17. Посилення чеського національно-визвольного руху на початку хх ст.

На початку ХХ ст. національний рух у чеських землях вступив у стадію становлення політичних партій сучасного типу, які у своїх програмних положеннях пропонували своє бачення вирішення «чеського питання». Національна партія вільнодумних (младочехи) до 1906р. залишалась найбільш впливовою силою. В 1901 р. лідером партії став К.Крамарж – прихильник так званої «позитивної» політики, тобто поступового покращення економічних, політичних і культурних позицій чеської нації в Австро-Угорщині. Младочехи пропонували ліберально-демократичну програму перетворень, а також прагнули отримати посади в органах виконавчої влади на всіх рівнях задля формування національної чиновницької групи. Чеська національно-соціальна партія (виникла у 1897 р.) на чолі з В.Клофачем виступала за вільне самовизначення, державну самостійність та економічну незалежність чеських земель. В соціальній сфері партія захищала права робітників в поєднанні із загальнонаціональними інтересами. В 1899 р. на зборах Співдружності чеських землевласників створено Аграрну партію (лідер – А.Швегла). Партія відображала настрої середнього прошарку селянства, прагнула розширення кооперації, надання кредитів селянам, запровадження прогресивних технологій і техніки. В 1899 р. виникла також Моравсько-Сілезька християнсько-соціальна партія на чолі з Я.Шрамеком, яка стояла на засадах політичного католицизму.

У 1900 р. професор Празького університету Т.Масарик створив Чеську народно-реалістичну партію (реалісти). Політична програма партії передбачала поступову демократизацію Австро-Угорщини, рівноправність всіх її народів на основі природного права і національно-територіальної автономії. Провідною ідеєю концепції Масарика виступала пропаганда гуманістичних духовних цінностей, які, на його думку, були каталізаторами чеського національного руху і в майбутньому стануть фундаментом політичного устрою відродженої чеської держави. Однак заклик Масарика до дії через моральне відродження та універсалістичний підхід до чеського питання («…чеське питання є або світовим питанням або не є жодним») були малозрозумілими для більшості чеського суспільства, а тому партія реалістів на початку ХХ ст. масового впливу не отримала. Зрештою у 1908 р. створено Чеську державно-правову прогресистську партію, яка об’єднала націоналістичну антиавстрійськи налаштовану інтелігенцію, частину підприємців і середнього прошарку. ЇЇ програма включала вимоги відродження чеської державної самостійності, політичної демократизації та соціальних реформ.

Для координації взаємодії вказаних партій у 1900 р. створено Чеську національну раду – громадсько-політичну організацію, завдання якої полягало у об’єднанні політичних сил, зорієнтованих у розв’язанні національного питання на державно-правову традицію. Введення загального виборчого права зміцнило позиції чеських політичних сил у Райхсраті. Підсумки виборів у травні 1907 р. були такими: аграрії отримали 28 мандатів, младочехи – 18, католики Чехії та Моравії – 17, реалісти – 2. Важливим напрямком діяльності чеських політичних сил був пошук зовнішньополітичних приорітетів. Течія «неославістів» виступала за тісне австро-російське співробітництво. За їх ініціативи в 1908 р. у Празі було проведено слов’янський з’їзд, який німецькі кола розцінили як відродження «панславізму». Німецькі депутати чеського Сейму влаштували обструкцію, уряд призупинив його роботу, що в свою чергу спричинило відставку чехів-міністрів. Зважаючи на жорсткий характер чесько-німецького протистояння віденський уряд у грудні 1908 р. запровадив надзвичайний стан.

Наступний етап посилення чеської опозиції владі пов’язаний з діяльністю Слов’янського союзу, в якому об’єдналися депутати Райхсрату слов’янського походження (серед них – 83 чехи). У 1910 р. чеські парламентські фракції утворили Об’єднаний чеський клуб. Він теж виступав деструктивною силою, блокував парламентські рішення, що призвело до розпуску Райхсрату у 1911 р. Нові парламентські вибори ще більше зміцнили позиції чеських національних сил і, що характерно, посилили чесько-німецький антагонізм. В черговий раз це проявилося під час обговорення нового закону про мови, згідно з яким мовою урядових органів у кожному окрузі Чехії мала стати мова більшості населення; в округах, де меншість населення складала принаймні 35%, внутрішньою державною мовою мала стати мова більшості, а в стосунках між владою та населенням належало вживати обидві мови; обидві мови визнавалися офіційними у структурах, діяльність яких поширювалась на всі чеські землі. Проект відхилили і німці, і чехи. В березні 1914 р. Райхсрат знову був розпущений і вже не скликався до початку Першої світової війни.