Позакласних захід з української літератури (11 клас)

Тема: Освячені Шевченковим ім’ям

(літературно-мистецьку композицію присвячено пам’яті письменників-земляків)

Мета: збагачувати духовний світ учнів, допомогти зрозуміти особливості нелегкого життєвого вибору шістдесятників, активізувати пошукову діяльність учнів у процесі вивчення української літератури;

сприяти всебічному розвитку пізнавальної активності учнів, творчих та організаторських здібностей, естетичних смаків;

виховувати пошану до письменників – славетних земляків, любов до українського поетичного слова.

Обладнання: мультимедійний екран, комп’ютер, фотографії Володимира Сосюри, Івана та Надії Світличних, Миколи Руденка, Григора Тютюнника слайд-презентація.

Література:

1. Білоус Г. Григір Тютюнник у фотографіях – Київ, 2005.

2. Неживий О. Освячені Шевченковим ім’ям. – Луганськ: Світлиця, 1998.

3. Нежива Л., Неживий О. Література рідного краю. 5 – 11 класи. – Луганськ: Знання, 2006.

4. www.donbaslit.skif.net

Хід заходу:

Захід відбувається у мультимедійній аудиторії. Кожна творча група, говорячи про письменника демонструє самостійно підготовлену і заздалегідь відредаговану вчителем презентацію.

Ведучий 1: Не тільки териконами, шахтами, великими промисловими гігантами знаний наш край – Луганщина. З давніх-давен тут виростає й розвивається духовна національна культура українського народу. Ще одна з перших письменних пам’яток, які дійшли до наших днів, „Слово о полку Ігоревім”, розповідає про події, які, ймовірно, відбулися на території Дикого поля (сучасні Донеччина та Луганщина).

Ведучий 2: Тут проходили стежки мудреця Григорія Сковороди. Неподалік міст Бахмата і Тора добували сіль герої віршів Климентія Зиновієва.

Ведучий 1: Саме на Луганщині з 1887 по 1893 рр. у селі Олексіївка теперішнього Перевальського району працювали Борис Грінченко та його дружина Марія Загірня.

Ведучий 2: Красномовним підтвердженням того, що літературний процес на Луганщині – складник історії вітчизняної літератури у її найдосконаліших, найталановитіших виявах. Українські письменники – лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка – Володимир Сосюра, Микола Руденко, Іван та Надія Світличні, Василь Голобородько народилися в нашому краї. Тут жили їх діди та прадіди. На Луганщині ці письменники (як і Григір Тютюнник, який народився на Полтавщині) здобували освіту, тут відбулося їх народження як письменників.

Ведучий 1: До цих імен варто додати Івана Дзюбу, Василя Стуса – випускників Донецького університету, які теж відзначені Шевченківською премією.

Ведучий 2: Швидкоплинне наше життя, однак те, що сприймається митцями „на відстані серця”, залишається назавжди. Для цих митців найдорожчими були і є слова: Україна, народ, Тарас Шевченко.

Група, яка готувалася представити Володимира Сосюру. (Кожна творча група представляє свою слайд-презентацію з відео фрагментами, музикою)

Учень 1: Справжня поезія не зникає ніколи. Здавалось би, в часи домінування економічного прагматизму, коли дії людей скеровано в бік матеріального, усе ж таки у багатьох виникає потреба задуматися над сенсом життя. І тоді, можливо, потрібнішими стануть поетичні рядки:

Для чого троянди цвітуть,

Співають пташки у діброві,

Над гречкою бджоли гудуть?

Для любові.

Для чого поети пісні

Про зорі ясні, пурпурові,

Складають в нічній тишині?

Для любові.

Учень 2: Так, це вірш Володимира Сосюри. Його перші поетичні рядки народилися в селищі Третя рота, над рідною і тоді прозоро-чистою річкою Сіверський Дінець. Нікому з митців у національній літературі не вдалося так органічно поєднати суто особисте й громадянське, як це вдалося Володимирові Сосюрі:

Солодко плачуть в садах солов’ї,

так, як і завжди, незмінно…

В тебе і губи, і брови твої,

як у моєї Вкраїни…

Ось вона йде у вінку, як весна,

стиснулось серце до крику…

В цьому злилися і ти, і вона

в образ єдиний навіки.

