Цінова дискримінація на ринку пз

Цінова дискримінація при торгівлі ПЗ досить природна, а іноді й необхідна, оскільки витрати на виробництво ще однієї копії звичайно малі порівняно з витратами на розроблення програми. Разом з тим ефект від використання програми у різних покупців часто буває абсолютно різним. Якщо ж припустити, що покупець бере ПЗ тільки за умови, що ефект від його використання вищий за ціну, то виникає парадоксальна ситуація. Сумарний ефект від використання ПЗ може бути більше витрат на його розроблення, але може виявитися, що за будь-якої єдиної для всіх покупців ціни ПЗ продавець не в змозі виручити від його продажу суми, витраченої на розроблення ПЗ. Із використанням же цінової дискримінації теоретично можна виручити суму, як завгодно близьку до сумарного ефекту. Для цього досить брати з кожного покуп­ця ціну, трохи меншу від отриманого ним корисного ефекту. Оскільки за великої кількості потенційних покупців і передбачуваної залежності кількості дійсних покупців від ціни сумарний ефект може бути як завгодно великим, виручка, безумовно, виявиться більшою ніж витрати на розроблення. Отже, відмова від цінової дискримінації може зробити неможливою окупність дуже цінної розробки.

На практиці використання цінової дискримінації часто виражається в залежності ціни ПЗ від конфігурації обладнання, що є у користувача, потужності процесора або соціального статусу самого покупця, від призначення ціни покупцем. Зокрема, при створенні систем ПЗ на пайових засадах, коли один розробник виконує спільне замовлення декількох різних організацій. Кожний з пайовиків отримує у своє розпорядження один і той самий продукт, але ціна цього продукту для кожного з них повинна бути індивідуальною. Відмінність у ціні пов’язана з неоднаковими можливостями пайовиків і їх різною зацікавленістю у продукті. Легко побудувати приклад, коли спроба вирівнювання паїв призводить до послідовного виходу зі справи всіх пайовиків: після першого вирівнювання участь у справі стане невигідною для одного з них — він вийде зі справи, а для інших збільшиться розмір паю; в результаті невигідною стане участь для наступного. І так далі.

Цінова дискримінація під час продажу послуг інформаційними фірмами звичайно застосовується для підвищення ефективності використання обладнання. Вона полягає в тому, що для різних користувачів (за різну ціну) встановлюються різні пріоритети в обслуговуванні. Формально можна вважати, що різні користувачі отримують різні продукти, але всі користувачі споживають одні й ті самі ресурси, а різне ставлення до цих ресурсів визначається індивідуальними властивостями користувачів, тому в деяких з них з’являється потреба в більш високому пріоритеті. В інших користувачів такої потреби може просто не бути. Оскільки системи ПЗ і обладнання використовуються одночасно, в цьому випадку можна говорити і про різні ціни на використання систем ПЗ, на послуги із супроводження програм. Значення даного явища полягає в тому, що основні витрати праці фахівців ідуть на придбання і підтримку високого рівня їхньої кваліфікації, а не на безпосереднє надання послуг. Причому це співвідношення тим яскравіше виявлене, чим вища кваліфікація фахівця.

Бар’єр входження на ринок ПЗ

Залежність цін ПЗ від цін комп’ютерів на українському ринку — пряме слідство дорожнечі комп’ютерів. Якщо в розвинених країнах доступ до ПК відкритий буквально всім, а витрати на придбання ПК в особисте користування звичайно не перевищують місячної зарплати фахівця, то в Україні доступ до комп’ю­терів будь-яких типів вельми обмежений. Ця обставина породжує явище, відоме в теорії незавершеної конкуренції як бар’єр входження. Суть його полягає в необхідності створити не для всіх посильні витрати ще до вступу в реальні ринкові відносини. Саме наявність бар’єра входження, а не кількість продавців і покупців відрізняє монополістичний ринок від звичайного конкурентного. На ринку ПЗ в нашій країні бар’єром входження є доступ до комп’ютера.

Наявність бар’єра входження на ринок ПЗ у вигляді витрат на придбання комп’ютерів (як для покупця, так і для продавця ПЗ) робить його монополістичним незалежно від кількості покупців і продавців. Високі ціни на комп’ютери спричиняють високі ціни на розроблювані програми, причому навіть у тих випадках, коли реальні витрати машинного часу на створення їх незначні. Водночас доповнюваність таких товарів, якими є комп’ютери і ПЗ, визначає пряму залежність місткості ринку ПЗ від кількості встановлених комп’ютерів. Зокрема, кількість установлених комп’ю­терів прямо впливає на тиражі програм масового використання, отже, непрямо сприяє зниженню ціни кожної копії. Таким чином, збільшення попиту на ПЗ супроводжується зменшенням ціни копій.

Поява на будь-якому ринку продуктів-замінників звичайно веде до виникнення конкуренції, падіння ціни товару і скорочення прибутків продавця. На ринку ПЗ це не зовсім так, оскільки поява нового програмного продукту часто означає появу нового ринку. Проникнення на вже зайнятий ринок за рахунок часткового витискання якогось поширеного програмного продукту надто складне, оскільки користувач більш охоче купить нову версію продукту, що став уже звичним, ніж абсолютно новий продукт.

Зниження цін на ПК — ключ до оздоровлення ситуації не тільки на внутрішньому ринку ПЗ, а й у всій індустрії програмування. Реальне досягнення цієї мети можливе за рахунок демо- кратизації всього економічного життя країни.

З’являється значний прошарок посередницьких організацій, що спеціалізуються на торгівлі апаратно-програмними комплексами, але з некомпетентним і малокваліфікованим персоналом. Професіоналізм знецінюється в комп’ютерній сфері ще стрімкіше, ніж у медицині, педагогіці тощо.