2.Оздоровчі.

3.Виховні.

Освітні завдання - це група психічних завдань, що вирішується у процесі фізичного виховання. Полягає в тому , що:

а) зробити надбанням кожного базові наукові завдання, нагромаджені у сфері фізичної культури;

б) Забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, необхідних у житті, та довести її до необхідного рівня досконалості.

в) навчити кожного застосовувати майбутні знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.

Освітня спрямованість фізичного виховання реалізується перш за все шляхом планомірної передачі вчителем і наступним засвоєнням учнями певного обсягу знань, систематичним її поновленням і поглибленням. На перших етапах передбачається забезпечити базову фізичну освіту-формування вихідних і основних життєво важливих рухових умінь і навичок (ходьба, біг, керування предметами , подолання перешкод).

На наступних етапах вирішується завдання із забезпеченням індивідуального фонду умінь і навичок, в обсязі, необхідному в кожному житті, та поглиблене удосконалення умінь і навичок спрямовано на спеціальності добраних видах діяльності.

При цьому, як предмет удосконалення, використовується не тільки ті рухові дії які знаходять застосування у по всяк денній діяльності, але і ті, які не характеризуються прикладністю, але ефективні у плані різнобічної фізичної освіти та цінні для удосконалення фізичної здібності. Вирішення освітніх завдань не самоціль. їх реалізація спрямована на одержання максимального ефекту від занять фізичними вправами в напрямку їх впливу на фізичну і духовну сферу людини, її здоров'я і творче довголіття.

В цьому контексті освітні завдання виступають як обслуги, щодо оздоровчих і вихованих.

2. Група оздоровчих завдань спрямована на:

1. Забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі удосконалення фізичного розвитку.

2. Зміцнення і збереження здоров'я. Завдання і зміцнення здоров'я вирішується у процесі фізичного виховання на основі удосконалення властивих кожній людині фізичних якостей, особливо тих, розвиток яких призводить до піднесення загального рівня функціональних можливостей організму.

3. Удосконалення будови тіла і формування постави. У комплексі поставлених завдань з метою оптимізації індивідуального фізичного розвитку передбачаються і конкретні завдання із удосконаленням будови тіла. Досконалі форми тіла певною мірою виражають досконалість функцій організму. Одним із виразів нормального фізичного розвитку людини є риси тілесної краси, які свідчать про її життєві сили і тому мають ще й естетичну цінність.

4. Забезпечення творчої довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

В єдності з реалізацією розглянутих специфічних завдань у процесі фізичного виховання вирішуються і загально-педагогічні - виховні завдання.

3. Виховні завдання, які покликаний вирішувати у процесі фізичного виховання кожен педагог, повинен забезпечити соціальне формування особи, виховання членів суспільства, відданих його ідеалам, які відстоюють його інтереси.

Реалізація виховних завдань сприяє втіленню віковічної мрії людства про гармонію у вихованні, якою вона представлялася кращим мислителям в різні епохи.

Підготовку всебічно розвинутих членів суспільства є основною метою виховання. В новому світі виросте нова людина, фізично розвинута, творчо активна.

Об'єктивною основою органічного взаємозв'язку всіх сторін виховання є єдність фізичного і духовного розвитку в людини.

Вирішення виховних завдань передбачає:

• розвиток інтелекту і утворення життєвого оптимізму;

• патріотичне та моральне виховання волі;

• виховання любові до праці;

• розширення сфери естетичного впливу навколишнього середовища на особу.

Тема: „Вплив ФВ на розвиток та виховання учнів”

План

1. Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання.

2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання.

3. Фізичне і господарсько-трудове виховання учнів.

4. Вплив занять на естетичне виховання учнів.

5. Виховання волі в процесі занять фізичного виховання.

1. Зв'язки фізичного виховання з розумовим різнобічні. Насамперед, продумана шкільна система фізичного виховання може бути надійним підґрунтям високого рівня розумової працездатності протягом всього навчального дня. В перспективі систематичне заняття фізичними вправами позитивно позначаються на творчому інтелектуальному довголітті. Освітня суть фізичного виховання тісно пов'язана із вихованням пізнавальної активності учнів. При цьому використовують наочні посібники, технічні засоби навчання, різні способи зворотної інформації, ігрові та змагальні методи. Активізуючи розумову діяльність учнів, слід використовувати завдання, що вимагають самостійного пошуку шляхів їх вирішення. У свою чергу, інтелектуально розвинені учні досягають кращих результатів у фізичній культурі та спорті. Більше того однією з причин неуспішності у фізичному вихованні школярів є відставання в інтелектуальному розвитку. Таким чином, у процесі занять фізичними вправами педагог і учень повинні прагнути не до однобічного розвитку, а до гармонії розуму, душі і тіла.

