31

Лекція № 11

Шкідники і збудники хвороб декоративних рослин для СП-31б

Підготував доктор сільськогосподарських наук

професор, академік Української академії наук

Захарів Орест Ярославович

01 квітня 2013 року

Тема: «Хвороби хвої та листя молодих дерев

Викликані патогенними грибами»

План

1. Пожовтіння та висихання хвої.

2. Іржа хвої та листків дерев.

3. Мучниста роса.

4. Чорнота листків.

5. Плямистість листків.

6. Деформація листків.

Пошкодження фотосинтезуючих органів суттєво відображається на фізіологічних процесах і життєздатності дерев. Від хвороб хвої і листків особливо страдають молоді дерева у віці від трьох до чотирьох років. Значні пошкодження хвої та листків можуть бути причиною загибелі рослини. Більш старші дерева менша страждають від таких хвороб, тому що у дорослих дерев є більша кількість здорових листків і хвої, які компенсують зниження синтезу через хворобу хворих листків. Проте, за сильного і тривалого розвитку хвороби спостерігається зниження життєздатності дерев, що відображається на їх рості, а також на продуктивності усіх насаджень. Ослаблені дерева заселяються фітошкідниками і збудниками гнильних захворювань.

Інфекційні хвороби хвої та листків викликаються грибами, бактеріями і вірусами. Найбільш розповсюдженими хворобами хвої і листків дерев є пожовтіння і висихання хвої та листків, іржа хвої та листків, мучниста роса, чорнота, плямистість і деформація листків.

1. Пожовтіння та висихання хвої.

Пожовтіння та висихання хвої, відоме під назвою шютте і викликається деякими сумчастими грибами. Ця хвороба отримала таку назву від німецького слова schutten – сипати. На даний час відомі й описані такі види цієї хвороби: шютте звичайне, шютте сніжне, шютте сіре, шютте буре, шютте модрини і шютте ялини.

Шютте звичайне викликається сумчастими грибами із роду Lophodermium. Хворобою уражається хвоя на сіянцях, молодняках і дорослих деревах різних видів сосни і кедра.

Хвороба сіянців у розсадниках і теплицях, саджанців, підростків сосни до 5 років уражаються переважно на 95-100% грибом Lophodermium seditiosum Mint., Stal., і лише зрідка від 0,4 до 4,6% зараження сіянців у розсадниках і теплицях відбувається грибом Lophodermium pinastri Chev. Підростки, культури і молодняк сосни від 4- до 14-річного віку уражаються цими обома видами грибів. При цьому до 8-річного віку на молодняках частіше зустрічається гриб Lophodermium seditiosum, а на молодняках старше 8-річного віку частіше зустрічається гриб Lophodermium pinastri. Було досліджено, що на 15-річних соснах розвивається тільки гриб Lophodermium pinastri.

Перші ознаки ураження хвої Lophodermium seditiosum з’являються наприкінці жовтня і на початку листопада у вигляді плям жовтого кольору. Іноді у той же час, на деяких хвоїнках виявляються пікніки гриба. У більшості випадків перші ознаки хвороби у розсадниках спостерігаються від трьох до дев’яти днів після відтаювання снігу. Хвоя сіянців червоніє і відмирає. У однорічних сіянців хвоя частково обпадає. У 3-річних сіянців хвоя обпадає переважно протягом першого року. Від середини квітня до кінця другої декади травня на ураженій хвої з’являються пікніди гриба. Апотеції утворюються від кінця червня до початку липня.

При ураження сосни грибом Lophodermium pinastri зовнішньо хвороба виявляється у почервонінні, пожовтінні та обпаданні хвої. За сприятливих умов перші ознаки хвороби у вигляді дрібних жовтих плям на хвої з’являються у кінці жовтня або на початку листопада. Міцелій гриба зимує у тканинах хвої.