Учень 3. В.Сосюра „Васильки”

Васильки у полі, васильки у полі,

і у тебе, мила, васильки з під вій,

і гаї синіють ген на видноколі,

і синіє щастя у душі моїй.

Од сіяють роки, мов хмарки над нами,

і ось так же в полі будуть двоє йти,

але нас не буде. Може ми квітками,

може, васильками станем – я і ти.

Учень 4: Ніжний лірик Володимир Сосюра для багатьох поетів став „хрещеним батьком” у літературі, зокрема для Ганни Гайворонської. Читає поезію Гайворонської „Володимиру Сосюрі”:

Так ніхто не кохав,

Слово не видихав,

Прикінцеві вітри не бандурив,

Не писав під задумливий легіт отав,

Так ніхто не співав, як Сосюра.

Так ніхто ще не вмів

Із донецьких степів

Стрибунцями розбризкати літо.

У вінки заплітать жайвориний мотив,

Україну вишневу любити.

Група, яка готувалася представити Григора Тютюнника

Учень1: Тепер з’являється немало творів, у яких письменники, хто з більшим, а хто з меншим талантом, намагаються осмислити складні, протирічні питання історії, суспільного життя. Такі твори викликають чи не найбільший читацький інтерес. Однак не полишає думка: „про все це силою свого таланту і людської гідності вже сказав Григір Тютюнник”. І, що найголовніше, твори його були надруковані відразу після написання в 60-70-і роки, коли правді важко було пробитися до читача.

Учень 2: „Живописець правди – в такий спосіб можна визначити творчі принципи письменника. І весь лад його душі, а відтак і його стиль…”, - так сказав про творчість Григора Тютюнника видатний майстер рідного слова Олесь Гончар. Правда – вічна життєва цінність, якої так часто не вистачає в нашому побуті і мистецтві.

Учень 3: Вдивляємось у неповторний творчий шлях письменника Григора Тютюнника. Нелегко наблизитися до вічної загадки його таланту, народженого любов’ю до людей.

Учень 4:

Петро Коленський

Поговорити, Григір, треба...

Тіні довшають та довшають, немов хочуть сказати людям: ми скоро станемо ніччю.

Г. Тютюнник «Кленовий пагін»

Ти в небо зоряно-ясне Казав: то душі марять світом, Бо тут, як біль, прости мене, Широкий степ з гарячим літом. Поговорити б, Григір, треба, Та як тепер? Коли і де б? Зривайся зіркою із неба На місце зустрічі – у степ. Не скрикну, знаючи: це ти, А ніч тебе ховає й досі, І ти не міг би в інший спосіб На це побачення прийти. …Не він, а очі. Біль земний Зявивсь і станув сумнооко. Мов, бач, я точний і – ніякий. То я тебе чекаю, доки Проб’єшся пагінцем живим, Отим бильцем, що має мову, І вдруге в витворі живе, І все зове кудись, зове... Прийди-но, Григір, на розмову...

Учень 5: Читає вірш Івана Низового

Озивається до гори гора,

До зорі – зоря, До ріки – ріка. Не озветься лиш голос Григора, Голос Григора та й Тютюнника. До душі – душа, До сльози – сльоза, До рядка – рядок, Щоб новелою Стало все, що він людям не сказав, Що й сьогодні нам знать не велено.

Учень 6: Читає присвяту Григорові Тютюннику Олени Бондаренко

Дерева поприходили й мовчать,

І мовчки дивляться воді у вічі,

А трави долишні, а хмари вічні

На повен вітер мчать собі і мчать.

Так у тугий сгортаються сувій

Усі твої кумедні герці з тінню,

Коли тебе серцевий серцевій

Кружля й кружля своєю заметіллю.

