Конфедерація – союз держав, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або декількома органами при збереженні в інших питаннях повної самостійності (США, Нідерланди, Швейцарія у свій час).

Ознаки конфедерації:

• Відсутність загальних законодавчих органів, законодавства, громадянства, судової і фінансової систем.

• Наявність безумовного права виходу зі складу конфедерації у кожного з суб’єктів

• Рішення загальних конфедеративних органів НЕ є обов’язковими для членів конфедерації

Форма державного режиму.

Це сукупність форм і методів здійснення держвлади.

1. Демократичний – це стан політичного життя, при якому держвлада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, дотримання основних прав людини. Може бути: демократично-ліберальний, національно-демократичний, -консервативний, -радикальний.

2. Антидемократичний – при здійсненні держвлади звужуються, або зовсім усуваються можливості реального впливу громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, обмежуються або порушуються основні права людини, реальна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи в руках однієї особи.

   • Авторитаризм – зосередження влад в руках одного або групи осіб та домінування органів виконавчої влади.

   • Тоталітаризм – режим характерний наявністю однієї офіційної ідеології та правлячої партії, монополії держави.

   • Деспотичні – деспотія, тиранія

   • Вождізм, військово-диктаторський, фашистський, расистський

3. Особливі режими

• Теократія – глава держави – церковнослужитель.

• Охлократія – влада натовпу.

• Ліберальний – перехід від тоталітарної до демократичної влади

4. Механізм держави

Механізм держави – це система спеціальних органів і установ, за допомогою яких здійснюється держправління суспільством, захист його основних інтересів. Саме через нього держава здійснює свої зовнішні і внутрішні функції. Апарат держави – система держорганів, які наділені компетенцією здійснення владних функцій. Центральною ланкою апарату держави є держорган – колектив держслужбовців, що має визначену структуру, владні повноваження і утримується з держбюджету.

Держоргани поділяються на:

• Законодавчі – це представницькі органи, що формуються шляхом виборів.

• Виконавчі – це органи, що складають систему державної виконавчої влади (Кабмін, міністерства, відомства, місцеві держадміністрації).

• Судові – це держоргани, покликані вчиняти правосуддя (КСУ, Арбітражний і загальні суди).

За способом утворення держоргани поділяються на:

• Виборні

• Призначувані

• Ті, що успадковуються

За часом функціонування:

• Постійні

• Тимчасові

За територією поширення повноважень:

• Місцеві

• Загальні (центральні)

За своїм складом:

• Одноособові

• Колегіальні

Поняття механізму держави включає:

1. Державні підприємства – це господарські суб’єкти, необхідні для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення потреб суспільства і отримання прибутку.

2. Держустанови – організації, що здійснюють соц.-культурні функції у сфері освіти, науки, культури і охорони здоров’я.

3. Держоргани – це організації (посадові особи), що наділені владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави.

20) ВРУ працює сесійно. Вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Чергові сесії – перший вівторок лютого і перший вівторок вересня. Позачергові сесії ВРУ із зазначенням порядку денного скликається Головою ВРУ на вимогу не менш як 1/3 нардепів України від конституційного складу ВРУ або на вимогу ПУ. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні ВРУ збирається у 2-денний строк без скликання. Засідання ВРУ проводиться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу ВРУ. Рішення ВРУ приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. ВРУ обирає зі свого складу Голову ВРУ, Першого заступника і Заступника Голови ВРУ та відкликає їх. ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, обирає голів цих комітетів. Комітети здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання віднесені до повноважень ВРУ. Також ВРУ в межах своїх повноважень може створювати Тимчасові спец. комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. ВРУ для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, створює Тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менш як 1/3 від конституційного складу ВРУ. Висновки і пропозиції Тимчасової слідчої комісії не є обов’язковими чи вирішальними для суду і слідства.

5. Правова держава і громадянське суспільство

Правова держава – це така форма організації діяльності держвлади, що будує свої взаємовідносини з індивідами і їх об’єднанням на основі норм права.

Економічна основа правової держави – виробничі відносини, що базуються на різних формах власності, рівноправних і в однаковій мірі захищених законом

Соціальна основа – само врегульоване громадянське суспільство, яке об’єднує вільних громадян.

Ознаки правової держави:

1. Незалежний характер судів і суддів.

2. Наявність розподілу держвлади на виконавчу, законодавчу і судову.

3. Верховенство закону в усіх формах суспільного життя.

4. Забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина.

5. Взаємо відповідальність держави і особи.

6. Висока правова культура населення.

7. Єдина система права для держорганів, посадових осіб і громадян.

8. Відповідальність і відповідність внутрішнього державного права нормам міжнародного права.

Громадянське суспільство – сукупність суспільних відносин, котрі перебувають поза сферою прямого втручання держави, за межами її директивного регулювання.

Елементи громадянського суспільства:

1. Наявність громадянських прав людини, які цінуються в суспільстві вище за держінтереси і навіть закони.