2. Методика формування моральної свідомості і поведінки повинна бути звернена до духовної суті учнів. Сам зміст навчально-рухової діяльності включає ситуації, які можна використовувати для виховання почуття поваги до слабкого, почуття обов'язку і відданості, відповідальності і власної гідності, гордості, совісті, сором'язливості.

Добре відоме значення у виховній роботі яскравого морального прикладу. Тут важливий і власний приклад вихователя, і приклади високого прояву моральних і вольових якостей кращих спортсменів на змаганнях, у творчій праці та побуті.

Пам'ятаємо, що якими б значними не були результати, досягнуті в удосконаленні фізичних якостей і рухових можливостей особи, вони можуть виявитись некорисними для суспільства, якщо їх власники невихований морально і якщо у нього не має активного прагнення прикласти свої сили на користь суспільства.

3. Забезпечуючи підвищення функціональних можливостей організму, фізичне виховання створює найважливіші передумови високої працездатності для всіх видів праці. Фізичне виховання, окрім загальнопідготовчого має прикладне значення для господарчої трудової діяльності, формуючи рухові навички і вміння, що безпосередньо застосовуються в ній. Разом з тим фізичне виховання, розвиваючи фізичні здібності, і створюючи великий запис рухових умінь і навичок, гарантує високу продуктивність у будь-якому виді праці.

4. Для вирішення завдань естетичного виховання у процесі занять фізичними вправами слід забезпечити відповідну естетичну спрямованість у застосуванні засобів і методів педагогічного впливу, підкреслюючи естетичні властивості фізичної культури, концентруючи на них увагу. Великої уваги в цьому плані необхідно надавати естетичній оцінці дій вчителя і учнів, досконалому показу вправ, практичному привчанню до пошуку і творчості, зв'язку фізичних вправ з образотворчим мистецтвом, скульптурою.

У процесі засвоєння цінностей фізичної культури досягнуті показники фізичної досконалості повинні втілюватись як прекрасне в самій людині, адже гуманна суть естетики розкривається у красі людських вчинків і їх взаємостосунків.

5. Більшість з того, що розуміють під „фізичним вихованням”, є одночасно і вихованням волі. У процесі навчання рухів, удосконалення фізичних здібностей обов'язково приводяться в дію, виявляються і розвиваються вольові риси особи. Без цього не мислима реалізація жодного завдання на шляху до фізичної досконалості. Серед вольових якостей, які найбільше піддаються впливові у процесі фізичного виховання є: цілеспрямованість (підпорядкування всіх сил для досягнення бажаного результату); наполегливість і впертість, що проявляється при подоланні труднощів; витримка: (здатність регулювати власні почуття і настрої); рішучість і сміливість (здатність швидко приймати рішення і діяти всупереч небезпеці); ініціативність (долання труднощів нетрадиційними засобами і методами). Оскільки процес фізичного виховання не мислимий без прояву вольових зусиль, то вже самі заняття фізичними вправами сприяють вихованню вольових якостей.

Формування вольових якостей сприяє становленню учнів як суб'єктів діяльності здатних вільно, в рамках усвідомленої необхідності, визначити свою поведінку і діяльність та нести відповідальність за її результати.

^{Тема: „Передумови і перспективи реформування національної системи фізичноговиховання школярів”}

План

1. Передумови реформування НСФВ

2. Перспективи реформування НСФВ.

1. Сучасний етап державотворення в Україні вимагає реформування всіх сторін життєдіяльності людини, зміни її світогляду, свідомості, ставлення до явищ суспільного життя. Попередній державний устрій формував людину не здатну до активного творчого способу життя, самостійного прийняття рішень, пошуку нових підходів до змісту, форм і методів практичної діяльності. Все це стосується і сфери фізичного виховання. Система фізичного виховання молоді, вступивши в непримиренне протиріччя з реальними потребами оновленого суспільства, породила кризові явища. Спроба розв'язати це протиріччя „косметичним ремонтом" старої системи фізичного виховання, підправити і доповнити її ідеологічні, програмово-нормативні, організаційні основи новими фізичними вправами, неадекватними організаційними новаціями, або згадати старе, не дала позитивних результатів.