Весною грибниця гриба розростається на хвої. Уражена хвоя забарвлюється у червоно-бурий колір (за сприятливих умов почервоніння хвої спостерігається восени). Згодом хвоя набуває жовто-бурого забарвлення і на нижній її стороні з’являються численні пікніки довжиною біля 0,2 мм, розташовані паралельними рядами. У пікніках утворюються дрібні, циліндричні, безколірні конідії. Протягом літа на пожовтілій хвої формуються плодові тіла гриба – це апотеції, у вигляді блискучих чорних овальних подушечок довжиною від 0,5 мм до 2,0 мм і шириною від 0,3 мм до 1,0 мм. Апотеції відділяються одна від одної поперечними темними смужками. На хвої смужки деколи з’являються і до утворення апотеціїв. При дозріванні плодові тіла розкриваються широкими продовгуватими щілинами. У дозрілих апотеціях утворюються булаво подібні сумки, які розділені ниткоподібними парафі зами і містять ниткоподібні аскоспори (дивися рисунок).

Рисунок. Звичайне шютте сосни:

а – уражений грибом сіянець; б – плямистість на хвої;

в – апотеції (плодові тіла гриба) на хвої.

Зараження хвої сосни спорами гриба Lophodermium pinastri відбувається у лісі протягом усього вегетаційного періоду, проте масове зараження спостерігається наприкінці літа або восени у період дозрівання і викидання великої кількості спор.

Багато вчених стверджують, що масовому розповсюдженню шютте звичайного сприяють усі фактори навколишнього середовища, які сприяють зниженню тургору в клітинах хвої.

Хвороба є особливо небезпечною для молодих сосонок до 5-річного віку, тому що уражені деревця часто гинуть через повне відмирання хвої і пошкодження верхівкових бруньок. У дорослих дерев хворобою пошкоджується в основному хвоя на нижніх гілках, проте це має суттєвого впливу на фізіологічний стан дерев.

Від шютте страждають й інші хвойні породи в лісі. У ялівця шютте викликається грибом Lophodermium juniperinum Fr. de Not., у ялини шютте викликається грибом Lophodermium macrosporum (Hart.) Rehm., у ялиці шютте викликається грибом Lophodermium nervisequum (D.C.) Rehm.

Заходи боротьби із шютте звичайним. Одним із найважливіших заходів по боротьбі із звичайним шютте є правильний вибір місця під розсадники. Вони повинні закладатися не ближче ніж 200 метрів від соснових насаджень, які часто є джерелом інфекції. Рекомендується видаляти усі дерева сосни у радіусі до 300 метрів навколо розсадника. Розсадник не повинен мати низинних ділянок, де може застоюватися вода, важких глинистих і суглинистих ґрунтів. Хворі сіянці і хвоя повинні регулярно збиратися і спалюватися.

Для зниження зараження інфекцією у розсадниках рекомендується запровадити сівозміни, які передбачають чергування посівів сосни з іншими культурами.

Для попередження хвороби рекомендується профілактичне обприскування посівів і культур до трьохрічного віку водними суспензіями хімічних препаратів у таких концентраціях: байлетон – 0,2%; беноміл – 0,06%; дерозал – 0,3%; даконіл – 0,5%; колоїдна сірка – 2,0%; фундазол – 0,15%. Для кращого прилипання фунгіцидів до хвої до них можна додавати 0,3%-ний спеціальний розчин ОП-7. Норма витрати фунгіцидів для однорічних сіянців становить 400 л/га, а норма витрати фунгіцидів для двохрічних сіянців і молодих культур становить від 800 л/га до 1000 л/га.

Обприскування рекомендується проводити двохразово – на початку і всередині літа, за сухої погоди і у вечірній час. Перше обприскування проводять під час масового вильоту спор гриба, яке у лісостеповій зоні припадає на кінець червня, а в середній зоні припадає на початок липня. Це обприскування можна суміщати із підживленням посівів мінеральними добривами: 1,0%-ною сечовиною, або її сумішшю з суперфосфатом (5%) і хлористим калієм (1%).

Основну обробку посівів і культур проводять в другій половині літа за 3 або 4 прийоми з інтервалом 2-3 тижні.

Шютте сніжне, або фацидіоз, викликається сумчастим грибом Phacidium infestans Karst. (дивися рисунок).

Рисунок. Ураження хвої сосни грибом Phacidium

infestans. Сніжне шютте.

Гриб уражає сіянці та сажанці сосни у розсадниках, культури самосіїв і молодняки сосни у насадженнях. Найбільшу шкоду гриб завдає молодим сосонкам у віці до шести років. Хвороба дуже сильно перешкоджає відновленню лісів. Відхід однорічних сіянців сосни від сніжного шютте може досягати 60% і більше.

