Тема 6.

(сем.8)

Тема 6 Облік довгострокових активів

1. Склад, класифікація й оцінка довгострокових активів.

2. Методи розрахунку та облік амортизації основних засобів.

1. Склад, класифікація й оцінка довгострокових активів

Довгострокові активи — це активи, які:

1. мають термін служби більше одного року;

2. придбані для використання в господарській діяльності (у бізнесі);

3. не призначені для реалізації (в останньому випадку їх відносять до складських запасів).

Питання змісту, оцінки, амортизації та обліку довгострокових активів регулюють Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку № 16 «Основні засоби» та № 38 «Нематеріальні активи».

До довгострокових активів належать: основні засоби, земля, нематеріальні активи, природні ресурси, а також довгострокові фінансові вкладення, які окремо розглядатимуться в розд. 7.

Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками:

1) За ознакою матеріальності:

• матеріальні (основні засоби, земля, природні ресурси);

• нематеріальні (права користування майновою та інтелектуаль­ною власністю);

2) За ознакою амортизації:

• необоротні активи, що амортизуються (основні засоби, нематеріальні активи, природні ресурси);

• необоротні активи, що не амортизуються (земля);

3) За ознакою відтворення:

• ті, що відтворюються (основні засоби, нематеріальні активи, земля);

• ті, що не відтворюються (природні ресурси).

Кожний вид довгострокових активів може, своєю чергою, поділятися за складом і функціональним призначенням.

Оцінку основних засобів показано в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Оцінка основних засобів

Основні засоби		Первісна вартість
П ридбані підприємством за грошові кошти		Витрати на придбання
Придбані підприємством за рахунок кредитів банку		Витрати на придбання, але без урахування витрат на сплату відсотків за кредит банку
Отримані підприємством безплатно		Справедлива вартість на дату отри­мання
Створені підприємством власними силами		Сума прямих і накладних витрат, пов’язаних зі створенням активу
Зараховані підприємством з виготовленої продукції, товарів тощо, призначених для продажу		Собівартість активу, що підлягає продажу раніше
Придбані підприємством у результаті обміну на подібний об’єкт		Залишкова вартість переданого об’єк­та. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта більша за його справедливу вартість, то його первісною вар­тістю буде справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різ­ниці до витрат звітного періоду
Придбані підприємством у результаті обміну на неподібний об’єкт основних засобів або інших активів		Справедлива вартість переданого об’єкта з поправкою на будь-яку суму грошей або грошових еквівалентів, що були передані (отримані) під час обміну

2. Методи розрахунку та облік амортизації основних засобів

Амортизаційна політика є важливим питанням господарської та фінансової діяльності. В умовах ринкової економіки вона постійно є об’єктом уваги господарств і фірм, а також держави.

З одного боку, амортизація — це витрати, які включають у витрати виробництва та в собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування — це джерело для інвестицій, модер­нізації обладнання та інших основних засобів.

У країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Найважливішими з них є такі:

1. метод лінійної амортизації;

2. метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції;

3. метод подвійної норми амортизації;

4. метод суми цифр років експлуатації.

Приклад

Первісна вартість верстата 33 000 дол. Термін його служби — 5 років. Припустима ліквідаційна вартість верстата після закінчення терміну експлуатації — 3000 дол.

Лінійна амортизація. Річна сума амортизації залежить від терміну служби об’єкта. Беруть до уваги також очікувану ліквідаційну вартість. У нашому прикладі річна сума амортизації дорівнюватиме (33 000 дол. – 3000 дол.) : 5 років = 6000 дол. або 20 % (100 % : 5 років). Щороку впродовж 5 років сума амортизації буде 6000 дол. (по одній лінії), тобто 20 % від 30 000 дол.

Зазначимо, що в багатьох країнах Західної Європи (наприклад, у Франції) під час розрахунку амортизації нехтують очікуваною ліквідаційною вартістю об’єктів основних засобів.