3.2 Договір прокату

Прокат є окремим виглядом оренди. За договором прокату орендодавець, здійснює здачу майна у найм як постійної підприємницької діяльності, зобов'язується надати орендарю рухоме майно за плату у тимчасове володіння і користування (п. 1 ст. 626 ДК РФ).

У визначенні договору прокату відбиті три його специфічних рис, саме:

1) як орендодавця виступає спеціальний суб'єкт – підприємець (п. 1 ст. 626 ДК). Причому ДК особливо підкреслює, що його підприємницька діяльність із здачі майна до широкого прокату має бути постійною, тобто. здійснюватися у вигляді промислу, прибуток від якого стає основним чи додатковим джерелом існування. У кожному разі така діяльність мусить бути систематичної. Разовая угоду з здачі у найм рухомого майна прокату нема. Інакше кажучи, укладати договори прокату має бути метою діяльності підприємця, його професійним заняттям. Юридична особа, що є комерційної організацією, і індивідуальний підприємець повинні обрати саме такий вид діяльності. Якщо ж юридична особа має спеціальну правоздатність, його можливість займатися прокатом мусить бути передбачена установчими документами;

2) предметом договору є лише рухоме майно (крім транспортних засобів, котрим передбачені спеціальні правила), що використовується для споживчих цілей, якщо інше не передбачено договором або випливає з істоти зобов'язання.

3) предмет прокату передається володарем і користування орендарю (п. 1 ст. 626 ДК). Отже, при договорі прокату орендодавець неспроможна зберегти у себе володіння річчю.

Термін договору прокату неспроможна перевищувати один рік (п. 1 ст. 627 ДК). Закінчення зазначеного терміну тягне у себе безумовне припинення договору. Правила про відновлення договору оренди на невизначений термін і переважне право орендаря поновлення договору оренди (ст.621 ДК) договору прокату не застосовуються (п. 2 ст. 627 ДК).

Форма договору – лише письмова, причому у вигляді як складання одного документа, підписаного обидві сторони, і обміну документами, достовірно вихідними від транспортування кожної зі сторін.

Порядок ув'язнення й виконання договору прокату, і навіть визначення її змісту підпорядковуються правилам про публічних договорах (ст. 426 ДК).

Зміст договору прокату має такі особливості.

Обов'язок орендодавця надати майно орендарю може, відповідному умовам договору оренди - і призначенню майна (п. 1 ст. 611 ДК) доповнена додатковими обов'язками (ст. 628 ДК):

а присутності орендаря перевірити справність переданого у найм майна;

б) ознайомити орендаря правила експлуатації майна або видати йому письмові інструкції про користуванні цим майном.

По-іншому урегульовані взаємини з ліквідації недоліків зданої напрокат майна (ст. 629 ДК). Якщо орендар виявляє такі недоліки, він має заявити про неї. У цьому орендодавцю дається граничний десятиденний термін для безоплатного усунення недоліків майна або його заміна майном, які у стані. Невиконання орендодавцем цей обов'язок у визначений термін надає орендарю права, передбачені п. 1 ст. 612 ДК.

Якщо недоліки орендованого майна з'явилися наслідком порушення орендарем правил експлуатації та змісту майна, орендар оплачує орендодавцю вартість ремонту й транспортування майна (п. 2 ст. 629 ДК).

На орендодавця покладено імперативна обов'язок з проведення капітального і поточного ремонту зданої до широкого прокату майна. А орендар, своєю чергою, зобов'язаний йти на витрати за змістом майна, якщо інше встановлено законом чи договором прокату.

Скорректированы й обов'язки орендаря, зокрема у своєчасному внесення орендної плати (ст. 630 ДК). Орендну плату може визначатися лише у формі визначених у твердої сумі платежів, внесених періодично чи одноразово. При закріпленні договором прокату будь-якій іншій форми орендної плати дане умова вважається не встановленим, а орендної плати визначається порядку, передбаченому п. 3 ст. 424 ДК.