Зараження хвої відбувається спорами восени (жовтень-листопад) за незначних мінусових температур. На хвої з’являється павутинний сірувато-білий міцелій, який проникає через устя у тканини. Збудник хвороби здатний розвиватися під шаром снігу, за температури вище ніж –5°С, що було передумовою до назви цієї хвороби. Оскільки дальший розвиток і розповсюдження сніжного шютте відбувається під снігом, то ступінь ураження молодих сосонок буде залежати від товщини сніжного покриву. Тому при масовому ураженні та розповсюдженні хвороби гинуть усі сосонки, які знаходяться під снігом. У більш високих дерев хвоя уражається тільки на тих гілках, що знаходяться під снігом.

Весною під час відлиги міцелій на хвої ущільнюється, утворює світло-сірі плівки, які під дією сонця швидко руйнуються. Хвоя стає червоно-бурою, висихає і не обпадає. На цій хвої утворюються плодові тіла гриба – це апотеції, які спочатку мають вигляд темно-коричневих крапок, які рівномірно розташовані по усій поверхні хвої. При дозріванні апотеціїв, які з часом набувають форми округлих горбиків діаметром 0,5-1,0 мм, хвоя набуває попелясто-сірого забарвлення, стає ламкою і крихкою. Апотеції розкриваються, розриваючи епідерміс хвої зіркоподібними лопатями. Це відбувається переважно восени. Особливо сприятливими для дозрівання і розповсюдження спор є осінні дні з незначними заморозками і дощової погодою. Розсіювання спор переважно починається від кінця вересня до середини жовтня.

Рисунок. Температурний режим всередині

сніжного покриву.

Сніжне шютте часто має характер епітофій, при цьому гине 50-60% молодняку сосна. Найбільш широко хвороба розповсюджена у низинних місцевостях, де збираються великі замети снігу.

Заходи боротьби із сніжним шютте. При закладанні розсадників, навколо них на віддалі до 250 метрів не повинно бути джерел інфекції: соснових молодняків, деревостоїв і поруб очних останків. Покривний шар посівів сосни не повинні містити заражену хвою сосни. Обпалу хвою на розсадниках слід спалювати. Після відлиги у розсадниках ретельно вибирають і спалюють усі уражені сіянці. З метою прискорення відлиги рекомендується посипати сніжний покрив над посівами сосни попелом або торф’яним пилом.

При виборі місця під розсадник слід уникати низинних ділянок де нагромаджуються замети снігу. Рекомендується робити сівозміни одного виду сосни на інший.

Із хімічних заходів захисту від хвороби рекомендується обприскування посівів і культур сосни фунгіцидами перед снігопадом: бордоською рідиною – 2%; колоїдною сіркою – 2%; байлетоном – 0,2%; беномілом – 0,06%; топсином-М – 0,5%. Обприскування необхідно проводити після осінніх дощів, для того щоб запобігти змиванню фунгіциду з рослин.

Шютте сіре викликається сумчастим грибом Hypodermella sulcigena Tub. (дивися рисунок).

Гриб викликає пожовтіння і висихання хвої у соснових молодняках у віці від 10-ти до 30-ти років. Але основною віковою групою, яка є найбільш чутливою до збудника є культури і підросткові молоді сосни від 3-річного до 10-річного віку.

Характерною особливістю цієї хвороби є те, що при ураженні сосонок цим паразитом жовтіє не тільки верхня частина хвої. Пожовтіла частина хвоїнки різко відрізняється від здорової зеленої частини бурою смужкою шириною 2-3 мм. Крона уражених хворобою сосонок має строкатий вигляд, тому що на ній чергуються частково пожовтівши хвоїнки і здорові зелені хвоїнки. На деревах уражається тільки минулорічна хвоя.

На пожовтілій частині хвої наприкінці червня утворюються пікнідії у вигляді дрібних чорних крапок діаметром біля 140 мкм. Вкінці літа уражена хвоя сіріє і відмирає, але довго залишається на дереві. На відмерлій хвої утворюються плодові тіла сумчастої стадії – це апотеції, які розташовані на нижній частині хвої. Вони мають вигляд дещо видовжених, шкірястих, випуклих подушечок чорного кольору. В апотеціях формуються видовжені сумки. У кожній сумці утворюються по 4 або 8 сумкоспор, які покриті прозорою о болонкою.

