10.5. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

Порядок здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями резидентів регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується (а у разі експорту робіт або послуг, прав інтелектуальної власності – з моменту підписання документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності).

Порушення резидентами термінів, установлених Законом, призводить до стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

При складанні зовнішньоторговельних контрактів велике значення має правильне визначення валютно-фінансових умов угоди. Саме на цій стадії у повній мірі проявляється протилежність інтересів експортера, устремління у якого націлені на отримання максимальної суми валюти в найкоротший строк, і імпортера, зацікавленого у прискоренні отримання товару, до моменту його кінцевої реалізації і виплаті мінімальної суми за контрактом.

У міжнародній практиці зовнішньоекономічних відносин умови платежів розрізняються залежно від взаємної довіри та поєднання інтересів торгових партнерів і ролі, яку повинні відігравати в кожному конкретному випадку банки при міжнародних розрахунках.

У практиці фінансової діяльності використовують такі основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій:

* авансовий платіж (передплата);

* документарний акредитив;

* документарне інкасо;

* платіж за відкритим рахунком ( табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Способи здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями

Умова платежу	Характерна ознака	Переваги	Недоліки
Передоплата (аванс)	Імпортер здійснює платіж до відвантаження товару	Експортер отримує гроші негайно і не несе ризиків	Імпортер несе ризик, оскільки одержує товар лише після оплати. Переобтяження ліквідності експортера
Оплата через документар-ний акредитив	Імпортер виставляє акредитив через свій банк	Експортер отримує платіж від банку-імпортера	Банківські витрати. Ускладнений огляд товару перед оплатою
Оплата через документар-не інкасо	Документи знаходяться в банку імпортера і видаються під час оплати	Експортер отримує гроші при передачі товару; імпортер одержує товар негайно після оплати	Імпортер платить без огляду товару. Виникають витрати
Відкритий термін платежу (відкритий рахунок)	Імпортер сплачує після одержання товару та закінчення певного терміну	Для імпортера виключений ризик, оскільки на момент оплати він володіє товаром або вже його продав	Експортер не знає, чи одержить він гроші за товар і коли це станеться; він бере участь у фінансуванні запасів імпортера

Як вже відзначалось, при виборі способу розрахунків виникає конфлікт інтересів між імпортером і експортером, зумовлений різним рівнем вигідності одного й того самого способу для різних сторін. Для забезпечення балансу інтересів банки пропонують набір платіжних інструментів. Так, для експортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

* авансовий платіж; * безвідзивний документарний акредитив;

* документарне інкасо (з гарантією).

Для імпортера вигідними є такі форми розрахунків:

* платіж після отримання товарів (робіт, послуг);

* документарне інкасо;

* документарний акредитив.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок платежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замовлення. Цей спосіб виконує дві функції:

- є формою кредитування покупцем продавця;

- слугує засобом забезпечення зобов’язань, прийнятих покупцем за контрактом.

Акредитивна форма платежу вимагає найбільш активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована головним чином на захист інтересів продавця.

Акредитив виконує три основні функції:

- визначає порядок платежу за поставлений товар;

- гарантує продавцю від імені банку, який відкрив акредитив, своєчасну виплату погодженої вартості поставленого товару;

- слугує засобом короткострокового фінансування зовнішньоторгівельних операцій.

За документарного інкасо банк бере на себе зобов’язання з одержання належної експортеру суми проти передання документів згідно із узгодженим переліком. До таких документів можуть належати:

- термінова тратта (переказний вексель) або тратта на пред’явника;

- коносамент або інший транспортний документ;

- комерційні рахунки-фактури або інвойс;

- свідоцтво про походження товару;

- страхові поліси або сертифікати тощо.

Інкасова форма розрахунків проходить такі етапи:

1. Відвантаживши товар, експортер передає своєму банку інкасове доручення та товарні документи.

2. Банк експортера, який прийняв інкасове доручення, направляє його разом з товарними документами банку-кореспонденту в країні імпортера.

3. Банк-кореспондент у країні імпортера пред’являє товарні документи імпортеру та видає йому їх проти вказаної в інкасовому дорученні суми платежу.

4. Отримана від імпортера сума платежу переводиться банком імпортера на рахунок банку експортера, а той зараховує її на рахунок експортера.

Для підвищення гарантії здійснення платежів можливо вдатися до форфетингу.

Форфетинг — це спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту.

Форфетинг має багато спільного з «експортним факторингом». Однак факторинг вважається короткостроковим інструментом фінансування, а строк форфетування становить здебільшого від 180 днів до 5 років, тобто форфетинг можна трактувати як середньо- та довгостроковий спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій.

На практиці форфетинг як вид кредитування зовнішньоекономічних операцій може здійснюватися у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером. Форфетинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і розглядається як одна з форм трансформації комерційного кредиту в банківський. Схема здійснення операції форфейтингу може мати такий вигляд:

1. Укладання зовнішньоекономічного контракту, яким передбачено надання комерційного кредиту.

2. Поставка товарів.

3. У експортера виникає дебіторська заборгованість за експортним контрактом, яка може бути забезпечена авальованим векселем, банківською гарантією тощо.

4. Укладання договору форфетингу, яким передбачено продаж (уступку) вимог форфейтеру.

5. Імпортер (боржник) і гарант підтверджують свою згоду сплатити борг на користь форфейтера.

6. Переоформлення дебіторської заборгованості на користь форфейтера з одночасною виплатою суми боргу (за мінусом суми дисконту) на користь експортера.

7. З настанням строків розрахунків імпортер сплачує суму боргу на користь форфейтера.

Продавцем вимог при форфетингу може бути підприємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість. Предметом форфетингу є здебільшого «першокласні» (забезпечені) вимоги, боржниками за якими є імпортери, що знаходяться в країнах з високим кредитним рейтингом. Як забезпечення виконання зазначених вимог можуть використовуватися банківські чи державні гарантії.

Договори форфетування укладаються переважно в доларах США, євро, швейцарських франках. Враховуючи обмеження щодо строків розрахунків в іноземній валюті, які діють в Україні, обмежуються і можливості стимулювання експорту на основі надання комерційних позичок, а, отже, звужуються рамки використання форфетингу.

До основних переваг форфетингу для експортера можна віднести такі:

• зменшення кредитного ризику;

• мінімізація валютних ризиків;

• мінімізація ризику зміни процентних ставок;

• поліпшення ліквідності (платоспроможності).