17. Визначте особливості духовної культури східних слов’ян дохристиянського періоду

До прийняття християнства слов’яни керувались доволі чітко

складеними морально-етичними нормами. Для релігійних уявлень

слов’ян є характерним культ предків i поклоніння силам природи,

персоніфікованих у пантеоні божеств.

У слов’ян виділився прошарок служителів культу – волхвів,

які були знавцями релігійних церемоній, носіями медичних, метео-

рологічних знань, накопичених на той час, міфологічних та епічних

творів. Вважається, що саме волхви для потреб запису культових

текстів створили слов’янське письмо «черти i рези», як називали

його літописці, зразки якого не збереглись.

Культ охоплював також численні свята, якими відзначали

зміни пір року, початок тих або інших сільськогосподарських праць,

вшановували богів. До циклу зимових свят належало свято Коляди

або народження нового Сонця, яке відзначалось у час зимового

сонцевороту. По селах, містах ходили групи перебраних у страшні

звірячі і фантастичні маски юнаків, які виглядом, співом, биттям у

бубни відлякували нечисту силу. У родинах готувалась cвященна

вечеря з 12 страв, яка мала забезпечити добробут у наступному році.

Також діти, молодь, ходили по хатах, славили піснями нове Сонце і

вітали господарів. На початку березня святкували прихід весни,

приліт птахів з вирію. Весь зміст весняного свята супроводжував

засівання полів. Широко відомі до нашого часу такі літні свята, як

русалії – на початку літа, коли житла прикрашали зеленими гілками,

приносили жертву русалкам з річок, колодязів, озер, і свято літнього

сонцевороту – Купало. Це свято відзначалось на честь Сонця, Вогню і Води. Вночі

запалювали ритуальні вогнища, які мали підтримати

силу Сонця, скакали через них, щоб очистились від усього злого.

Восени відзначали свято богині Мокоші, під час якого в храм

приносили частку врожаю, цілющі трави, квіти. Були свята на честь

Перуна, Дажбога та інших божеств. У родинах поклонялись духам

предків. З культом душ предків пов’язані слов’янські звичаї запро-

шувати їх на святкову вечерю, приносити їжу, напої на могили, коли

існували спеціальні свята, вшанування душ померлих. Можливо, в

житлах існували дерев’яні зображення, які символізували духів

предків і яким голова родини принoсив жертви.

18. У чому виявився вплив християнства на культуру Стародавньої Русі

Початок загальнодержавної християнізації в 988 р. призвів до

швидкого розвитку всіх сфер культури: писемності, освіти, літера-

тури, архітектури, образотворчого мистецтва, моралі тощо. З прихо-

дом християнства тогочасне суспільство через Візантію починає зна-

йомитись з досягненнями освіти і науки, працями античності, хрис-

тиянськими мислителями, починає перекладати їх твори і присто-

совувати до місцевих світоглядних систем, писати власні оригі-

нальні праці, розвивати архітектурну, образотворчу традицію тощо.

Християнізація Київської Русі припала на розвиток монастирів

у Візантії і збільшення їхнього статусу в суспільстві. Один з

найвизначніших візантійських монахів Теодор Студит вважав чер-

нецтво «другим хрещенням». Літописні повідомлення свідчать, що

розвиток чернецького руху є заслугою Ярослава МудрогоНайвідоміший Києво-

Печерський монастир заснував в останні роки правління Я. Мудрого

монах Антоній з Любича. Паралельно з часом заснування і розвитку Києво-Печерського

монастиря в Києві та на околицях діяло приблизно 18 монастирів, з

яких чотири були жіночими. Поступово монастирі відкривались у

Чернігівщині, Переяславщині, Волині, Галичині.