Рисунок. Сіре шютте сосни.

1 – уражена хвоя; 2 – сумка з спорами; 3 – аскоспори.

Хворобою уражаються як ослаблені так і здорові сосонки. Найбільш поширюється дана хвороба у роки із вологим і теплим літом. Найчастіше сіре шютте зустрічається на хвої сосонок, які ростуть біля доріг, на узліссі та просіках.

У залежності від кліматичних умов виділяють три типи паразитарної фази гриба: європейський, сибірський і проміжний.

Сіре шютте європейського типу розвивається у районах, які характеризуються вологою осінню і порівняно м’якою зимою з високим сніжним покривом. При цьому типі захворювання розповсюдження спор відбувається восени, а розвиток хвороби відбувається взимку.

Сибірський тип хвороби спостерігається в умовах різко континентального клімату з холодною, сухою осінню, суворою і довготривалою зимою і теплою короткотривалою весною. Цей тип хвороби характеризується тим, що звільнення, розповсюдження і зараження спорами хвої відбувається одночасно у період весняної відлиги у товстому шарі сніжного покриву.

Проміжний тип перебігу хвороби може наближатися до одного з уже названих типів у залежності від конкретних метеорологічних умов.

Заходи боротьби із сірим шютте полягає у знищенні опалої зараженої хвої і у обприскуванні сосонок фунгіцидами: бордоською рідиною – 2%; колоїдною сіркою – 2%; байлетоном – 0,2%; беномілом – 0,06%; топсином-М – 0,5%.

Шютте буре викликається сумчастим грибом Herpotrichia nigra Hart. (Herpotrichia juniperi (Duby) Pert. (дивися рисунок). Хворобою уражаються різні хвойні породи дерев: сосна, ялина, ялиця, кедр, ялівець.

Р исунок. Шютте буре.

а – уражена хвоя;

б – перитецій гриба Herpotrichia nigra на ураженій хвої;

в – поперечний розріз перитеція;

г – сумки і парафізи гриба;

д – сумкоспори.

Зараження дерев відбувається восени аскоспорами, які утворюються в перипетіях на відмерлій хвої. Зовнішньо ознаки хвороби проявляються весною після відлиги. Гриб починає розвиватися ще під снігом при температурі 0,5°С. Розвитку хвороби сприяють не висока температура і висока вологість повітря. На ураженій хвої виявляється темно-бурий павутинний склеєний міцелій, який міцно прикріплений до гілок. Хвоя буріє і відмирає, але не обпадає. Вкінці літа і на початку осені на густих сплетіннях міцелію формуються численні плодові тіла гриба – це перитеції. Ці перитеції грушоподібної або округлої форми, у діаметрі біля 0,3 мм з довгими волосистими придатками біля основи. Булавоподібні сумки містять по 8 веретеноподібних сумкоспор, які розсіюються при підвищеній вологості повітря від вересня до жовтня.

Заходи боротьби. Не рекомендується закладати розсадники і створювати лісні культури хвойних порід у низинних місцях, де зимою нагромаджується багато снігу. При появі ознак хвороби слід регулярно і ретельно оглядати посіви і посадки, вибирати уражені рослини, обрізати уражені гілки і спалювати їх. Для прискорення відлиги весною рекомендується посипати поверхню снігу попелом або торф’яним порохом.

Для хімічної боротьби з бурим шютте можна використовувати також препарати, рекомендовані для боротьби з іншими видами шютте.

Шютте модрини викликається недосконалим грибом Meria laricis Vuill. Гриб може розвиватися у діапазоні температур від 0°С до 30°С, але найбільш сприятливою для ураження модрини є перша половина вегетаційного періоду. Особливо сильно гриб уражає молоду хвою у модрини у віці до 30 років. Хвороба є дуже небезпечною для розсадників, де загибель сіянців може досягати до 90%.

З араження хвої відбувається конідіями відбувається уже в період її розпускання і перші ознаки хвороби можна виявити після повного покриття дерева хвоєю. Хвоя поступово жовтіє починаючи з кінчиків, спочатку дрібними ділянками, а згодом повністю. Далі хвоя набуває бурого забарвлення і злегка закручується (дивися рисунок).

Рисунок. Шютте модрини.