Стягнення з орендаря боргу орендну плату виробляється у безспірному порядку виходячи з виконавчого напису нотаріуса (п. 3 ст. 630 ДК). У цьому порядку то, можливо стягнена лише заборгованість по орендну плату. Що ж до стягнення з орендаря збитків, викликаних втратою чи ушкодженням отриманого до широкого прокату майна, чи пені за прострочення сплати орендної плати (і щодо оплати прокат), воно виробляється у в судовому порядку, якщо договором прокату встановлений інший порядок (наприклад, явний порядок).

За дострокового повернення орендарем взятого на прокат майна орендодавець зобов'язаний повернути йому відповідну частку отриманої орендної плати, исчислив її з дня, наступного у день фактичного повернення майна (п. 2 ст. 630 ДК).

Орендар немає право здавати в суборенду майно, надане йому за договору прокату, передавати своїх прав й обов'язки за договором прокату іншій юридичній особі, надавати це в безоплатне користування, закладати орендні правничий та вносити їх як майнового внеску до господарські товариства суспільства, чи пайового внесок у виробничі кооперативи (п. 2 ст. 631 ДК). Ця заборона стосовно договору прокату може бути скасовано угодою сторін.

Решта обов'язки сторін зберігають свою дію, у обсязі.

Що ж до дострокового розірвання договору прокату, воно можливо з ініціативи орендаря у час. Інакше кажучи, орендарю належить декларація про одностороння відмова від договору без звернення до суду. Законом встановлено лише єдина умова відмовити, саме, орендар повинен письмово попередити орендодавця про намір розірвати договір щонайменше як по десять днів. Недотримання терміну попередження не принижує відмовитися від договору, а лише відсуває час його набрання чинності. Арендодатель ж можна достроково розірвати договір прокату лише з підставах, передбачених ст. 619 ДК (крім п. 4). Інші випадки припинення договору прокату самі, як і в звичайного договору оренди.

Наведені вище особливості властиво будь-яким договорами прокату. Разом про те слід виділяти і особливу їх різновид – договори побутового прокату. У ролі орендаря у тому договорі прокату виступають граждане-потребители. Відповідно предмет договору повинен використовуватися в споживчих цілях. До таких договорами застосовується глава 1 закону про захисту потребителей[21]. Зокрема, за орендарями – споживачами закріплюються спеціальні гарантії якості орендованого майна (ст. 4 Закону), права на безпеку цього майна (ст. 7) і інформацію про неї (ст. 8-12), встановлюється особливий порядок відповідальності орендодавця за шкода, заподіяний споживачам, включаючи відшкодування моральної шкоди (ст. 13-15), нарешті, спеціальні правила судового розгляду (ст. 17).

Укладання

На закінчення роботи підіб'ємо деякі підсумки по проробленому дослідженню.

Легальное визначення договору оренди таке: договір оренди - це цивільно-правової договір, яким один бік – орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати боці – орендарю (наймачу) за плату певне майно у тимчасове володіння і користування чи у тимчасове користування. Цей договір є консенсуальным, взаємним і возмездным.

За договором оренди істотним умовою є об'єкт оренди. Об'єктом оренди може бути будь-який майно (речі), що у процесі використання не втрачає своїх натуральних властивостей: земельні ділянки, природні об'єкти, підприємства й інші майнові комплекси, будинку, споруди, устаткування, транспортні засоби та т.п. Договір оренди обов'язково має утримувати дані, дозволяють точно встановити майно, підлягає передачі орендарю як об'єкт оренди (склад майна, місця його розташування т.п.). Інакше договір оренди може бути визнаний ув'язненим.

Вимоги до форми договору оренди зводяться до того що, що договір, яким орендодавцем чи орендарем виступає юридична особа, має бути укладений в письмовій формах. Якщо ж сторонами за договором оренди, крім нерухомості, є громадяни, обов'язкова письмова форма потрібно в тому разі, коли договір укладається термін більше року. Договір оренди нерухомого майна, як і кожна угоду з нерухомістю, підлягає державної реєстрації речових. Особливим чином регулюється форма договору оренди, що передбачає перехід у наступному права власності цього майно до орендарю. Такі договори мають укладатися у вигляді, обов'язкової для договору продажу-купівлі відповідного майна.