Отже, вихід з кризи вимагає концептуально нового методологічного підходу до розв'язання комплексної проблеми становлення і розвитку національної системи фізичного виховання школярів. Це особливо важливо тому, що основи фізичного і психічного здоров'я людини формують це у віці від народження до 16 років.

Аналіз сучасних проблем фізичного виховання показує, що його кризовий стан зумовлений багатьма проблемами. Перша викликана сучасною соціально-економічною кризою, характерною для перехідного періоду від авторитарних до демократичних форм управління державою і суспільства та від колоніального стану до державної незалежності. Вона позначається на фінансуванні національно-технічного, медичного, кадрового забезпеченні. Є об'єктивно слабкою і не може суттєво змінити або зупинити розвиток фізичної культури.

Отже, змінюється сама сутність фізичного виховання і його призначення. Вона остаточно втрачає національні корені, поліпшується і підпорядковується ідеї класової* боротьби. Останнє, природно визначає завдання, зміст і форми шкільного предмету „фізичної культури" .Фізичне виховання, як канал, через який фізична культура засвоюється учнями зводилася до підготовки і вивчення обмеженої кількості рухових дій (переважно професійних і військово-прикладних).

Зрозуміло, що подальше збереження виключно прагматичної мети і утилітарних завдань фізичного виховання в суспільстві є перепоною для формування шкільного предмету „Фізична культура" на рівні фізкультурної освіти молоді.

2. Аналіз об'єктивно існуючої сьогодні практики фізичного виховання, протиріч і їх причин, національних традицій, використання класичних педагогічних теорій та ідей і власний педагогічний досвід дає нам підстави визначити такі концептуальні положення, що повинні лягти в основу процесу реформування національної системи фізичного виховання молоді:

1. Фізичне виховання школярів є провідною ланкою єдиної системи взаємоповязаних і взаємообумовлених рівнів фізичної освіти дітей і молоді. При формуванні її завдань і реалізації змісту слід керуватися державними вигонами до фізичного виховання, враховувати вікові та статеві особливості учнів.

2. У процесі фізичного виховання його специфічними засобами, методами і формами комплексного вирішення завдання патріотичного, розумового, морального, художнього, естетичного виховання.

3. Визначною умовою побудови педагогічного процесу з фізичної культури у школі є забезпечення на заняттях взаємної поваги, взаємодовіри співпраці вчителя та учнів, як запоруки виховання активної творчої особи, здатної самостійно приймати рішення і реалізувати їх у процесі життєдіяльності.

4. Зміст фізичного виховання школярів може бути представлений у вигляді таких основних блоків: знання, способу рухової діяльності, способи власної фізкультурно оздоровчої діяльності. Він визначається навчальними програмами всіх рівнів і забезпечує навчальними посібниками та дидактичними матеріалами.

5. Практична реалізація завдань безперервного фізичного виховання здійснюється на спеціально організованих заняттях. Урок являється основною формою проведення занять.

При реформуванні системи фізичного виховання школа визначає конкретні форми позаурочних занять і засобів рухової активності учнів, що відповідають їх інтересам, основним досягненням науки і культури, передавши педагогічні технологіям, традиціям і конкретним умовам їх проведення.

6. Один з пріоритетних напрямків реформування національної системи фізичного виховання є вдосконалення методики фізичного виховання дітей-інвалідів, віднесених до стану здоров'я до спеціальних медичних груп , на основі реалізації психолого-педагогічної та психолого-фізіологічної теорії навчання виховання і розвитку особистості.

7. Для індивідуальної діагностики фізичної підготовленості учнів, виконують державні тести. Результаті тестування є підставою для внесення корекцій (змін) у процес фізичного виховання з метою досягнення належного рівня фізичної підготовленості дітей і молоді.

8. Фізичне виховання школярів є базою, на якій формуються уявлення дітей і молоді про норми і правила здорового способу життя, виховується звичка до його ведення.

9. Формування національної системи фізичного виховання школярів вимагає нового змісту та пошуку ефективних форм, засобів і методів підготовки та підвищення кваліфікації шкільного вчителя.

Висунуті концептуальні положення обумовлюють нове розуміння змісту шкільного предмету (фізична культура), покликаного забезпечити загальну фізкультурну освіту учнів загальноосвітніх шкіл. Таким предметом є рухова діяльність учнів (особи), спрямована на вдосконалення її внутрішньої природи і задоволення потреби у активній творчій життєдіяльності.