Зосталося – чиїсь сліпі листи,

Невірні свята, недієві ліки,

І острах площ, пітьми і самоти,

Й судома відчаю в нічному ліфті.

Таки чудову виробили дерть

З оцих кісток млини бетоножорні.

Та є ще воля обирати смерть

В країні, де нема біди чужої.

Група, яка готувалася представити Миколу Руденка

Учень 1: Невелике село Юр’ївка Лутугинського району на Луганщині. До обласного центру, як мовиться, рукою подати: якісь десять хвилин їзди на автомобілі. Видніються нові і вже давні терикони. Попідгір’ю тут і там хати. Село це розташувалося у балці, а терикони й пагорби і близько, і поодалік, немовби не тільки вічні вартові того, що споконвіку відбувається на землі, а ще – вони тримають постійний зв'язок Землі й Космосу. Мабуть, мало що тут змінилося зовні з тої пори, коли 19 грудня 1920 року в Юр’ївці народився Микола Руденко.

Учень 2: Доля талановитого письменника та вченого-дослідника була трагічною. У липні 1977 року Миколу Руденка було засуджено на сім років ув’язнення та на п’ять років заслання. Один із його найближчих побратимів, відомий правозахисник Петро Григоренко, писав, що рівно через місяць, прочитавши його вірш, зрозумів, що він ніколи не зрадить ні діла, ні друзів.

Учень 3: Вірш той називається „Так просто все: напишеш каяття”

Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все вчорашнє вернеться нараз.

Дерева й квіти в іскорках роси, Та за вікном дитячі голоси, Та риба в озері, та в небі птах, Та смак цілунку на твоїх вустах.

Як свідчення любові й доброти… І тільки ти – уже не будеш ти. Похилений, змарнілий від недуг, Ти – тільки оболонка, а не дух.

Тепер старі костюми приміряй, Удосконалюй кабінетний рай. Топчи ту ж саму стежку у гаю – Не вернеш душу втрачену свою.

Лише десяток вимучених слів, Які ти у потьмаренні наплів – І вже тебе нема, А є пітьма, Є у людину схована тюрма.

Учень 4: Стійка громадська позиція й духовність – ознаки шістдесятництва. Це митці, які принесли в жертву життя, втратили у в’язницях здоров’я, але не позбулися життєвого оптимізму і творчих принципів: служити справжньому мистецтву.

На обрії душі моєї Світає Слово, щоб пливти Супроти, не за течією – В умиті зорями світи.

У тих світах є зливи й грози, І ріки, виповнені вщерть. Є суперечки, піт і сльози, І навіть невблаганна смерть.

Та люди там не знали зроду Ні лицемірства, ні брехні – Бо ще ніхто людську природу Переробить не прагнув, ні.

Там змалку правдою здорові, Бо надихає і втіша В непоневоленому Слові Непоневолена Душа.

Група, яка готувалася представити Івана та Надію Світличних

Учень 1: Такою ж нелегкою, але чесною й мужньою була життєва доля митців Івана Світличного та Надії Світличної. Коли Івана Світличного вперше заарештували, його друг Василь Стус написав вірш-присвяту

Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, а друга десь оббріхують старанно, склепить очей не можу ні на мить, він як зоря проміниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить…

Ні словом не озветься. Ані пари із уст. Вусате сонечко моє! Несуть тобі три царіє со дари скапарене озлоблення своє.

Іваночку! Ти чуєш, доброокий? Їй-бо, не знаю, що я зле зробив. Чого ж бо й досі твій поріг високий ані відчув, ані переступив.

Прости мені недільний мій Хрещатик, що, сівши сидьма, ці котли топлю в оглухлій кочегарці. Що терплю, коли вже ні терпіти, ні мовчати не можу, що, читаючи, люблю твоїх Орхана, Незвала і Данте, в дев’яте коло прагнучи стремлю.

Моє ж досьє, велике, як майбутнє, напевне, пропустив котрийсь із трутнів.

