3. Уроки фізичної культури в малокомплектній школі.

Учні мало-комплектних шкіл працюють за такими самими програмами як і учні звичайних шкіл, але специфіка роботи полягає в тому, що в класі-комплекті можуть бути учні кількох класів. Н. – д: 1 і 2; 2 і 3 ...

Суттєву допомогу вчителеві у підготовці і проведенні уроку в мало-комплектній школі надають фізорги. Крім того їх обов’язком є приготування інвентарю до уроку.

Підготовка до проведення уроку фізичної культури починається ще на перерві, коли фізорги готують місце для занять.

Підготовча частина уроку починається з того, що чергових проводить шикування учнів і складає рапорт. Учнів шикують в такому порядку: на правому фланзі учні 3 кл., а далі 2 та 1. В такому строю вчителеві зручніше проводити гімнастичні шикування і перешикування, використовуючи знання і досвід учнів 3 класу.

В основній частині уроку відбувається навчання основних рухових дій. Вчитель як правило працює з тим класом, що вивчає новий матеріал, а з іншими учнями працюють фізорги. Стрибки з місця і розбігу, біг та метання на дальність зручніше виконувати поступово. Клас в такій послідовності : 1, 2 і 3. Найчастіше при проведенні основної частини уроку застосовується груповий метод, що дає змогу широко диференціювати матеріал уроку для учнів різних класів і керувати процесом навчання, коли учні кожного класу знаходяться в певній групі. Рухливі ігри проводяться к спільно, так і окремо.

Заключну частину уроку вчитель проводить спільно для всіх учнів: виставляє оцінки, підбиває підсумки, визначає домашнє завдання. Засобами цієї частини можуть бути ходьба, рухлива гра на увагу або вправи в русі.

Особливості фізичного виховання в сільській малокомплектній школі

Фізичне виховання в малокомплектній школі має свої особ­ливості. Йтиметься про урок фізкультури в малокомплектній початковій школі, саме про планування, організацію та мето­дику проведення навчально-виховного процесу з предмета "Фізич­на культура та здоров’я".

В умовах малокомплектної школи незмінними лишають­ся завдання і засоби фізично­го виховання. Специфіка пред­мета "Фізична культура" не дає змоги поєднувати його для проведення з іншими загаль­ноосвітніми дисциплінами.

Проте можна об'єднувати учнів різних вікових груп під час проведення уроку фізкультури. Яке поєднання вікових груп учнів найдоцільніше 1-х і 2-х, 1-х і 3-х, 2-х і 3-х класів чи інше? На практиці часто доводиться об'єднувати учнів усіх вікових груп у клас-комплект (тобто урок фізкультури проводиться одночасно для учнів усіх чотирьох класів). Це, звичайно, додає вчителеві організаційних труднощів.

Адже з учнями кожної віко­вої групи треба розв'язувати конкретні освітні, виховні, оз­доровчі завдання, добирати засоби, які б відповідали віко­вим та індивідуальним особ­ливостям, рівню фізичної підготовленості дітей, визна­чити дозування кожної впра­ви, забезпечити рівень наван­таження тощо.

Учителю, який проводить уроки фізкультури (особливо з класом-комплектом), тре­ба дотримувати таких положень: засоби, що застосову­ються на уроці, мають відпо­відати програмовому матеріалу для учнів кожної вікової групи; фізичні вправи слід обов'яз­ково диференціювати за кількістю повторень, темпом і якістю виконання; виходя­чи з конкретних умов, вико­ристовувати різноманітні спо­соби організації діяльності учнів на уроці з урахуванням їхніх вікових особливостей; ставити конкретні завдання перед учнями кожної вікової групи.

Оцінка діяльності учнів на уроках

4. Важливою умовою високої результативності роботи учнів розвитку ініціативи і активності є оцінка їхньої діяльності. Вона виявляє фізичні, інтелектуальні, вольові можливості учнів та ставлення вчителя до їх діяльності, успіхів, невдач, поведінки.

Успіхи виражені в оцінці відбувають якість педагогічної праці, результат діяльності вчителя, його вміння висувати завдання, застосовувати відповідні засоби і методи організації фізичного виховання.

Сьогодні успішність фізичної культури визначається за 4 критеріями:

1. Рівнем засвоєння і практичної реалізації знань.

2. Якістю виконання рухових дій, що є виразом рівня опанування техніки передбачених програмою вправ.

3. Виконання нормативів шкільної програми.

4. Вміння самостійно займатися фізичними вправами і реалізацією цього вміння в практичній діяльності.