Тема: „Засоби фізичного виховання”

План

1. Визначення понять.

2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання.

1 Для національної системи фізичного виховання характерний цілий комплекс засобів. При цьому основним засобом вирішення завдань фізичного виховання і досягнення його мети є рухова активність людини (фізичні вправи, народні ігри і забави, військові, побутові та професійні дії, якщо вони виконані за відповідною програмою).

Допоміжним засобом є оздоровчі природні сили (сонце, повітря, вода, земля) та гігієнічні фактори (режим дня і харчування, дотримання правил особистої та громадської гігієни тощо). Найвищої ефективності фізичного виховання можна досягти за умови комплексного використання засобів, тобто рухова активність повинна здійснювати здебільшого за сприятливих правил особистої гігієни.

Рух - це моторна функція організму, що виражена у зміні положень тіла або окремих його частин. Розрізняють вроджені та довільні рухи .

Рухова дія - називає певну цілеспрямовану систему рухів, сформовану для вирішення конкретного рухового завдання. Рухова дія формується на основі знань, попереднього рухового досвіду, фізичних якостей, засвоєння раціонального способу використання шляхом багаторазового повторення.

Рухова діяльність - це поєднання декількох специфічних рухових дій.

2. Фізичними вправами називають лише ті рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям.

Фізична вправа виражає лише залежність виконуваних дій від функцій нервово - м'язового апарату, а отже лише переважний вплив на фізичну сферу організму. В дійсності виконання фізичних вправ - це вольовий акт, який є функцією свідомості і впливає на людину, на її духовну сферу. Звідси, особлива цінність фізичних вправ для виховання підростаючого покоління як засобу формування фізичної культури учнів.

Фізичні вправи у своєму розвитку пройшли три стадії:

1. в якості фізичних вправ виступали військові та побутові рухові дії.

2. окремі елементи цих комплексних дій - почали використовувати як предмет порівняння сили атлетів (біг, стрибки, метання, плавання).

3. з'явилися фізичні вправи за допомогою яких можна впливати на окремі функції організму, м'язові групи і навіть м'язи.

Найвищої результативності фізичне виховання досягається при використанні всієї системи засобів, проте значимість кожної групи засобів не однакова.

Найбільше значення у вирішенні завдань навчання і виховання належить фізичним вправам. Це зумовлено низкою причин, серед яких:

• фізичні вправи на відміну від інших рухових дій виконуються відповідно до закономірностей фізичних вправ;

• фізичні вправи впливають не тільки на морфофункціональний стан організму, але і на психічний стан особи;

• фізичні вправи є предметом навчання у фізичному вихованні з метою використання у процесі самовдосконалення;

• фізичні вправи задовольняють природну потребу людини в руховій діяльності.

Тільки комплексна система фізичних вправ забезпечує можливість для розвитку виховних органів і систем організму людини в оптимальному співвідношенні. Фізичні вправи являються основним засобом фізичного виховання.

Тема: „Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання”

План

1. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів.

2. Зміст і форма фізичних вправ.

1. Практика показує: ефективність фізичного виховання залежить не лише від фізичних вправ, які використовуються, але й від тих факторів, які супроводжують виконання, тому знання факторів, які визначають вплив фізичних вправ на організм людини, дозволить підвищити рівень керованості педагогічним процесом і як наслідок посилити його ефективність. Таких факторів є багато, але всі вони можуть бути об'єднані в 4 групи:

1. гр. - індивідуальні особливості учнів, їх моральні та вікові якості нервової діяльності, рівень знань, умінь і навичок фізичного розвитку, підготовленість, стан здоров'я, інтерес до знань, активність, любов до праці та інше;

2. гр. - складові особливості самих вправ, їх характер, складність і трудність. В залежності від характеру вправи можуть впливати на різні якості, м'язові групи, вирішення різні завдання. Сила впливу вправ визначається їх структурною складністю та фізичною трудністю;

3. гр. - це фактори, які виявляють зовнішній умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості);

4. гр. - це фактори, які визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя, щодо раціональної побудови процесу фізичного виховання. Як суб'єкт цього процесу вчитель зобов'язаний закономірності, психологічні, фізіологічні і біохімічні реакції на виконання вправ. Це дозволяє йому регулювати фізичне навантаження, враховувати навантаження попередньо виконання вправ, реалізувати принцип розвиваючого навчання.

