44. Співстрахування і механізм його застосування.

Співстрахування — страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці.

Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перестрахувальних пулів (об’єднань, фондів). Пул базується на концепції взаємності. Сутність його полягає в тому, що премія та суми збитків за відповідними ризиками передаються в пул, який розподіляє проходження операцій між членами пулу згідно з розміром премії, що її передано до пулу.

За наявності угоди між співстрахувальниками та страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

На практиці страховик, котрий бере участь у страхуванні в меншій частці, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має більшу частку. Однак це не зобов'язує його, як прийнято у пропорційному перестрахуванні, підпорядковуватися всім рішенням лідируючого страховика та сплачувати свою частку у збитках на тій підставі, що інші страховики сплатили свої частки.

Якщо страхувальник застрахував об'єкт не на повну суму, він розглядається як один із страховиків і несе відповідальність за недострахованою часткою. Інколи страховики, які беруть участь у співстрахуванні, вимагають, щоб страхувальник сам виступав співстраховиком, тобто утримував на власній відповідальності частину ризику.

Інколи співстрахування розглядається як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страхування великі ризики.

45. Особливості фінансово-господарської діяльності страховика.

Будь-яке підприємство у своїй діяльності здійснює витрати та отримує доходи.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:

виконання зобов'язань перед страхувальниками;

фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:

- виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування;

- витрати на ведення страхової справи;

- витрати на фінансування превентивних заходів;

- витрати при здійсненні інвестиційної діяльності.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи:

- доходи від страхової діяльності;

- доходи від інвестиційної діяльності;

- інші доходи.

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу напрямки використання надходжень.

Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції".

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

ЗСП =Дсп + РНПпоч. - РНПк.,

де ЗСП - зароблені страхові премії;

Дсп - надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНПпоч- резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПк. - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не с власністю страховика.

Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами. В Україні найчастіше використовується спрощений метод:

РНП = 1/4П1+1/2П2+3/4П3

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

Фінансовий результат включає два елементи:

- прибуток (збиток);

- приріст (відплив) резерву внесків.