ідеях експресіонізму ставили режисери Ф. Завржела, Г. Гілар. Найбільш глибоко риси “чеського модерну” проявилися у образотворчому мистецтві. В 1907 р. виникає об’єднання живописців “Осма” (Е.Філл, А. Прохазка, Б. Кубішта), в 1911 р. – “Група художників” (Й. Чапек, В. Шпали). В їх полотнах чітко простежуються імпресіонізм, експресіонізм, кубізм. Майстром пейзажу вважався А. Славічек, графіки – З. Браунерова. Світовою мистецькою цінністю є спадщина А. Мухи, який малював літографії із зображенням жіночих фігур та портретів (серія “Візантійські голівки”). Відомі також його фрескові розписи Приматорського салону Муніципального дому (1912 р.). В галузі скульптури успішно працювали Ф. Білек, Я. Штурс, Л. Шалоун. Останній є автором пам’ятнику Я. Гусу на Староместській площі у Празі.

Розвиток словацької культури на рубежі століть гальмувався політикою мадяризації, яку проводила угорська влада. Перед світовою війною лише 1/6 словацьких дітей відвідували початкові школи з національною мовою викладання. Невдачею завершилися спроби національних діячів відкрити на початку ХХ століття національні середні школи. В 1912 р. у Братиславі на базі правничої академії було створено університет, але він залишався угорським. Єдиною національно спрямованою культурницькою організацією залишалася Словацька матиця у Мартіні. За її сприяння у 1890 р. утворений Народний дім, а у 1895 – Словацьке музейне товариство, яке видавало журнали “Часопис”, “Збірник”. Серед відомих тогочасник словацьких науковців були А. Голубий, А. Стодола (природничі науки), Я.Влчек (літературознавство), С. Чамбел (мовознавство), П. Добшінський, А. Затурецький (етнографія та фольклористика). В становленні словацької історичної науки важливу роль відіграв Ф. Сасінеку та його праці “Історія словаків” і “Великоморавська держава”.

Засновниками словацької реалістичної літератури були С. Гурбан-Ваянський (поетична збірка “Татри і море”, роман “Сухі пагони”, в якому автор звертається до життя селянства – основи нації), М.Кукучін („Будинок над прірвою”). Модерністські мотиви представляла творчість І.Краска, Я. Єсенського та представників об'єднання “Словацька модерна” (1900 р.). Для розвитку словацької музики велике значення мало відкриття музичної школи в Братиславі (1908 р.). Продовжував успішно функціонувати ‘Словацький хор” у Мартіні. У 1880 р. композитор Я.Белла створив першу національну оперу “Коваль Віеланд”. Іншими відомими композиторами були М. Шнайдер-Трнавський, Ф. Кафенда. Значного поширення набула храмова музика. Театр представляла аматорська сцена. У 1890 р. у мартінському тетрі була поставлена п'єса М. Горватової “Словацька сирота”. Основою репертуару були також твори Ф.Урбанека, Я.Паларика. У 1902 р. “Словацький хор” у Тісовці поставив словацькою мовою “Продану наречену” Б.Сметани. Популяризував словацьку національну сцену також мандрівний театр Я.Стражена. Центрами словацького образотворчого мистецтва були “Художня спілка” у Братиславі, об'єднання художників у Детві. Організовувалися художні виставки, в 1911 р. заснована художня школа. Упродовж 1903-1907 рр. діяла Група словацько-угорських художників (Я.Аугуст, Г.Малли), характерною рисою творчості якої був імпресіонізм. В напрямі пейзажу плідно працював Ф. Катон, портрету – П.Богунь, батальних сцен – брати Климковичі. На цей час припала діяльність видатного скульптора В. Тілгієра ( фонтан “Трітон і Німфа” перед будівлею Національного театру; пам'ятник композитору Гуммелю на набережній Дунаю в Братиславі). В архітектурі спостерігається розмаїття стилів, все частіше застосовуються нові будівельні матеріали (скло, бетон, залізо). Знаними будівничими були Я.Бобула, М.Гармінц (Словацький національний музей у Мартіні, 1906-1908; костел у Черновій, 1907), Д.Юркович (Словацький культурний дім у Скаліці, 1904).