2. Суспільні відносини, пов’язані із відтворенням самої людини, які охоплюють сім’ю, побут і культуру.

3. Економіка, що функціонує на засадах ринку і соціальної орієнтації.

4. Політичне життя,що характеризується реальною багатопартійною системою, плюралізмом, багатоманітність самодіяльного громадського життя.

5. Наявність і вільний розвиток таких соціальних структур, як меншини(мовних, релігійних, національних, расових, тощо).

6.Поняття та основні ознаки права

Термін «право» веде свій початок від слова «правда».

Право – це:

1. певні можливості, що має соціальний суб’єкт;

2. сукупність (система) юр норм, за допомогою яких здійснюється регуляція суспільних відносин;

3. оцінка, показник істинності дійсності, достовірності певних соціальних явищ.

Ознаки права

1. Встановлюється державою.

2. Є систематичною нормою.

3. Є загальнообов’язковою нормою.

4. Має загальний характер.

5. Охороняється державою.

6. Формальна визначеність.

7. Поняття та види соціальних норм

Соціальна норма – це правила поведінки, що регулюють відносини між людьми і спрямовують їх діяльність у спільних інтересах; здійснюють нормативне регулювання поведінки субота шляхом встановлення діянь, що повинні або не повинні здійснюватися; визначення умов, при яких передбачувані діяння дозволяються або забороняються, чи визначаються суб’єкти, на яких за певних умов розповсюджується правило поведінки.

Види соціальних норм.

1. Морально-естетичні – регулюють поведінку людей шляхом оцінки її у відповідності з категоріями добра і зла.

2. Релігійні – визначають порядок поведінки людей всередині релігійної громади.

3. Політичні.

4. Корпоративні норми громадських організацій) – встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян (закріплені в актах, статутах, постановах, положеннях).

   • Внутрішньо організаційні – всередині об’єднань;

   • Зовнішньої дії – відносини об’єднань з іншими суб’єктами

5. Естетичні

6. Правові норми.

7. Звичаї – правила поведінки, що склались історично.

8. Традиції – різновид звичаїв.

Соціальні норми бувають формально визначені (№ 3, 4, 6) і неформально визначені (№ 1,2, 5, 7, 8).

11. Закони і підзаконні нормативні акти

Закон – це нормативно-правовий акт, що приймається вищим представницьким органом держави в особливому законодавчому порядку, має вищу юр силу і регулює найважливіші суспільні відносини.

Закони є:

• Конституційні – приймаються, як правило, кваліфікованою більшістю парламенту і визначають основні засади державного і суспільного ладу, правовий статус особи;

• Звичайні – приймаються простою більшістю і діють відповідно до конституційних актів, регулюють певні сфери суспільних відносин.

Підзаконні нормативно-правові акти – це правотворчі акти компетентних органів, які засновані на законі і не суперечать йому.

Види підзаконно-нормативних правових актів:

1. Загальні – укази та розпорядження ПУ і постанови та розпорядження кабміну.

2. Відомчі – акти міністерств і відомств.

3. Місцеві – акти місцевих органів представницької і виконавчої влади (рішення місцевих рад, розпорядження голів держадміністрацій).

4. Внутріорганізаційні – такі, що видаються різними організаціями для регламентації питань свого внутрішнього життя.

8. Норма права: поняття структура і види

Норма права – це обов’язково формально визначене правило загального характеру, що у3 встановленому порядку приймається, здійснюється, відміняється та забезпечується відповідним держорганами в межах їх компетенції.

Кожна норма права складається з трьох елементів:

• Гіпотеза – це частина правової норми, в якій визначаються умови, при настанні яких наступає дія правила поведінки, сформульованого в диспозиції.

• Диспозиція – це частина правової норми, в якій зазначаються права і обов’язки суб’єкта, тобто правила поведінки учасників правовідносин.

• Санкція – це частина правової норми, в якій встановлюються юр наслідки порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, зафіксованих у гіпотезі.

Норми права поділяються на види за різними підставами:

1. За галузям права – норми державного, адміністративного, трудового, цивільного та інших галузей права.

2. За дією у часі – постійні і тимчасові.

3. За сферою територіальної дії – загальні і місцеві.

4. За дією на коло суб’єктів –

• Загальні – діють на всі однойменні суб’єкти;

• Спеціальні – діють на визначену групу однойменних суб’єктів;

• Виняткові – діють лише у визначених законом випадках.

1. За функціями, що виконуються нормами права – на регулятивні і охоронні.

2. За характером правила поведінки, що міститься в правовій нормі –

   • Зобов’язуючі – закріплюють обов’язки певних суб’єктів;

   • Забороняючи – містять заборону на здійснення певних діянь;

   • Уповноважуючи – наділяють суб’єкта певними правами.

3. За способом становлення диспозиції –

Імперативні – норма виражена через категоричний припис;