Із тих, що білий світ мені окрали, окравши край, окрали спокій мій, лишивши гнів ропавий і кривавий і право – надриватися в ярмі.

Сидять по шпарах всі мужі хоробрі, всі правдолюби, чорт би вас побрав! Чи людська добрість – тільки доти добрість, поки без сил, без мужності, без прав запомогти, зарадити, вступитись, стражденного в нещасті прихистить

і зважитись боротися, щоб жити, і зважитись померти, аби жить?..

Учень 2: У спогадах Надія Світлична написала: „Іван був добрим учителем, недарма його часто називають Учителем з великої літери, і багато хто може позаздрити мені: мати таким учителем рідного брата – це справді щастя від Бога. Найголовніше – він учив ненав’язливо, просто подаючи зразок взаємин і поведінки. І якщо мені це не вдавалося так, як йому, то винен у тому не вчитель, а учень”.

Учень 3: Найчастіше про Надію Світличну згадують, коли говорять про старшого брата – Івана Олексійовича Світличного. Так було й буде, адже доля ще більше зріднила їх життєвими випробуваннями, поєднавши однією метою: боротьбою за людську й національну гідність, якраз у жорстокі часи їх зневаження.

Учень 4: Надія Світлична написала чимало літературних (переважно мемуарного спрямування та переклади), літературознавчих (передмови до книг) та публіцистичних творів (статті, заяви, інтерв’ю). Саме їй вдалося у США упорядкувати й видати збірку палімпсестів Василя Стуса, провівши копітку текстологічну роботу.

Ведучий 1: Отже, не зважаючи на чисельні суспільні колізії, навіть трагедії, Луганщина має глибокі літературні традиції, які підтверджують, що не було ніколи і немає сьогодні якоїсь особливої „культури Донбасу”, а є глибинне коріння, пишна крона й молоді пагони, передусім культури народу українського.

Ведучий 2: Сьогодні ми згадали письменників-земляків – лауреатів Національної премії Тараса Шевченка, слово яких буде звучати у серцях багатьох поколінь. Володимира Сосюру, Григора Тютюнника, Миколу Руденка, Надію та Івана Світличного об’єднало слово, талант, отого найвищого Шевченкового рівня.

Учень: Іван Світличний

Шевченко

Люблю Отчизну я,

но странною любовью.

М. Лєрмонтов

Люблю Вітчизну. Та любов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І байдуже, чи мій Дантес Любов ту визнав. Вітчизна – це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна. Не раб нікому й не слуга На побігеньках, Я ласки не запобігав І в неї, неньки. І в серці, непідвладнім злу, Ношу з собою Вітчизни славу немалу І рани болю. Ношу тягар пекучих правд, Ганьбу Вітчизни Не на показ, не на парад Патріотизму. За те, що був я в неї син, Мене карали І я любов свою носив Поза Арали. Я знав: ся чаша не мине, Та доля в мене Жорстока, вибравши мене, – Благословенна. Кажу до побратимів я: Всього ще буде. Та чисте збережіть ім’я: Ми – люди! люди! – А вам, раби, кажу: – Раби! Вас мало били. Люблю Вітчизну я… Якби Ми всі любили!

ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Що ми розуміємо під дефініцією проект. Типи проектів. Методика та алгоритм їх реалізації. Методичні рекомендації до планування проектів вчителем-словесником.

Шкільні програми з української літератури передбачають формування молодого покоління, яке буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний вибір. Сучасні учні повинні не тільки отримати ґрунтовну базову освіту, а й стати спроможними повноцінно реалізуватися в майбутньому дорослому житті.

Отож, укладаючи шкільну програму, колектив науковців працював над тим, щоб втілити ключові компетентності (соціальні, мотиваційні, функціональні), які сприятимуть всебічному розвитку особистості, а саме: комунікативних якостей, здатності розв’язувати проблеми, розвитку творчих здібностей, самостійності мислення, вміння оперувати набутими знаннями і застосовувати їх у практичному житті, свідомо йти до мети.

