2. Структура і склад системи планування гірничих робіт у кар’єрі. Рівні та інтервали планування.

3. Напрями удосконалення системи планування гірничих робіт у кар’єрі.

1. Об’єкт, предмет, мета, завдання та зміст дисципліни. Методологія вивчення дисципліни. Місце планування гірничих робіт у системі управління.

У ринкової системі господарювання апарат управління є складовою часткою будь якої організації і асоціюється з поняттям її менеджменту. Без нього організація не може існувати як цільна структура, не може ефективно працювати. Система менеджменту дозволяє своєчасно і якісно управляти поточними справами, а за рахунок використання закономірностей функціонування підприємств у ринкових умовах прогнозувати розвиток організацій, і відповідно до цього, розробляти стратегію і політику підприємств.

Основними функціями менеджменту підприємства є планування, організація, координація, мотивація та контроль. Планування, за признанням відомих фахівців у галузі менеджменту, є функцією «номер один». Її реалізація дозволяє отримувати відповідь на питання: «де знаходиться організація у теперішній час - ?», «куди бажає рухатися - ?» і «як вона збирається це робити - ?». У системі планування виробничо-господарською діяльністю гірничих підприємств з відкритим способом розробки родовищ корисних копалин особливе місце займає планування гірничих робіт у кар’єрі. Від достовірності його результатів залежить ефективна робота гірничого підприємства у цілому.

Особливістю планування гірничих робіт є те, що предметом вивчення є залізорудна сировина, яка знаходиться у надрах землі. Якісні і кількісні показники залізних руд змінюються у часі і просторі, тому результати планування завжди визначаються з де яким ризиком. Чим вище достовірність планових показників, чим менше ризик, тим більше імовірність ефективної роботи підприємства. Для підвищення достовірності результатів планування гірничих робіт у кар’єрі необхідно вивчати геологію родовища, закономірності зміни фізико-механічних та петрографо-мінералогічних властивостей гірничих порід, технологічні показники збагачення залізистих кварцитів. Значно впливають на результати планування технологія відкритих гірничих робіт (циклічна, потокова, циклічно-потокова), параметри елементів системи розробки, види та типи гірничо-транспортного устаткування, його технологічні схеми тощо. В таких умовах система планування гірничих робіт, принципи та інструменти аналітичних розрахунків є досить специфічними і потребують спеціальної підготовки. Сучасні фахівці у галузі гірництва повинні знати не тільки технологію гірничих робіт, організацію роботи підприємства та окремих технологічних процесів, але й розробляти виробничу програму, складати календарні плани гірничих робіт тощо. Для отримання знань у цьому складному і відповідальному питанні навчальним планом підготовки фахівців за спеціальністю 7.05030101, 8.05030101 «Розробка родовищ та видобування корисних копалин (за способом видобування)» спеціалізація, 7.05030101.02, 8.05030101.02 «Відкриті гірничі роботи» передбачено вивчення дисципліни «Організація та планування виробництва, ч 2 «Планування гірничих робіт».

Об’єктом вивчення дисципліни є система планування як складова частина менеджменту підприємства. Предметом курсу є процес планування гірничих робіт у кар’єрі.

Науковою базою, яка забезпечує якість вивчення дисципліни, є відкрита гірнича технологія, організація виробництва, планування та аналіз виробничо-господарської діяльності, математика, дослідження операцій, економіка підприємства.

Дана робоча програма з курсу «Організація та планування виробництва, ч 2 - «Планування гірничих робіт» є основним нормативним документом ДВНЗ КНУ для викладання змісту дисципліни та здійснення контролю засвоєння студентами викладеного матеріалу.

Метою викладання курсу «Організація та планування виробництва, ч 2- «Планування гірничих робіт» для студентів спеціалізації 7.05030101.03, 8.05030101.03 «Відкриті гірничі роботи» є вивчення теоретичних основ планування гірничих робіт у кар’єрі, а також оволодіння студентами навичок та придбання умінь виконання аналітичних розрахунків при визначенні обсягів, якості і місця розташування залізних руд у просторі кар’єру на перспективному, поточному та оперативному рівні з урахуванням задоволення потреб збагачувальної фабрики.

Головними завданнями викладання дисципліни є:

- засвоєння студентами понять, категорій, фактів, суджень, тверджень, законів та закономірностей, які складають зміст дисципліни;

- вивчення студентами сучасних способів та методів планування гірничих робіт з урахування специфіки роботи гірничих підприємств.

- вироблення у студентів творчого підходу до обґрунтування і прийняття управлінських рішень щодо планування гірничих робіт, визначення техніко-економічних показників діяльності гірничого підприємства та окремих технологічних процесів.