Договір оренди укладається термін, певний договором, проте допускається укладання договору й без вказівки у ньому терміну оренди майна. І тут договір оренди вважатиметься ув'язненим на невизначений термін. Правові наслідки оформлення договору без вказівки терміну оренди полягають у тому, що кожна з сторін такого договору отримує право відмовитися від нього час в в односторонньому порядку за умови попередження звідси з іншого боку за місяць, а при оренді нерухомості – три місяці.

Основна обов'язок орендодавця за договором оренди – надати орендарю майно може, відповідному умовам договору оренди - і призначенню цього майна, разом з усіма його приладдям і що відносяться до нього документами.

Основна обов'язок орендаря полягає у своєчасному внесенні орендної і щодо оплати користування орендованим майном. Понад те, з визначення договору оренди (надання орендарю за плату майна у тимчасове володіння і користування) напрошується висновок, що умова про орендну плату належить до істотним умовам будь-якого договору оренди. Проте Договір оренди, де відсутня вказівку на розмір яка підлягає стягненню з орендаря орендної плати, на відміну загальне правило, що стосується істотних умов договору, може бути визнаний неукладеною.

Нині правове регулювання договору оренди відповідає вимогам економічно що розвивається країни: орендний договір є звичайний самостійний вид договірних зобов'язань, той самий, як договір купівлі-продажу, підряду тощо. З'явилися нові види договору оренди, такі як фінансова оренда (лізинг); у новій зазвучав договір оренди підприємства.

На погляд автора, усунуто більшість прогалин орендного законодавства, й у розвитку орендних відносин потрібні лише сприятливі економічних умов, як варіант ринкового розвитку орендних відносин – прийняття більш спрощеної процедури оренди державного та громадського майна: законодавство дотримується некоректно, судові випадки показують, що порушується одна з основних принципів договору оренди «властивість прямування за річчю». Державний апарат з суб'єктивного, людського погрузнув у корупції, бюрократичні перепони заважають розвитку орендних відносин.

Що ж до напрямів розвитку договору оренди, то, на погляд найперспективніших виглядом договору оренди, є фінансова оренда – договір лізингу: орендарю вигідно отримати у користування указываемое їм майно, а орендодавцю вигідно вкласти свої гроші у систематичне отримання. Але це перспективи розвитку оренди у колі юридичних. Для юридичної особи актуальніше розвиток оренди соціального найму житла. Президент РФ і Уряд РФ 2006 року оголосили розв'язання проблеми забезпечення населення доступним житлом національним проектом. Оскільки через зростання цін житло цієї проблеми вдається вирішити з допомогою іпотеки. На думку автора, задля забезпечення малозабезпечених верств населення слід ширше застосовувати договір соціального найму житла. Наприклад, заселення пустинних новобудов, які вдалося через високу вартість квартир продати у власність. Це буде вигідно державі й власнику приміщення і майбуттям орендарям.

Безсумнівно, у зв'язку з активізацією ринку нерухомості і землі, найближчими роками, наймасовішими й популярними, відповідно перспективними стануть договір оренди будинків та споруд, договір оренди підприємств.

Глоссарий

 

