Тема 5.

(сем.7)

Облік товарно – матеріальних запасів.

1. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

2. Оцінка і відображення товарно – матеріальних запасів у фінансовій звітності

1. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт № 2) у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів. Найважливішими з них є:

1. Перше надходження — перший видаток (ФІФО).

2. Середньозважена собівартість.

3. Останнє надходження — перший видаток (ЛІФО).

4. Ідентифікована собівартість конкретної партії.

Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто списуватимуться за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалі­зовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), придба- ні останніми, відпускатимуться на виробництво чи реаліза- цію першими, тобто оцінюватимуться за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надход­жень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві.

За системи періодичного обліку запасів собівартість фактич­но витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визнача- ють загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період та їх залишку на почат­ку періоду. За системи постійного обліку запасів вартість ви- значають за кожною партією відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Приклад

Вихідні дані про рух товару «Люкс» за місяць наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Рух товару фірми за місяць

Дата		Кількість одиниць	Ціна за одиницю, дол.
01.11	Залишок на початок місяця	10	10
15.11	Придбано	12	11
20.11	Продано	8	20
24.11	Придбано	15	12
28.11	Продано	10	20

1. Система періодичного обліку запасів

Залишок товару «Люкс» на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 од.

Метод ФІФО

Залишок товару, зокрема:

4 од. × 11 дол. = 44 дол.;

15 од. × 12 дол. = 180 дол.

Разом 224 дол.

Собівартість реалізованих товарів:

100 дол. + 132 дол. + 180 дол. – 224 дол. = 188 дол.

Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця:

9 од. × 11 дол. = 99 дол.;

10 од. × 10 дол. = 100 дол.

Разом 119 дол.

Собівартість реалізованих товарів:

100 дол. + 132 дол. + 180 дол. – 199 дол. = 213 дол.

Метод середньозваженої оцінки

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = (100 дол. + 132 дол. + 180 дол) : : (10 + 12 +15) = 412 дол. : 37 = 11,135 дол.;

19 од. × 11,135 дол. = 212 дол.

Собівартість реалізованих товарів = 412 дол. – 212 дол. = 200 дол.

Таблиця 5.2

ВПЛИВ НА ПРИБУТОК РІЗНИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЗАПАСІВ (система періодичного обліку запасів), дол.

№	Показник	Ідентифікована собівартість	FIFO	LIFO	Середньозважена ціна, дол.
1	Продаж (18 од.)	360	360	360	360
2	Залишок на початок місяця	100	100	100	100
3	Придбано	312	312	312	312
4	Залишок на кінець місяця	210	224	199	212
5	Собівартість реалізованих товарів	202	188	213	200
6	Валовий прибуток	158	172	147	160
7	Операційні витрати	120	120	120	120
8	Прибуток до оподаткування	38	52	27	40
9	Податок на прибуток (30 %)	11	16	8	12
10	Чистий прибуток	27	36	19	28

2. Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

20.11

(10 × 10 дол.) + (12 × 11 дол.) : 22 = 232 дол. : 22 = 10,5 дол.

Видаток: 8 од. × 10,5 = 84 дол.

28.11

(14 × 10,5 дол.) + (15 × 12 дол.) : 29 = 327 дол. : 29 = 11,3 дол.

Видаток: 10 од. × 11,3 = 113 дол.

Залишок на кінець місяця: 232 дол. – 84 дол. + 180 дол. – 113 дол. = = 215 дол.

Метод ФІФО

Видаток

20.11 8 од. × 10 дол. = 80 дол.;

28.11 2 од. × 10 дол. = 20 дол.;

–//– 8 од. × 11 дол. = 88 дол.

Разом: 188 дол.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 од.,

зокрема:

4 од. × 11 дол. = 44 дол.;

15 од. × 12 дол. = 180 дол.

Разом: 224 дол.

Метод ЛІФО

Видаток

20.11 8 од. × 11 дол. = 88 дол.;

28.11 10 од. × 12 дол. = 120 дол.

Разом: 208 дол.

Залишок на кінець місяця — 19 од.:

5 од. × 12 дол. = 60 дол.;

4 од. × 11 дол. = 44 дол.;

10 од. × 10 дол. = 100 дол.

Разом: 204 дол.

Зазначмо, що різні методи оцінки дають неоднакові результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріаль­них запасів, і їхній вибір залежить насамперед від ринкової кон’юн­ктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборо­нити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватися загальноприйнятого принципу обліку — постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. При­йняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою. Про це обов’язково зазначають у додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.