Вивчивши курс студенти повинні знати: об’єкт, предмет, мету, задачі та зміст курсу. Сучасний стан та напрями розвитку методів та інструментів планування гірничих робіт на підприємствах гірничої промисловості України та світу; категорії, поняття, факти, судження, закономірності та закони, що складають зміст дисципліни як науки; методичні основи виконання техніко-економічних розрахунків планування гірничих робіт у кар’єрі з урахуванням їх забезпеченості наявними, а при необхідності, додатковими виробничими ресурсами.

За результатами вивчення курсу студенти повинні вміти: робити постановку задач перспективного, поточного та оперативного планування гірничих робіт у кар’єрі; формувати вихідну інформацію для рішення задач планування гірничих робіт; визначати перспективні напрями розвитку гірничих робіт; готувати графічний матеріал для планування гірничих робіт; розраховувати необхідні обсяги видобутку руди та розкриву у кар’єрі з урахуванням наявності договорів (контрактів) на постачання товарної продукції гірничо-збагачувальних комбінатів; визначати місця розташування обсягів видобутку руди та розкривних робіт на горизонтах кар’єру; розраховувати ТЕП виробничої програми підприємства.

Перелік дисциплін попереднього засвоєння перед вивченням дисципліни ПГР приведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Перелік дисциплін, які забезпечують якісне вивчення дисципліни

Дисципліни, які забезпечують якісне вивчення економіки		Дисципліна (Організація та планування виробництва, ч 2)
Семестр вивчення	Назва дисципліни	Семестр вивчення	Номери змістових модулів
1	2	3	4
1	Основи гірничого виробництва	1	1, 2
3	Технологія відкритої розробки корисних копалин	1	1, 2,
8	Процеси відкритих гірничих робіт	1	1, 2
3	Основи охорони праці	1	1, 2
7	Управління якістю продукції	1	1, 2
7	Економіка	1	1, 2
7	Організація та планування виробництва	1	1, 2

Для будь-якого гірничого підприємства, що веде розробку родовища корисної копалини відкритим способом, оперативне планування й управління гірничими роботами є основними процесами, що визначають ефективність його роботи в цілому. Управління гірничим виробництвом зводиться до організації злагодженої й комплексної роботи всіх ланок для заданого випуску рудної сировини у встановлених обсягах і строках при найкращому використанні всіх виробничих ресурсів. Як правило, ці обсяги й строки обумовлені ринковим попитом. Створюючи умови для поступального цілеспрямованого розвитку, оперативне планування й управління повинні бути орієнтовані на досягнення кінцевих результатів - своєчасного випуску продукції високої якості й підвищення ефективності гірничого виробництва. Традиційний підхід до оперативного планування й управління на гірничодобувному підприємстві полягає у формуванні довгострокових, середньострокових і короткострокових планів ведення гірничих робіт відповідно до проекту розробки родовища, як правило, не пов'язаних з показниками гірничозбагачувального комплексу, частиною якого воно є й слабко орієнтованих на розвиток кар'єру, як системи.

Однак, реалії життя такі, що здебільшого гірничодобувні підприємства системно вписані в інтереси гірничозбагачувального або гірничо-металургійного комплексу, де стратегія визначається попитом на кінцеву продукцію, а не на плани, які розглядає керівництво. У цьому випадку, попит на видобуту з кар'єру рудну сировину обмежений об'єктивними й суб'єктивними факторами, а можливості підвищення ефективності окремих технологічних процесів гірничих робіт необхідно розглядати з позиції забезпечення оптимальних параметрів цілісної гірничозбагачувальної системи, елементами якої вони є. Виключення становлять гірничі підприємства, що випускають промислову продукцію, готову для кінцевого споживання: вуглевидобувні, солевидобувні, підприємства по випуску будівельних матеріалів, кольорового каменю й інші. У цьому випадку максимізація доходів прямо залежить від обсягів продукції, що випускається, і тому оптимізація технологічних процесів відкритих гірничих робіт можлива й доцільна, виходячи з економічних показників гірничодобувної системи. Тому, говорячи про оптимізацію управління відкритими гірничими роботами, потрібно враховувати ступінь «близькості» продукції, що надходить з кар'єру, до кінцевого промислового продукту. У цьому плані можна виділити дві групи гірничодобувних підприємств: ті, що входять до складу гірничозбагачувальних або гірничо-металургійних комбінатів, продукція яких вимагає додаткового переділу («нормалізована сировина»); продукція, яка готова до споживання, без додаткової переробки («промислова продукція». Таким чином, для гірничодобувних підприємств першої групи в умовах обмеженого ринку й твердих вимог до номенклатури й обсягу продукції, що випускається, оптимізація технологічних параметрів гірничих робіт повинна бути вв'язана з наступними процесами збагачення й переробки. У таких умовах основним і першочерговим фактором при плануванні параметрів гірничих робіт є прогноз ринкового попиту на вироблену продукцію, виявлення цільової групи клієнтів, потреби яких дозволяють оцінити необхідні обсяги для випуску в поточному періоді. При цьому планування повинне здійснюватися від виходу до входу: від характеристик товарної продукції до показників збагачувального переділу, і тільки після цього - до параметрів гірничих робіт у кар'єрі (рисунок 1).