а – уражений сіянець;

б – спороношення гриба Meria laricis;

в – конідієносець із конідіями гриба.

На нижній стороні хвої утворюються конідіальні спороношення гриба, які у вигляді жмутиків конідієносців з конідіями виходять із устя. Конідії гриба утворюються через 10-15 днів після проникнення гриба у хвою і здатні проростати відразу ж після дозрівання, що спричиняє велику загрозу зараження модрини вже ранньою весною. Конідії гриба мають циліндричну форму з неглибокою перетяжкою посередині, безбарвні і містять по краплі олії на кінцях. Гриб зимує переважно у вигляді міцелію у тканинах опалої хвої.

Для швидкої діагностики конідіальних спороношень гриба Meria laricis вченими було запропоновано уражену хвою занурити у 2%-ний розчин марганцевокислого калію на 20 хвилин і потім досліднити її під лупою. Конідіальні спороношення забарвлюються у чорний колір і їх добре видно на хвої.

Різні види модрини у різній степені є чутливими до шютте. Найбільше страждає від хвороби модрина сибірська, у якої може уражатися до 60% хвої. У модрини даурської хвоя уражається до 40%, а у модрини європейської і модрини Сукачова може уражатися грибом до 15% хвої. Хвороба може знижувати вихід стандартного посадкового матеріалу модрини на від 35% до 45%.

Заходи боротьби. Посіви модрини проводять не ближче ніж за 100 метрів від джерел інфекції: існуючих посадок і насаджень модрини. Рекомендується також збирати і спалювати опалу заражену хвою. Повторні посіви модрини можна проводити не раніше ніж через 2 роки після звільнення ділянки.

Хімічні заходи боротьби здійснюються шляхом обприскування посівів і культур фунгіцидами у період вегетації: байлетоном у концентрації 0,3%; колоїдною сіркою у концентрації 2,0%; топсином-М у концентрації 0,4%. Перше обприскування проводять відразу ж після виростання хвої на сіянцях, наступні обприскування проводять з інтервалом два тижні до кінця липня. Норма витрати робочої суміші для однорічних сіянців 400-500 л/га, норма витрати робочої суміші для двохрічних сіянців 700-800 л/га.

Шютте ялини викликається сумчастим грибом Lophodermium macrosporum (Hart.) Rehm. (дивися рисунок).

Р исунок. Шютте ялини. а – уражена хвоя; б – плодові тіла гриба Lophodermium macrosporum на ураженій хвої; в – поперечний розріз хвої з апотеціями гриба; г – сумки із спорами і парафізи гриба.

Хворобою уражаються сіянці, культури, самосіїв, підріст і молодняк ялини. Гриб викликає часткове пожовтіння і висисхання хвої. Найчастіше уражається однорічна хвоя, розташована на нижніх гілках молодих ялин, іноді гриб розвивається хвої порубаних залишків. Зараження хвої відбувається у вересні-жовтні аскоспорами, які до того часу дозрівають у плодових тілах – апотеціях на ураженій хвої.

Перші ознаки хвороби з’являються весною на минулорічній хвої. Вона поступово буріє і висихає, але довго не опадає. У липні на нижній частині відмерлою хвої утворюються продовгуваті жовтувато-бурі апотеції, які згодом чорніють. Розміри плодових тіл: довжина до 4-5 мм, ширина плодових тіл 1-2 мм. Апотеції переважно не утворюються на ураженій хвої. Тому для діагностики хвороби висохлу хвою поверхнево стерилізують і ставлять на кілька днів у вологу камеру для стимуляції утворення плодових тіл.

Дозрілі апотеції розкриваються вузькою продовгуватою щілиною, через яку викидаються сумкоспори. Викидання спор відбувається у жовтні-вересні, найінтенсивніше під час дощів. Найчастіше хвороба зустрічається на підростах ялини у лісі при надлишковій вологості.

Заходи боротьби. При закладанні розсадників ялини слід дотримуватися віддалі 250 метрів до вирубаних залишків ялини, які можуть бути джерелом інфекції. Не рекомендується використовувати для покривного шару ялинові гілки.

Для хімічного захисту ялини від шютте рекомендується обприскування 1,0%-ною бордоською рідиною з інтервалом 1-2 тижні у ті ж терміни, що й для шютте звичайного.