Отож, завдання вчителя – створити умови для саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти учня, який отримує ґрунтовні знання за допомогою максимальної розумової активності. Тим самим роль вчителя з „авторитарного транслятора готових ідей” перетворюється на „натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня” або консультанта.

У зв’язку з цим широкого розповсюдження й застосування набула проектна технологія щодо вивчення різних предметів, а також української літератури.

Проектування – це особливий тип інтелектуальної діяльності, якою передбачено у перспективі кінцевий результат та його практичне застосування, дослідження різних джерел, у тому числі пошук у мережі Internet, активізацію пізнавальної активності учнів, розвитку креативності.

Найголовнішою метою застосування проектної технології навчання є розвиток навичок високого рівня (аналіз та синтез). Також проектна діяльність покликана формувати інтелект учнів, стимулювати до творчості, ініціативи, привчати до самоосвіти та співробітництва.

Завдяки проектуванню на уроках української літератури учні вчаться усвідомлено планувати свою роботу, використовувати найновіші джерела інформації, працювати самостійно і в колективі, аналізувати, зіставляти й синтезувати факти, доводити власні погляди.

Типи проектів:

Інформаційні – зорієнтовані на накопичення інформації. Це може бути дослідження біографії письменника (відшукування цікавих фактів), складання карти подорожі літературного героя тощо.

Ігрові передбачає імітацію соціальний і ділових стосунків. Зокрема, обігравання сюжетних версій художніх текстів, літературно-театральні вистави, реклама книжки тощо.

Творчі – це створення і презентація відеофільму, фото проекту, збірок різної тематики тощо.

Прикладні або практично-організаційні проекти спрямовані на вироблення конкретної програми дій, методичних рекомендацій. Прикладом такого проекту може бути програма з літератури для онуків, укладання словників тощо.

Усі проекти передбачають дослідження. За тривалістю виконання вони можуть бути короткочасні, тривалі та довготривалі: від тижня до чверті. Зазвичай проекти вимагають від учнів та й учителів великих емоційних та розумових зусиль, потребують великих витрат часу, тому й використовувати їх потрібно нечасто – кілька разів на рік або півріччя. Вчителі, щоб запобігти негативного результату або невиправданої витрати зусиль учнів, перш, ніж розпочати реалізацію проекту, повинні ретельно продумати й спланувати його. Корисно також при підготовці проектів об’єднуватися вчителям-предметникам у творчі групи і застосовувати у навчанні міжпредметні зв’язки, скажімо, українська література, мова та історія, народознавство, етика, Луганщина – мій рідний край, музика, малювання, інформаційні технології, тощо. Таким чином витрачені зусилля і час будуть свідчити не про перевантаження учнів, а про дозволять оцінити їх роботу відразу з декількох предметів.

Пам’ятаймо, що „робота над проектом мобілізує механізми конструктивної соціалізації особистості”, тобто вчить учнів працювати в колективі, виконувати свою частку роботи у спільній справі, шукати компроміси у спілкуванні з однолітками і відстоювати власну думку. Отже, проектна технологія передбачає групові та парні форми роботи. Разом з тим важливим є внесок кожного учня у спільну справу, від якості виконання кожного найменшого завдання буде залежати загальний результат. Отож, вчителеві необхідно максимально забезпечити учасникам проекту можливості працювати самостійно і навчатися у співпраці. Важливим є створення ситуації успіху, адже кожен учень повинен повірити у власну значимість і спроможність виконати на належному рівні завдання вчителя.

Ефективно можуть використовуватися уміння роботи з комп’ютером, що допомагає реалізувати учням дизайнерські здібності у підготовці презентації (за допомогою програми Microsoft Power Point), публікації або Internet-сайту (програма Microsoft Publisher).

Методика реалізації проектів передбачає:

1. Вибір теми. Мотивація.

2. Планування проекту.

3. Висунення гіпотез.