№ п/п	Нове поняття	Зміст поняття
1	Арендодатель	– це власник переданого у користування майна або приватна особа, уповноважена законом чи власником здавати майно у найм
2	Орендар	– та людина, був зацікавлений у отриманні майна у користування
3	Володіння	- у цивільному праві фактичне володіння річчю, що дає можливість безпосереднього на річ. Володіння річчю (майном), закріплене законом за суб'єктом права (громадянином чи юридичною особою), - одна з правомочий власника.
4	Вещное право	- суб'єктивне громадянське право, об'єктом якого є річ. Обличчя, що має речовим правом, здійснює його самотужки, не вдаючись до сприянню інших (зобов'язаних) осіб. Власник веши володіє, має і розпоряджається нею на власний розсуд не більше, встановлених законом
5	Диспозитивные норми права	- норми права, надають суб'єктам права можливість самим вирішувати питання обсязі й характері своїх правий і обов'язків
6	Договір оренди	- договір, яким орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачу) майно за плату у тимчасове володіння і користування чи у тимчасове користування. Плоди, продукція й доходи, отримані орендарем у результаті застосування орендованого майна відповідно до договором, є її власністю
7	Договір суборенди	- у цивільному праві договір, яким орендар здає у найм орендоване їм майно
8	Договір фінансової оренди	- договір, яким один бік (орендодавець, лизингодатель) зобов'язується придбати у власність вказане іншим боком (орендарем, лизингополучателем) майно в певного їм продавця та надати орендарю це за плату у тимчасове володіння і користування підприємницьких цілей
9	Императивные норми права	- норми права, містять владні розпорядження, відступу яких не допускаються
10	Консенсуальный договір	– договір для укладання якого досить угоди сторін. Консенсуальный договір вважається пов'язаним із підписання його сторонами
11	Непотребляемая річ	- річ, яка зношується під час використання, але з втрачає істотних початкових властивостей протягом значного часу: машина, житлове будову та т.д. Непотребляемые речі може бути предметом договорів майнового наймання та безоплатного користування
12	Неустойка (штраф, пеня)	- певна законом чи договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання; одне із способів забезпечення виконання зобов'язань по цивільного законодавства РФ
13	Користування	- одна з головних правомочий собствен-ника; залежить від праві споживання речі залежно від неї призначення (експлуатація майна, отримання плодів і доходів, принесених їм, тощо.)
14	Прокат	- вид оренди. За договором прокату орендодавець, здійснює здачу майна у найм як постійної підприємницької діяльності, зобов'язується надати орендарю рухоме майно за плату у тимчасове володіння і користування (ст. 626 ДК РФ)
15	Підприємницька діяльність (підприємництво)	- самостійна, здійснювана на ризик діяльність, спрямовану систематичне отримання прибуток від користування майном, продажу товарів, виконання надання послуг особами, зареєстрованими у цьому у встановленому законом порядку
16	Публічна договір	- договір, укладений комерційної організацією і який встановлює її обов'язки з продажу товарів, виконання робіт

чи надання послуг, які така організація характером своєї діяльності має здійснювати щодо кожного, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування тощо.)

Список використаних джерел

 

1. Російської Федерації. Конституція (1993). Конституція Російської Федерації [Текст]: офиц. Текст. – М.: Ось–89, 2008. – 48 з. – ISBN 5–98534–606–0.

2. Цивільний кодекс Російської Федерації (Частина перша) від 30.11.1994 р. № 51–ФЗ зі змінами 13.05.2008 р. // Справочно-правовая система «Консультант Плюс»: [Електронний ресурс] / Компанія «Консультант Плюс». – Останнє відновлення 13.05.2008.

3. Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації від 14.11.2002 р. № 138–ФЗ зі змінами 26.12.2005 р. // Справочно-правовая система «Консультант Плюс»: [Електронний ресурс] / Компанія «Консультант Плюс». – Останнє відновлення 26.12.2005.

4. Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації від 24.07.2002 р. № 95–ФЗ зі змінами 17.11.2005г. // Справочно-правовая система «Консультант Плюс»: [Електронний ресурс] / Компанія «Консультант Плюс». – Останнє відновлення 17.11.2005.

5. Земельний кодекс Російської Федерації від 25.10.2001 р. № 136–ФЗ зі змінами 13.05.2008 р. // Справочно-правовая система «Консультант Плюс»: [Електронний ресурс] / Компанія «Консультант Плюс». – Останнє відновлення 13.05.2008.

6. Кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення від 30.12.2001 р. № 195–ФЗ. [Текст]: федер. Закон. – М.: Омега–Л, 2008. – 368 з. – ISBN 5–370–00759–0

7. Лісовим кодексом Російської Федерації від 4 грудня 2006р. № 200-ФЗ з ізм. 13.05.2008г. // СЗ РФ. 2006. № 50. У розділі ст. 5278.