Забезпечити високу результативність фізичного виховання вчитель, з одного боку повинен враховувати ці фактори, з іншого - використовувати їх для вирішення педагогічних завдань.

2. У практиці фізичного виховання виконується велика кількість різноманітних фізичних вправ, які відрізняються між собою як за формою так і за змістом.

Зміст фізичних вправ утворюють, з одного боку всі ті рухи та операції, які входять до тої чи іншої вправи, і з другого - ті складні і багатогранні процеси, які відбуваються в організмі під час виконання вправ. Вони-можуть розглядатись у багатьох аспектах: психологічному, фізіологічному, біомеханічному, біохімічному.

Форма фізичної вправи являє собою її зовнішню і внутрішню структури. Внутрішня структура фізичних вправ характеризує взаємодію тих процесів, які відбуваються в організмі під час виконання тої чи іншої вправи. Зовнішня структура - це її видима сторона, яка характеризує співвідношення часових і допоміжних параметрів руху.

Тема: „Техніка фізичних вправ”

План

1. Загальне поняття про техніку рухових дій (фізичних вправ).

2. Компоненти техніки фізичних вправ.

3. Фази виконання фізичних вправ.

1. У кожному довільному рухові є рухові завдання і спосіб, яким воно буде вирішуватись. Ті способи виконання рухової дії, за допомогою яких рухове завдання вирішується з відносно більшою ефективністю, прийнятою називати технікою фізичних вправ. Техніка фізичного виховання постійно розвивається: удосконалюється звичайна техніка, іноді відмирають старі способи виконання вправ, народжуються нові.

Цей процес зумовлений групою причин:

• постійним зростанням вимог до рівня спортивних результатів;

• виклад в наукових даних, які сприяють знаходженню більш досконалих способів виконання дій;

• виготовлення нового, досконалого спортивного інвентарю та обладнання.

Індивідуалізація техніки рухових дій здійснюється за двома параметрами:

1. Шляхом індивідуалізацій, коли вносяться деякі зміни, згідно з особливостями конструкцій тіла і фізичної підготовки окремих учнів.

2. Значення рухів, які входять до складу рухової дії, неоднакові, тому прийнято розрізняти основу техніки рухів, головну (визначальну) ланку, допоміжну (деталь).

2. Основа технічних рухів - це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб (по черговість прояву м'язового зусилля, основні елементи узгодженості рухів у просторі і часі). Вилучення хоча б одного з компонентів, або порушення співвідношення в даній сукупності рухів робить неможливим вирішення рухового завдання.

Визначальна ланка техніки - це найважливіша частина способу виділення рухового завдання. Виконання рухів, що складають визначальну ланку, зазвичай відбувається за порівняно короткий проміжок часу і вимагає максимальних м'язових зусиль.

Деталі техніки - це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму. Деталі техніки можуть бути різними у різних виконавців залежать від індивідуальних особливостей. Наприклад: відмінності довжини кінцівок, різний ступінь розвитку гнучкості та силових здібностей.

3. Рухи, що входять до складу рухової дії (фізичні вправи), виконуються у певній послідовності і їх можна умовно поділити на 3 фази:

1. Підготовча.

2. Основна

3. Заключна.

Всі три фази взаємопов'язані, протікають плавно і переходять одна в одну.

У підготовчій частині - створюються найсприятливіші умови для виконання рухів основної фази. Це досягається за допомогою виконання ряду послідовних рухів у вигляді розбігу, обертових рухів та стрибка, напрямок яких наближається до напрямку рухових дій в основній фазі.

Основна фаза - спрямована на вирішення основного рухового завдання. У цій фазі відбувається раціональне виконання зусиль у місці, напрямку у необхідний момент. Наприклад: передчасний активний рух руки при плаванні кролем, викличе піднімання тіла над водою і утворення хвиль.

Заключна частина - спрямована на успішне завершення вправи і полягає у пасивному зростанні або активному гальмуванні рухової дії.

Тема: „Характеристика рухів та класифікація фізичних вправ”

План

1. Просторові характеристики.

2. Часові характеристики.

3. Просторово-часові характеристики.

4. Динамічні характеристики.

5. Ритмічні характеристики.

6. Класифікація фізичних вправ.

Усі рухові дії людини протікають у просторі та часі і виконуються з певним зусиллям, тому можна говорити про їх просторові, часові, просторово-часові, динамічні та ритмічні характеристики.