21. Які філософські твори посібникового характеру, перекладені з грецької мови, користувалися популярністю на Русі?

Багато історичної літератури було перекладено. Зокрема,

«Хронографію» першої половини ІХ ст. відомого візантійського хро-

ніста Георгія Сінкела, «Хроніку» Георгія Амартола, в якій викладено

всесвітню історію від створення світу до 842 р., історичні праці

патріарха Константинопольського Никифора (758–828), «Іудейську

війну» єврейського історика Йосипа Флавія (37–100) та ін. Відомості

з історії літератури черпали, здебільшого, з візантійського збірника

«Бджола» – витяги думок з творів античних авторів.

Найменше відомостей перекладна література давала про

природничі науки. Джерелом цих відомостей були переважно два

збірники: «Шестоднєв» – опис шести днів творення світу, укладач

Василь Великий; «Фізіолог», складений з античних, біблійних та

інших джерел. Ці роботи завезли з Болгарії.

22. Проаналізуйте зміст « Слово про Ігорів похід».

Справжнім шедевром, своєрідною перлиною давньоруської

літератури є «Слово о полку Ігоровім», що написав невідомий автор

близько 1187 р. «Слово» присвячене опису невдалого походу русь-

ких князів під проводом новгород-сіверського князя Ігоря Свято-

славича проти половців у 1185 р. За художнім рівнем цей твір не має

аналогів у візантійській та європейській літературах. Автор твору

яскравими фарбами змальовує образи князів Ігоря, Романа, Мсти-

слава, Всеволода, Святослава, Ярослава Осмомисла та ін. Вдаючись

до української народної символіки, описів Руської землі з її бага-

тими містами та безкрайніми просторами, закликає до єднання.

Важливим джерелом для цього літературного шедевру стала усна

народна творчість, що відображала окремий пласт художньої культури русичів.

23. Схарактеризуйте розвиток монументального живопису в Київській Русі.

Монументальний живопис — головна складова частина оздоблення інтер'єру давньоруських палаців і храмів, що прикрашалися розкішними настінними мозаїками, фресками, різьбленим каменем, мозаїчними підлогами та різноманітними творами прикладного мистецтва.

Про монументальний живопис X ст. можна деякою мірою судити лише на підставі археологічних знахідок, виявлених під час розкопок Десятинної церкви у Києві. Тут знайдені різнокольорові кубики від настінних мозаїк, уламки штукатурки із залишками фресок, частини мозаїчної підлоги. Особливий інтерес становить фресковий фрагмент, який зображує верхню частину обличчя якогось святого. Живопис відзначається майстерною передачею форми та великою архаїкою навіть у порівнянні з візантійськими художніми творами X ст. Техніка фрески нагадує живопис восковими фарбами.

Найбагатша колекція мозаїки і фрески першої половини ХІ ст.

збережена в Софіївському соборі**. Монументальний живопис Софії

є вищим досягненням мистецтва тієї епохи.

Другу за значенням колекцію фресків зберігає Кирилівська

церква Києва, яка приблизно була побудована в 1140–1167 рр. Особ-

ливого значення фрескам Кирилівської церкви надає те, що це робо-

ти руських майстрів і вони займають площу понад 800 м2. Вва-

жається, що до нас дійшов найповніший ансамбль розписів ХІІ ст. Виконані місцевими київськими майстрами мозаїки Михай-

лівського Золотоверхого монастиря (1113), які в 1934 p. вивезені до

Москви, становлять перлину давнього вітчизняного мистецтва,

здатні задовольнити найвибагливіші художні смаки минулого і майбутнього.