2. Прослуховування присвят друзям із фонозбірки „Кожен день – Великдень”

Група „Літературний ексклюзив” продовжує. Відстоюючи права українців, потрапляє у в’язницю й сестра Івана Світличного. Ув’язнення Надії болісно вразило поета. Символічно він порівняв її з „легендарним лебедем”, який може жити тільки на волі. Тяжко страждаючи від розлуки з маленьким сином Яремою, Н. Світлична витримала незаконне ув’язнення, зберегла чистоту своїх поглядів і переконань. Про її стійкість і мужність свідчить такий епізод із життя: 20 вересня 1972 року, перебуваючи у тюремній камері, Надія вирішила своєрідно відзначити день народження брата, який теж був заарештований. Вона проспівала усі, які тільки знала, народні пісні про Івана, тому й з’явився вірш „Лебедина пісня” і цей образ пісні, що „упала на тюремний двір”:

У світі пошесті і змору, Німотності і глухоти, Де мудрі муштрою менти Лінчують душі без розбору, –

Там пісня, витвір висоти, Свободи й пружного простору, Шугнула вільним птахом вгору, У вир! У небо! У світи!

Ривком відчаєного тіла Роковано залебеділа В святій готовності офір, Та браконьєрським залпом в небо Підтята – легендарний лебідь, – Упала на тюремний двір.

Тих, хто працював в органах держбезпеки, поет називає браконьєрами. Дуже влучне порівняння. Тільки так можна назвати „мудрих муштрою ментів”, які катувати „лебедів свободи”.

Група „Мемуаристи”

У 1998 році було видано мемуари про письменника „Доброокий”, де вміщено спогади дружини, сестри, друзів, однодумців. 2001 року надруковано листи І.Світличного з ув’язнення „Голос доби. Листи з „Парнасу”. Отже, голос парнасівців – так називали поетів, які орієнтувалися на довершену культуру поетичного мислення, протистояли духовній варваризації суспільства – звучить у ХХІ столітті, застерігаючи молоде покоління від втрати національної ідентичності, власної гідності, честі.

Нелегка, навіть трагічна доля судилася Іванові Світличному, але життя він прожив світло, тобто з вірою в людину, народ, Україну.

Із спогадів:

Світличний І.О. – це совість українця ХХ сторіччя, „совість віку”, совість людини, що непохитно стоїть на національних позиціях і своїм талантом, своїми октавами і сонетами гідно й по-мистецькому збагачує скарбницю незалежної української літератури.

Святослав Караванський

Жорстокий факт, каторга вбила його тіло, але розкрила нові можливості душі. Несправедлива кара породила не лише біль і страждання, а й високий стан духу, надзвичайне його напруження, що вилилося в слово справжньої поезії. Ця поезія має ту невідхильну владу, яку дає лише особисто вистражданий і підтверджений власним життям високий моральний тон, пекучий духовний максималізм…

Іван Дзюба

І, нарешті, про головний Іванів Божий дар – мистецтво бути людиною серед людей. Людина м’яка й гранично доброзичлива – і водночас тверда й незламна там, де йдеться про переконання, принципи, моральні засади. Причому без голосних декларацій, без тіні пози, фразерства, хизування собою, без найменших спроб обряджатися в позу героя…

Михайлина Коцюбинська

Я мав звичку називати Івана „Світличник” – чоловік активний і рухливий, а водночас спокійний і твердий. У суспільстві Іван посідав таке місце, яке наводило на думку про світильник – євангельський образ покликаного бути „світлом для світу”, бо не „запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, а на світник, і світить він усім у домі”. Дуже точний образ тих, що були на видноті з усією відвертою українською і одверто неофіційною просвітницько-громадською працею.

Євген Сверстюк

Ґенієм доброти ми називаємо Світличного чи не в один голос. Але не забуваємо, яким різким, непримиренним виступав він – почитаймо його вірші – до тих, хто сховався, замовк, принишк, як тільки гримнуло з ясного неба. Зневага, а не доб­рота і всепрощення стають його зброєю. Заповітом не тільки племінникові Яремі, а всім, хто вважає себе мужчиною, отже, людиною сміливою і чесною, – заповітом, що набирає нової сили в умовах нашої української сучасности, є Іванові афористичні слова: „Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?”.

Григорій Сивокінь

3. Завдання до перегляду відеофільму.

• Яким постає Іван Світличних із спогадів сучасників?

• Яке значення мала діяльність Івана Світличного у літературно-мистецькому колі шістдесятників? Знайдіть пояснення виділеного терміну у літературознавчому словнику-довіднику.

4. Перегляд уривку відеофільму про Івана Світличного.

5. Обговорення.

6. Аналіз поезії „Парнас” І.Світличного

- прослуховування аудіозапису (читає Н.Світлична)

- читання про себе із завданням: Спробуйте пояснити характеристики до творчості митців-побратимів у поезії „Парнас”.

За ґратами І. Світличному не вистачало спілкування з друзями. Символічним став сонет „Парнас”. Парнас за міфологією – місце знаходження муз на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Поет добирає вишукані характеристики до творчості митців, хто по праву, без перебільшень, має знаходитися на Парнасі. У поезії постає світ „Калинцевих візій-див”, „Драчеві клекоти і хмелі”, „Голобородькові пастелі”, „чаклунство Ліни (Костенко)” та ін.

• обговорення особливостей жанру.

В особі І. Світличного ми бачимо талановитого мовознавця, який для сатири використовує просторіччя, тюремний жаргон. Водночас спостерігаємо „внутрішню суперечність між елітарною вишуканою формою й тюремним побутом”, який відбито у ґратованих сонетах. Адже сонет – ліричний вірш.

ІV. Підсумок уроку.

1. Які головні проблеми порушував у своїх поетичних творах І.Світличний?

2. Чи знівелювалися погляди письменника під утисками тоталітарної доби?

3. Тож у чому полягає літературна та громадянська позиція І.Світличного?

4. Чи легко було зробити життєвий вибір поету та літературознавцю? Чому?