4. Процес дослідження. Збір матеріалу.

5. Формування результату. Формулювання висновків.

6. Захист проекту.

7. Підсумки. Оцінка діяльності учнів.

Алгоритм реалізації проекту:

1. Інструктаж вчителя. Він може бути у формі презентації, у формі буклету, повідомлення вчителем адреси сайту у мережі Internet (уся інформація і завдання щодо проекту можуть бути розташовані на створеному вчителем сайті). Вчитель у будь-якій з цих форм повідомляє учням: тему, мету проекту; визначає послідовність дій та часові межі реалізації проекту; знайомить з критеріями оцінювання; визначає джерела дослідження.

2. Об’єднання у творчі групи. Висування гіпотез, планування роботи.

3. Виконання завдань. При цьому бажаний контроль з боку вчителя проміжних результатів за допомогою учительського сайту або консультацій. Цей етап включає збір інформації (анкетування, робота з відповідними джерелами, тощо), аналіз і синтез

4. Представлення творчими групами результатів виконаної праці. Захист може бути у формі учнівської презентації, або учнівського сайту, або учнівської публікації.

5. Загальне обговорення результатів.

6. Оцінювання. Вчитель повинен врахувати зміст, якість презентації (публікації, сайту), оформлення результатів, використання літератури та допоміжних засобів, творчість учня.

Приклади реалізації проектів.

Важливим компонентом плану навчального проекту є ключове та тематичні питання. Вони сприяють розвитку в учнів навичок творчого і критичного мислення, допомагають зрозуміти основну концепцію теми. Ключове та тематичні питання є базою для розробки змісту і стратегії реалізації проекту. Ключове питання має бути особистісно-значущим для учнів, цікавим. Воно відбиває масштабність соціально значимої проблеми, а не тему навчального предмета, тому до дослідження можна залучити різні галузі науки. Таким чином досягається цілісне сприйняття світу, учні вчаться встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Тематичних питань повинно бути декілька, щоб конкретизувати проблему. Ці питання допоможуть учням об’єднатися у творчі групи за інтересами, обрати правильний шлях пошуку, накреслити перспективу, висунути гіпотези.

Подаємо декілька варіантів проектів для 11 класу. З них варто обрати не більше двох для реалізації. Вчителеві також потрібно залучити фахівців з інших предметів (можливо історії, інформатики тощо), продумати і врахувати міжпредметні зв’язки. Пам’ятаймо, що одним із напрямів проектної діяльності може стати літературно-краєзнавча тематика. У такому випадку учні можуть не тільки користуватися послугами бібліотеки та мережі Internet, але й відвідувати музеї, організовувати зустрічі з митцями, вести краєзнавчо-пошукову роботу.

Назва проекту	Ключове питання	Тематичні питання
Поезія Павла Тичини, Максима Рильського (11 клас)
Природа обдарованості	Що таке талант?	Чи багато у світі талановитих людей? Якщо людина обдарована, чи талановита вона в усьому? Світ захоплень і уподобань обдарованої людини. 4. Мистецьке й життєве кредо. 5. Місце таланту в житті людини.
Микола Хвильовий „Я (Романтика)”
Бути Людиною	Гуманізм чи обов’язок?	1. Проблема внутріш-нього роздвоєння людини. 2. Життєвий вибір – це важко? 3. Людина і сучасність. 4. У чому сила особистості?
Валер’ян Підмогильний „Місто”
Змичка села і міста	Чи може людина підкорити місто?	Шляхи самоствер-дження людини. 2. „Цілісна людина”: в єдності біологічного, духовного, соціального. 3. Маргінальна особис-тість. 4. Егоїзм: благо чи зло?
В.Домонтович „Доктор Серафікус”, А.Чехов „Людина у футлярі”
Особистість і суспільство	У чому полягає призначення лю-дини?	1. „Людина у футлярі”: яка вона, як їй живеться? 2. Філософія любові. 3. Почуття і прагматич-ність, раціональне і чуттєве.