5.Авторитет менеджера.

Слово «авторитет» означає поняття влади, впливу. Це особа, яка має неформальний вплив на інших, оснований на знаннях, моральних достоїнствах, досвіді.

Авторитетна людина – це особа, яка заслуговує довіри інших людей і впливає на них своїми переважними якостями. Вона бере на себе найскладніші, найвідповідальніші обов’язки. Авторитет базується на єдності інтересів, цілей і завдань колективу. Якщо вплив здійснюється без примушень, то влада визначається як здатність і можливість здійснювати свою волю, справляти вирішальний вплив на діяльність і поведінку людей через примушення. Звідси авторитет є однією із форм влади. Вони є взаємозалежними, але авторитет може існувати і без влади. Коли мова йдеться про менеджера, то авторитет його передбачає безвідмовне виконання підлеглими його розпоряджень, вказівок, але в одному випадку вони роблять це добровільно, а в іншому випадку слід підкріплювати силою примушення.

Авторитет будь-якого керівника базується на двох джерелах: посадового статусу і завойованому тим самим престижі.

Посадовий авторитет визначається діючою системою субординації (підлеглості) у структурі управління організації. Надання керівнику повноважень по прийняттю і реалізації управлінських рішень, виданню нормативних актів, а також за примушенням своїх підлеглих до їх виконання передбачає наявність авторитету. Його завойовують керівники, які постають перед колективом як людина, наділена розумом, знаннями, волею і принциповістю, як людина вимоглива і справедлива, морально чиста.

Керівник набуває і стверджує свій авторитет тоді, коли він використовує правильний стиль спілкування з підлеглими, колегами по роботі і вищим керівництвом, коли атрибути соціального статусу і стиль роботи викликають позитивну реакцію підлеглих. А це означає, що встановлені функціональні обов’язки знаходять розуміння, межі необхідних компетенції – згоду, методи керівництва – схвалення, а особисті якості – повагу. Тому невірним є твердження, що підлеглі рахуються з тим керівником, якого бояться.

Основними видами фальшивого авторитету є:

• авторитет командування;

• авторитет панібратства;

• авторитет страху;

• авторитет захисту від начальства.

Авторитет командування базується на взаємодії менеджера з підлеглими виключно через видання наказів, здійснення адміністрування, покарання за найменший промах у роботі.

Авторитет панібратства є елементом запобігання, коли менеджер всіляко підкреслюючи, що він, мовляв, така ж підлегла людина, як і інші, будує відносини за принципом: не підведіть мене, а я вас.

Авторитет страху базується на тому, що менеджер розмовляє з підлеглими на підвищених тонах, залякує їх покараннями.

Авторитет захисту від начальства полягає в тому, що менеджер може нагримати на підлеглого, образити його, вилаяти, але приховує негарні вчинки підлеглих від вищого керівництва.

Авторитет менеджера насамперед виявляється у глибокій повазі до колективу, в умінні прислухатися до його думки, звертатися до нього за порадою, в прагненні заслужити його довіру і повагу. Дійсний, поважаючий себе і людей, керівник має потребу тільки у реальному авторитеті, який не надається разом з посадою.

Багато керівників асоціюють свій авторитет з престижем посади. Звідси з’являється впевненість, начебто високе крісло саме надає достатні знання. Але не завжди керівник розуміє те, що об’єктивний підхід до оцінки самого себе, як і підлеглих, складає необхідну умову укріплення його авторитету. Ефект посадового авторитету має тимчасовий характер.

Авторитет менеджера проявляється не тільки від характеру спілкування з підлеглими, а ще залежно від стилю роботи, ділових якостей, прямих результатів діяльності, здатності до самостійного вирішення завдань, не чекаючи кожен раз вказівки вищого керівництва. Це свідчить, що взаємовідносини менеджера з підлеглими повинні будуватись на взаєморозумінні, а не на владі його правового статусу.

Авторитетним стає керівник, який відповідає уявленням, що склалися в колективі про те, яким він повинен бути за неписаними правилами переважного стилю керівництва.

У тих випадках, коли менеджер не виправдовує надії підлеглих, у колективі з’являється неформальний лідер. З цього часу авторитет менеджера, а звідси і результати діяльності стають залежними від його співробітництва з ним. Якщо менеджер зможе досягти цього, то може скластися ситуація, коли неформальний лідер одержить владу і стане, якщо захоче, керувати самим менеджером. З цього приводу йому треба докладати зусилля для того, щоб виправдати надії підлеглих і підтримувати свій авторитет, думаючи про те, що він легко може бути втраченим. Підлеглі продовжують визнавати його в ролі лідера, якщо він не згубить здатності адекватно оцінювати і задовольняти їх правомірні потреби.

Не кращим є авторитет, який стверджується через надмірність і пригнічення особистості підлеглих. Під керівництвом такого менеджера особливо важко працювати творчим працівникам, тому що у колективі виникає атмосфера байдужості, яка не дає можливості реалістично обговорювати проблеми, що виникають і знаходити оригінальні рішення.

Авторитетним менеджер вважається тоді, коли він:

1. не буде прагнути до того, щоб свій авторитет у колективі завоювати за допомогою вищого керівництва;

2. завжди використовує позитивні методи і стиль керівництва;

3. вимагає від підлеглих добросовісного і своєчасного виконання службових обов’язків, незалежно від того, в якій мірі це їм подобається;

4. постійно прагне встановлювати необхідні контакти з підлеглими;

5. знаходить переконливі аргументи для підтвердження цілеспрямованості своїх дій;

6. не уникає відповідальності і сміливо приймає необхідні рішення;

7. здатний іти на виправданий ризик, не боїться конкуренції своїх співробітників;

8. заохочує співробітників до корисної ініціативи та інновації;

9. не перекладає на підлеглих провину за власні недоліки у роботі;

10. не здійснює бездумного виконання необґрунтованих пропозицій, які порушують нормальну роботу колективу;

11. проявляє турботу про підлеглих, створює умови для продуктивної праці і заохочує кращі результати;

12. впроваджує нові технології виробництва.

Збереження авторитету вимагає від менеджера постійного самоконтролю за кожною своєю дією та повної самовіддачі.