Тема №2 ризик та небезпека в предметній діяльності (2 год.)

План

1. Загальні поняття аналізу та оцінки ризиків. Квантифікація небезпек.

2. Ризикова поведінка людини в умовах небезпеки. Чинники ризику.

3. Індивідуальний та соціальний ризики.

4.Концепція допустимого рівня ризику. Оцінка ступеню ризику.

5. Управління ризиком.

6. Інституція ризиків. Модель управління ризиками нещасних випадків.

1. Загальні поняття аналізу та оцінки ризиків

Потенційна небезпека стає реальною у тому випадку, коли вона впливає на об’єкт. Кожна складова навколишнього середовища може бути об’єктом, який необхідно захищати від небезпеки.

Джерелом небезпеки може бути все живе та неживе. Небезпеки не мають вибіркових властивостей, під час свого виникнення вони не­гативно діють на все оточуюче їх матеріальне середовище. Впливу не­безпек підвладна людина, довкілля, матеріальні цінності. Носіями небезпек є природні процеси та явища, техногенне середовище та дії людей. Небезпеки реалізуються у вигляді потоків речовини, енергії та інформації, вони існують у просторі та в часі.

З метою зменшення впливу негативних чинників на людину та природне середовище необхідне проведення ідентифікації, квантифікації та класифікації небезпек.

Ідентифікація — процес виявлення та з'ясування кількісних, просторових, часових та інших характеристик, необхідних та достат­ніх для розробки заходів, направлених на забезпечення безпеки жит­тєдіяльності.

Квантифікація — запровадження кількісних характеристик для оцінки складних, якісних понять. Квантифікація здійснюється у ви­гляді числових та балових показників. Наприклад, класи небезпек речовин (4 класи), шкала землетрусів М8К-64 (12 балів) та Ріхтера (9 балів).

Класифікація — застосування логічної операції розподілу обся­гу поняття, що є сукупністю розподілів (розподіл деякого класу на види, розподіл цілих видів і т. п.).

Поряд із поняттям «небезпека» курсі «Безпека життєдіяльності» використовують ще одне основоположне визначення — ризик.

Ризик — імовірність, частота реалізації негативного впливу в зоні перебування людини.

Ризик може бути визначений як частота (міра, зворотна часові 1/с) або можливість виникнення події А (величина без розміру, лежить у межах 0-1). У розрахунках ризик прийнято позначати літерою R (від англ. слова гіsк — ризик).

Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні небезпеки, пов’язаної з погіршенням здоров’я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

Ризик — це відношення кількості тих або інших неспри­ятливих наслідків (n) до їх імовірної кількості (N) за певний період часу:

R=n/N, (1)

де R — ризик несприятливих наслідків;

п — кількість несприятливих подій;

N — загальна кількість імовірних подій.

Формула (1) дозволяє розраховувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій в конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу.

В трактуванні поняття про ризик існує два принципово різних підходи: європейський та американський.

Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки – як приваблюючий спосіб виконання праці з наявністю фізичної небезпеки.

Американський підхід трактує ризик як азартний процес, коли людина вибирає більш складний шлях для досягнення мети, замість більш гарантованого та безпечного.

Обидва підходи в трактуванні ризику страждають односторонністю: перший не враховує момент досягнення мети, другий – момент небезпеки. Тільки єдність цих підходів може зробити ризик особливим видом поведінки.