2.Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

Метод оцінки ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) і її вплив на результати діяльності підприємства Практика бухгалтерського обліку комунальних підприємств свідчить, що найбільш поширеним методом відображення руху (вибуття) запасів на виробництво послуг (робіт) є метод ФІФО (за собівартістю перших за часом надходження запасів). Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку). Тобто одиниці запасів, які були першими за часом надходження відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття) також першими і оцінюються за їх собівартістю придбання чи виготовлення. Вибір методу оцінки вибуття запасів значно впливає на фінансовий результат від звичайної діяльності та на суму прибутку до оподаткування, оскільки використання різних методів оцінки запасів призводить до його різних розмірів. Приклад розрахунку впливу методу оцінки запасів при їх вибутті на суму прибутку Розрахунок: У березні було списано на виробництво 22 одиниці запасу А. Залишок на початок місяця = 15x10=150 грн. Всього за місяць було придбано 32 одиниці запасу А. Вартість придбання дорівнює 401 грн. Придбано за місяць = 15x12+17x13 = 180+221 = 401 грн. Визначимо собівартість запасів з використанням різних методів оцінки. 1. Ідентифікована собівартість Якщо на підприємстві використовується метод ідентифікованої собівартості, то відомо скільки одиниць запасу А вибуло і за якою ціною (з якої партії був саме виробничий запас) Вибуття запасів = 10 од. х 10 грн. = 100 грн. 5 од. х 12 грн. = 60 грн. 7 од. х 13 грн. = 91грн. 251 грн. Залишок запасів на кінець місяця = 150 + 401 - 251 = 300 грн. 5 од. х 10 грн. = 50 грн. 10 од. х 12 грн. = 120 грн. 10 од. х 13 грн. = 130 грн. 2. Середньозважена собівартість Вибуття запасу по середньозваженій собівартості (Сс) по кожній одиниці запасу визначається за формулою: Сп + Сн \ Кп+Кн де Сп і Лп — собівартість і кількість запасу на початок періоду; Сн і Кн - собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду 150 + 401 15+32 Вибуття запасу А: 22 х 11,72 = 258,00 грн. Залишок запасу А на кінець місяця складає 293грн., тобто 25 х 11,72 = 293 грн. 3. ФІФО Вибуття запасів: 17.03 10 од. х 10 грн. = 100 грн. 29.03 5 од. х 10 грн. = 50 грн. 7 од. х 12 грн. = 84 грн. Всього 234 грн. Залишок запасів на кінець місяця 8 од. х 12 грн. = 96 грн. 17 од. х 13 грн. = 221 грн. Всього 317 грн. 4. ЛІФО Вибуття запасів: 17.03 10 од. х 12 грн. = 120 грн. 29.03 12 од. х 13 грн. = 156 грн. Всього 276 грн. Залишок запасів на кінець місяця 15 од. х 10 грн. = 150 грн. 5 од. х 12 грн. = 60 грн. 5 од. х 13 грн. = 65 грн. Всього 275 грн. Наведені в прикладі дані свідчать, що в період зростання цін при застосуванні методу ЛІФО маємо найменший прибуток. В умовах інфляції ця формула найкращим чином сприяє встановленню відповідності доходів та витрат в Звіті про фінансові результати. В ряді країн метод ЛІФО не дозволяють використовувати з метою оподаткування. Згідно п.п. 16, 20 П(С)БО 9 "Запаси" дозволяється застосування методу собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) для оцінки їх вибуття, але за вимогою п.29 він потребує додаткового розкриття інформації в примітках до фінансових звітів. При цьому в примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації. Запаси, які були списані відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому визнається дохід від їх реалізації (принцип відповідності доходів та витрат). У Звіті про фінансові результати списані на виробництво запаси відображаються за статтею "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)". Для підприємства оптимальний той метод, який відповідає політиці ціноутворення і дозволяє повністю відшкодовувати витрати, пов'язані з запасами. Коли ціни перестають зростати підприємства надають перевагу методу ФІФО. Законом про прибуток по п.5.9 статті 5 також передбачається використання цього методу оцінки вибуття запасів з метою оподаткування. Використання метода ФІФО забезпечує правильне відображення залишків запасів в Балансі і максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості, тобто вартості останніх закупок. Закріплений в обліковій політиці метод оцінки запасів (ФІФО) не повинен змінюватися впродовж року, а його зміна потребує обґрунтування та розкриття в примітках до фінансових звітів. Відображення запасів в звітності та їх переоцінка В п.24 П(С)БО 9 встановлено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації запасів згідно п.4 П(С)БО 9 - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Тобто, якщо на дату балансу ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили свою первісно очікувану економічну вигоду, то їх слід відображати в балансі за чистою вартістю реалізації, яка визначається вирахуванням з очікуваної ціни продажу можливих витрат на збут тощо. Відображення в бухгалтерському обліку переоцінки (уцінки і дооцінки), нестач і втрат від псування запасів регламентується пп. 27-28 П(С)БО 9 (див. таблицю 3.10) та "Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей", затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 р. №149/300, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.99р. за№ 921/421452.