8. Водний кодекс Російської Федерації від 3 червня 2006р. № 74-ФЗ з ізм. 19.06.2007г. // СЗ РФ. 2006. № 23. У розділі ст. 2381.

9. Російської Федерації. Закони. Про надра від 21.02.08 [Текст]: федер. Закон. – М.: Ось–89, 2008. – 64 з. – ISBN 978–5–98534–943–6

10. Російської Федерації. Закони. Про захист прав споживачів від 07.02.92 [Текст]: федер. Закон. – М.: Сибирское університетську изд–во, 2008. – 32 з. – ISBN 5–379–00830–7

11. Російської Федерації. Закони. Про фінансової оренді (лізингу) від 29.10.98 [Текст]: федер. Закон. – М.: Омега–Л, 2008. – 24 з. – ISBN 5–370–00788–0

12. Основи законодавства Союзу і союзних республік про оренду від 23.11.1989 р. № N 810–1с. // Справочно-правовая система «Консультант Плюс»: [Електронний ресурс] / Компанія «Консультант Плюс». – Останнє відновлення 23.11.1989.

13. Про заходи з забезпечення надходження у федеральний бюджет доходів від використання федерального майна: Постанова Уряди РФ від 30 червня 1998 р. № 685 зі змінами 23.03.2006 // Справочно-правовая система «Консультант Плюс»: [Електронний ресурс] / Компанія «Консультант Плюс». – Останнє відновлення 23.03.2006.

14. Брагинський, М.И. Договорное право: Загальні засади. [Текст]: навчальних посібників / М.И. Брагинський, В.В. Витрянский. – M.: Статут, 2005. – 842 з. – ISBN 5-8354-0016-0.

15. Васильєва, В.В. Договір оренди: юридичні аспекти [Текст]: навчальних посібників / В.В. Васильєва. – M.: ГроссМедиа, 2007. – 200 з. – ISBN 5-476-00503-2.

16. Витрянский, В.В. Договір оренди - і його види: прокат, фрахтування тимчасово, оренда будинків, споруд й підприємств, лізинг. [Текст]: навчальних посібників / В.В. Витрянский. – M.: Статут, 2002. – 300 з. – ISBN 5-8354-0061-6.

17. Гольцблат, А.А. Операції з землею Росії: Купівля-продаж. Оренда. Приватизація. Іпотека [Текст]: навчальних посібників / А.А. Гольцблат. – M.: Альпина, 2005. – 99 з. – ISBN 5-9614-0178-2.

18. Громадянське право сучасної Росії [Текст]: навчальних посібників / Козир О.М., Маковський О.Л. – М.: Статут, 2008. – 253 з. – ISBN 5-8354-0435-3

19. Громадянське право [Текст]: підручник для вузів / Під ред. Калпина О.Г. – М.: Юристъ, Видавнича група, 2003. – 535 з. – ISBN 5–7975–0299–2.

20. Громадянське право [Текст]: підручник для вузів: У 2 томах: Т. 2 / Під ред. Садикова О.Н. – М.: Юридична фірма Контракт ІД Инфра-М, 2007. – 608 з. – ISBN 5–16–002861–7/5–98209–016–6.

21. Громадянське право. Том 2. Підручник. Видання четверте, перероблене і доповнене [Текст]: підручник для вузів / Під ред. О.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 2008. – 848 з. – ISBN 5-392-00024-1

22. Громадянське право. Том 2. [Текст]: навчальних посібників / Під ред. Суханова Е.А.– М.: Волтерс Клувер, 2007. – 496 з. – ISBN 5-466-00083-2

23. Жуковська, К.В. Оренда нерухомості. [Текст]: практичний посібник / К.В. Жуковська. – M.: Омега-Л, 2006. – 366 з. – ISBN 5-365-00187-7.