З урахуванням сказаного вище, для якісного оперативного планування й керування в умовах твердої залежності гірничих робіт від траєкторії параметрів товарної продукції необхідні наступні умови: наявність прогнозу попиту й споживання на продукцію гірничозбагачувального підприємства залежно від умов ринку на тривалий період; наявність математичних моделей циклу переробки, що відтворюють «зворотний хід» процесу від вимог до сортаменту продукції до характеристик рудної сировини з формуванням динамічних вимог до параметрів гірничих робіт у кар'єрі.

Перспективними напрямками управління є система збалансованих показників (Balanced Scorecard - BSC) і керування проектами (Project Management - PM). Сучасна світова економічна ситуація дала можливість переконатися – сьогодні більш конкурентоспроможні підприємства, орієнтовані на стратегію в не залежності від сфери їх діяльності.

Рис. 1 – Підхід до системи оперативного планування й управління для ГЗКа в умовах обмеженого ринкового попиту.

У цей час в умовах економіки, що динамічно розвивається, усе більше значення набувають нематеріальні активи організацій, їх здатність до розвитку й адаптації, гнучка організаційна структура. Фактори, які становили відчутні конкурентні переваги для більшості компаній 10 років тому, уже не можуть розглядатися в якості ключових двигунів майбутнього успіху. Сьогодні крім інших факторів гірничого виробництва, інтелектуальний і творчий потенціал співробітників компанії, інформація й комунікації набувають домінуючого значення й стають найбільш важливим і затребуваним ресурсом, що створюють серйозні конкурентні переваги. Balanced Scorecard має на меті забезпечення функцій збору, систематизації й аналізу інформації необхідної для прийняття стратегічних управлінських рішень.

Розробка концепції Balanced Scorecard відноситься до 1990-1992 року, коли Norlan Norton Institute, дослідний центр відомої аудиторсько-консалтингової компанії KPMG Peat Marwick, вивчало питання ефективності управління й здійснювало пошук можливостей і інструментів, що забезпечують його підвищення.

Суть концепції Balanced Scorecard полягає в новому альтернативному методі виміру ефективності управління підприємством, що базується на нефінансових показниках. Так, діяльність кожного, у тому числі й гірничозбагачувального підприємства розглядається в чотирьох аспектах (проекціях): фінансовому, клієнтському, внутрішніх бізнес-процесів, навчання й росту (рис. 2). Система одержала назву «збалансованої», тому що ґрунтувалася на комплексному підході до оцінки як матеріальних, так і нематеріальних активів. Зародившись, як методика проведення аудита компаній з метою оцінки їх майбутньої ефективності, система збалансованих показників сьогодні є практикою ефективного управління складними системами.

При традиційному підході до оперативного планування й управління розрив, що має місце між довгостроковими стратегічними планами підприємства й поточними діями в процесі ведення гірничих робіт, між баченням керівництва й ініціативами, що вживаються кінцевими виконавцями, як правило, намагаються зменшити на основі інтуїтивно-евристичних підходів, шляхом виробітку коригувальних дій.

Система збалансованих показників ефективно вирішує цю проблему системно, за допомогою керування такими ключовими процесами, як переклад бачення в стратегії, забезпечення комунікації й зв'язків, здійснення бізнес-планування, посилення зворотного зв'язку й навчання стратегії.

Збалансована система показників ефективно працює при наявності місії – основної мети існування підприємства й бачення, що визначає загальну концепцію, згідно з якою здійснюється його діяльність. Стратегія являє собою вибір конкретних видів діяльності підприємства для досягнення поставлених цілей.

Типова модель збалансованої системи показників, що дозволяє перевести сформульовану в загальному виді стратегію в конкретні програми, проекти й дії, наведено на рисунку 3.

Рис 2 – Структура системи збалансованих показників

Рис. 3 – Типова модель збалансованої системи показників