34 Напрями і форми бюджетного фінансування економіки

Суть бюджетного фін. полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів.Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошто­рисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.Кошторис включає дві складові:-  загальний фонд;-  спеціальний фонд.Державне фінансування інвестицій — це надання грошових ко­штів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що за­стосовується для виділення грошових коштів з державного та місце­вих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планівСубвенція — це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. Субсидії —- це невідплатні поточні виплати підприємствам, ор­ганізаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обу­мовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.У останні роки найбільше коштів направлялось на капіталовкладення насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового комплексу, капітальні вкладення в соціальну сферу, фінансування особливо важливих об’єктів виробничого призначення. Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку.

35 Бюджетні інвестиції. Інвестиціями є - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: - кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, та інші цінні папери,рухоме та нерухоме майно,майнові права, сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); - права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові цінності.Інв. діяльність може здійснюватись за рахунок: - коштів державного і місцевих бюджетів України; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності; власних фінансових ресурсів інвестора Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, яке здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів. До складу державних капвкладень належать: - будівельно-монтажні роботи; - проектно-пошукові роботи; - геологорозвідувальні роботи; - інші капвкладення Капвкладення є сукупністю державних ресурсів, що спрямовуються на розширене відтворення основних фондів. За структурою державні капвкладення поділяються на: - галузеву - співвідношення вкладень у різні галузі н/г. - технологічну-співвідношення витрат, які спрямовані на активні елементи основного капіталу. - територіальну - співвідношення капвкладень у нові регіони; - відновлювальну і відтворювальну - співвідношення спрямування капвкладень у нове будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і реконструкцію ОФ. За джерелами фінансування державні капвкладення поділяються на: - централізовані – децентралізовані.За формами відтворення державні капвкладення поділяють на: нове будівництво; розширене виробництво; реконструкцію; технічне оснащення.

Склад і призначення операційних витрат

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

o фінансування геолого-розвідувальних робіт;

o фінансування лісового і водного господарства;

o землевпорядкувальні роботи;

o заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

o утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геолого-розвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств. З бю­джету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної промисловості — роботи в межах існуючих родовищ. Обсяги фінансування і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані.

Утримання лісового і водного господарства віднесене на ви­датки бюджету в зв'язку з тим, що на даний час ці ресурси_— за­гальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов'язані з фінансуванням вказаних витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів. Проте, на відмі­ну від геолого-розвідувальних робіт, доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.

Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні захо­ди, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин.

Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, а поточні ви­трати — безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній основі, фінансуються на­сіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону.