Vі. Підсумок уроку.

Дидактична мета: перевірити рівень засвоєння матеріалу, розставити логічні акценти на виучуваному.

Не слід плутати цей етап із попереднім, адже їх мета різна. Тому підсумок уроку повинен бути коротким та змістовним. Як правило цей етап проводиться у формі бесіди або підсумка вчителя, іноді використовують інтерактивний метод «Мікрофон».

Vіі. Домашнє завдання.

Доцільно подавати різнотипні завдання: репродуктивні і творчі, індивідуальні та групові, обов’язкові для усіх учнів та за вибором.

ІV етап. Реалізація запланованого в навчальній взаємодії з учнями і можлива імпровізація.

V етап. Оцінювання результатів творчої діяльності. Включає аналіз та самоаналіз уроку, а також корекцію поурочного плану з урахуванням недоліків.

Аналіз уроку літератури

Аналіз уроку є важливим чинником вдосконалення професійних умінь і навичок вчителя. Від усвідомлення позитивних елементів уроку та з’ясування шляхів подолання недоліків залежить методичне зростання вчителя, який проводив урок та усіх присутніх. Щоб уникнути суб’єктивності та дрібничкових зауваг, варто дотримуватися таких вимог:

1. Відповідність теми уроку шкільним програмам, календарному плану.

2. Доцільність поставленої мети на уроці.

3. Ефективність та результативність уроку. Реалізація навчальної, розвиваючої та виховної мети.

4. Врахування принципів систематичності, послідовності, наступності у вивченні курсу української літератури.

5. Науковий рівень змісту уроку.

6. Доступність викладу навчального матеріалу учителем та рівень його засвоєння учнями.

7. Стимулювання активності та самостійності учнів на уроці.

8. Використання міжпредметних зв’язків, нових інтерактивних технологій у підготовці та проведенні уроку. Чи був урок самобутнім?

9. Раціональне застосування методів, прийомів, засобів ТЗН, наочності.

10. Структура уроку, його цілісність.

11. Домашнє завдання: його зміст, обсяг, доступність, самостійність, інструктаж, диференціація.

12. Манера викладання учителя.

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ЖИТТЄПИСУ ПИСЬМЕННИКА

Принципи та джерела вивчення життєпису письменника. Аналіз шкільних програм щодо вивчення життєпису. Типи уроків та методика їх проведення.

Принципи вивчення біографії письменника:

Достовірність. Увагу акцентують на найбільш значущих етапах життєвого і творчого шляху письменника. Необхідною умовою при цьому є опрацювання найновіших джерел.

Історизм. Письменник зображується вчителем як історична особа, яка жила в певну історичну добу і своїм словом впливала на історичний час.

Емоційність. Знайомлячи з життєписом письменника, варто акцентувати увагу на найбільш яскравих фактах з його життя. Бажано переповісти їх в художній манері, якщо можливо використати уривки з творів письменника.

Самобутність. Життя кожного письменника не схоже на інше. Важливо познайомити учнів з рисами характеру митця, його мистецьким та життєвим кредо, світом захоплень і уподобань. Талановита людина виявляє талант у багатьох сферах, отже, вчителеві необхідно звернути увагу на природні обдарування митця.

Психологізм полягає у розповіді вчителя про внутрішні спонуки вчинків, знайомство з елементами психології творчості письменника.

Екзистенційність. Письменник − унікальна особистість. Слід переконати в цьому учнів, показавши неповторність його думок, почуттів. При цьому важливо з’ясувати такі питання: Чи виявив своє неповторне „Я” серед людей митець? Чи знівелювалися його погляди у натовпі? Чи пішов у „внутрішню еміграцію”, відкрившись лише перед аркушем паперу?

Естетизм. Творчість є суттю письменницького життя. Митець живе водночас у реальному світі і у світі своїх героїв, який, можливо, виявляється ближчий. Тому учитель повинен познайомити своїх учнів з естетичними принципами автора, заглибитися у художні хронотопи його творів, ввести у коло персонажів.

Джерела вивчення життєпису умовно можна поділити на:

1. Монографії та наукові статті

Мельник Я. З останніх десятиліть Івана Франка. − Л., 1999.

Зборовська Н. Моя Леся Українка. – Тернопіль, 2002.

2. Літературно-методичні портрети та навчально-методичні посібники

Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі: методичний посібник для вчителів / Б.Степанишин. – К., 1999.

Демчук О. Розробка уроків з теми: „Життя і творчість Івана Франка” // Укр. мова та літ. − 1999. − Ч. 43. – С. 6 – 8.

3. Художньо-біографічні

М.Медуниця „Брати і побратими” (з життя Панаса Мирного та Івана Білика);

Р.Горак „Тричі мені являлася любов” (з життя Івана Франка)

4. Документально-біографічні джерела

Доброокий: Спогади про Івана Світличного / Упоряд. Н.Світлична та Л.Світлична.

Письменницькі мемуари в школі / Упоряд. О.Галич

5. Літературно-краєзнавчі джерела

Письменники Луганщини: Бібліографічний словник-довідник / Упоряд. О.Неживий.

О.Неживий, Л.Нежива. Література рідного краю. 5-11 класи.

6. Internet

www.donbaslit.skif.net

Увага! Вивчення життєпису письменника поступово ускладнюється. У 5-7 класах вчитель зосереджує увагу тільки на найцікавіших епізодах з біографії митців. Від учнів не вимагається знання біографії письменника. 5-класники коротко повинні вміти розповісти про дитинство Тараса Шевченка, Івана Франка. Ці знання поглиблюються у 6 класі: учні повинні знати і вміти розповідати про життя Т.Шевченка в С.-Петербурзі, про дитинство, мужність, талант Лесі Українки, а також розповісти цікаву історію з життя В.Винниченка, знати найголовніші факти з біографії О.Довженка. У 7 класі вчитель коротко розповідає про письменника, не вимагаючи знання біографії в учнів, але учні повинні вміти розповідати коротко про І.Франка, Т.Шевченка та їх творчість.

У 8 класі поглиблюються знання біографій Т.Шевченка, І.Франка. Учні вчаться розповідати про життя письменника за складеним планом на прикладі вивчення життєпису І.Карпенка-Карого.

У 9 класі вивчається цілісно життєпис письменника. Учні повинні знати і розповідати про життя Г.Сковороди. А також знати про суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури, називати найвизначніших письменників того часу. Знати основні віхи життя і творчості виучуваних письменників, розуміти їх роль у розвитку української літератури, національного самоусвідомлення. У 9 класі учні вивчають біографію Т.Шевченка та основні віхи творчості, розуміючи його життєвий подвиг в умовах підневільного становища нації в першій половині ХІХ століття.

У старших класах учні повинні вміти розповідати про письменників, називати їх твори, коментувати оцінку критиків, а також знати основні напрями і течії у розвитку української літератури та називати їх представників.

У школі під час вивчення життєпису письменника переважають такі типи уроків, як бесіда (5-7 класи) та лекція. Варто проводити літературно-мистецькі дійства, уроки – літературні композиції. Урок-семінар, у якому передбачено приготування заздалегідь учителем сценарію та реалізацію його за допомогою учнів.

Вивчення життєпису письменника повинно супроводжувати різними видами ТЗН (телепередачі, відеофільми, комп’ютерні дистанційні технології), використанням наочності. Ефективним стане у практиці вчителя урок – зустріч з письменником.

УРОК ВИВЧЕННЯ ЖИТТЄПИСУ ПИСЬМЕННИКА

в 11 класі

Тема: Павло Тичина – найбільший модерніст 20-х рр.. ХХ ст. Трагізм його творчої долі – „феномен доби”

Мета: познайомити з біографією П.Тичини, зосередити увагу на особливостях творчого обдарування митця, проаналізувати мистецьке кредо поета, світ його захоплень і сферу діяльності, пояснити трагізм долі П.Тичини як приклад духовного знищення особистості митця тоталітарною системою, визначити роль ранньої творчості П.Тичини як самобутнього новаторського внеску в світову поезію;

розвивати навички робити короткі конспекти з лекції вчителя, критичне мислення, активізувати самостійну роботу, викликати цікавість учнів до поезії, розвивати естетичні смаки.

виховувати в учнів шанувальників творчості Павла Тичини.

Тип уроку: урок вивчення життєпису письменника.

Обладнання: портрет Павла Тичина, індивідуальні бланки учнівських конспектів біографії у формі таблиці.

Література:

1. Єфремов С. Павло Тичина // Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. – С. 618 – 626.

2. Гальченко С. Грані великого таланту. – К., 1990.

3. Клочек Г. Від кларнета до „пофарбованої дудки” // Укр. мова та література. – 2003. - № 9 (313). – С. 3 – 8.

4. Костенко М.В. Див. Сонцепоклонник Тичина. – Полтава: Дивосвіт, 2003.

5. Погрібний А. П.Тичина – той, який золотого мінний // Погрібний А. Класики не зовсім за підручником. – К.: Школяр, 2000. – С. 89 – 112.

6. Слоньовська О. Конспекти уроків з української літератури для 11 класів. – К.: Рідна мова, 2001.

7. Тичина П. Вітер з України / Упоряд. Д.Головка. – К.: Укр. письменник, 1993.

8. Овдійчук Л. Естетичні уподобання українських письменників // Укр. мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. - № 7-8. – С. 69 – 72.