24. Коментар до цивільного кодексу РФ. Частина 2 [Текст]: навчальних посібників / Під ред. С.П. Гришаева, А.М. Эрделевского. – М.: ЮРИСТЪ, 2006. – 939с. – ISBN 5–7975–0791–9

25. Новицька Т.Е. Цивільний кодекс РРФСР 1922 року [Текст]: навчальних посібників / Т.Е. Новицька. – M.: Зерцало-М, 2002. – 224 з. – ISBN 5-94373-024-9.

26. Римське приватне право [Текст]: Підручник / Під ред. І.Б. Новицького, І.С. Перетерского. – М.: Видавництво «Юристъ», 1994. – 543 з. – ISBN 5–7357–0058–8.

27. Суханов Е.А. Громадянське право [Текст]: навчальних посібників / Е.А. Суханов. – M.: Статут, 2008. – 588 з. – ISBN 5-8351-0489-6.

28. Теплов О.М. Арендное предприятие:Правовое регулювання закладу і діяльності [Текст]: навчальних посібників /О.М. Теплов, В.В. Глазырин, С.Б. Пугинский ; Інститут законодавства і порівняльного проведення при Верховній Раді РФ. -М.,1993. -132 з. – ISBN 5-2060-0292-5.

29. Шабалін В. Г. Операції з нерухомістю: Зразки типових договорів із практичними коментарями: У 2 год.: Ч. 1: Оформлення у власність; Оренда; Наем: Рента, наймання, оренда, позику; Купівля-продаж, міна, дарування; Приєднання і викуп кімнат та інших. Вид. 5-те, перераб., доп. [Текст]: практичний посібник / Шабалін В. Г., Самохіна О.Н., Шамонова Е.А. – М.: Омега-Л, 2008. – 512 з. – ISBN 5-9216-0070-6.

30. Шершеневич Г.Ф. Підручник російського громадянського права [Текст]: У 2 т. Т. 2 / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Видавництво «Статут», 2005. – 461 з. – ISBN 5-8354-0260-1.

31. Щенникова Л. В. Вещное право. [Текст]: підручник / Л. В. Щенникова. – М.: Видавництво «Юристъ», 2006. – 190 з. – ISBN 5–7975–0864–8.

32. Інформаційне лист Президії Вищої Арбітражного Судна Російської Федерації від 11 січня 2002 р. № 66 «Огляд практики вирішення суперечок, що з орендою».

33. Рішення Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга й Ленінградської області від 23.01.2008 у справі № А56-19564/2007.

34. Інформаційне лист Президії ВАС РФ від 29 грудня 2001 р. № 65 «Огляд практики вирішення суперечок, що з припиненням зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог».

35. Інформаційне лист Президії ВАС РФ від 16 лютого 2001 р. № 59 «Огляд практики вирішення суперечок, що з застосуванням Федерального закону «Про державну реєстрацію прав на нерухомого майна і операцій із ним».

36. Інформаційне лист Президії ВАС РФ від 21 грудня 2005 р. № 104 «Огляд практики застосування арбітражними судами норм Цивільного кодексу Російської Федерації про деякі підставах припинення зобов'язань».

37. Постанова Пленуму ЗС РФ і Пленуму ВАС РФ від 01.07.1996г. № 6/8 «Про деякі питання, що з застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації».

Список скорочень

Абз. – абзац;

АПК – Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації;

У. – століття;

Вісник ВАС РФ – Вісник Вищої Арбітражного Судна РФ;

Р. – рік;

ДК – Цивільний кодекс Російської Федерації;

Гл. – глава;

ЦПК РФ – Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації;

МВС – Міністерство Внутрішніх Справ;

П. – пункт;

Пп.- підпункт;

РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична

Республіка;

У розділі ст. – стаття;

РФ – Російської Федерації;

СЗ РФ – Збори законодавства Російської Федерації;

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік я;

Стр. – сторінка;

Т.д. – таке інше;

Тобто. – тобто;

Утв. – затверджений;

ФЗ – Федеральний закон;

ФСБ – Федеральна Служба Безпеки;

Ч. – частина.

Додаток А