Практична діяльність вчителя фізичної культури завжди починається з певних вимог, які він ставить перед учнями, і які віддзеркалюють мету і завдання фізичного виховання. Щоб оцінка відігравала активізуючи роль, школярі повинні знати і прийняти загальні норми до них, засвоїти їх з першого уроку фізичної культури. Вимога – це вказівка, може бути переконливе прохання обов’язкове для виконання. Прийнята та осмислена учнями вимога втрачає свою авторитарність, вона стає для них усвідомленою необхідністю.

У ході занять є дві вимоги – пряма і опосередкована.

Опосередкована виявляється у формі поради, прохання, довіри, заохочення. Жодна з них не є універсальною і тривале шаблонне використання будь-якої призводить до зниження її дієвості. Кожна форма вимоги має свою функцію і повинна використовувати вчителем в залежно від внутрішньо-колективних стосунків.

Основним принципом оцінювання дітей повинен бути принцип взаємоповаги і співпраці. Співдружності з деякими дітьми треба домагатися інколи й роками. Вчитель, який не вміє користуватися похвалою, заохоченням, нетерплячий в очікуванні результатів, не віриш в дітей, ставиш двійки за двійками є вкрай небезпечним для школи, він може назавжди відбити бажання дитини займатися фізичними вправами.

Під час оцінювання фізичної підготовки школярів рекомендовано вчителям враховувати реальні можливості кожного учня на основі попереднього тестування і оцінювати динаміку росту результатів. Наближення результату учня від вихідного до запланованого на 50% можна оцінювати як задовільно. Не менш як на 70% - добре. Не менше як на 90% - відмінно. При цьому планування необхідних результатів здійснюється на основі вихідного тестування вчителем і учнем спільного.

Оцінка рівня розвитку фізичних якостей здійснюється на початку уроку, перед початком кожної серії уроків і в кінці року. Частіше варто перевіряти ті якості, котрі швидко змінюються. Тестові перевірки повинні забезпечити мінімальні витрати часу. Тому на один урок беру зазвичай один тест, який органічно вписується у зміст уроку. Тести проводяться у вигляді змагань.

Оцінюючи якість виконання вправ вчитель керується вимогами до аналогічних вправ у відповідних видах спорту. Відхилення у виконанні вправ учнями від названих вимог вважається помилкою. Помилки умовно поділяються на 3 групи: незначні, значні та грубі.

Незначні - відхилення від правильного виконання, що не порушують структуру рухових дій і практично не знижує кількісні показники.

Значні помилки – відхилення від правильного виконання, що не порушує структуру рухових дій, але знижує кількісні показники. Н. недостатній мах ногою в стрибках у довжину.

Грубі помилки - відхилення від правильного виконання, що порушує структуру рухової дії і призводить до значеного зниження результату.

Знання оцінюються через інший практичний прояв під час організації самостійних занять, засвоєння техніки та фізичних якостей, а також через виконання різноманітних функцій і дій у процесі уроку, інших форм фізичного виховання у школі та за місцем проживання.

5. Учителі-новатори, крім цифрового виразу, широко використовують словесні, інтонаційні, мімічні, жестові, пантомімічні форми оцінки.

Вербальні і невербальні підкріплення цифрового виразу оцінки сприяють активізації учнів. Продумано використані словесні схвалення („добре”, „так”, „правильно”, „молодець”), невербальні підтримки у вигляді посмішки, схвальних жестів головою, легкі дотики, заохочувальні жести допомагають дітям критично оцінювати свої успіхи, долати труднощі і невдачі. Велике значення при цьому надається колективним оцінкам (оплески, поздоровлення, подарунки, нагороди, призи), взаємо оцінкам і самооцінкам.

Педагогічна оцінка (аналіз) уроку фізичної культури, як спосіб підвищення його ефективності.

6. Складовою частиною навчально-виховного процесу є контроль вчителем власної діяльності та діяльності учнів на кожному уроці. Володіння методикою педагогічного аналізу уроку є обов’язковим компонентом професійної кваліфікації фахівців із фізичної культури і запорукою підвищення його результативності.

Спостереження та аналіз уроку – це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити і оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, помітити рекомендації тому, хто проводить урок.

Для формування висновків і пропозицій треба готуватися, спеціально вивчаючи при цьому документи планування та готуючи протоколи спостереження до його початку.

Аналіз уроку може бути повним або частковим. За повного аналізу, охоплюються всі його компоненти і весь зміст уроку. Предметом часткового аналізу є окремі компоненти уроку. Н. величина і динаміка фізичного навантаження , методи та методичні прийоми використані вчителем, поведінка учнів, поведінка вчителя, активізація діяльності учнів тощо. Повний аналіз уроку може переслідувати різну мету, а саме:

1) виявлення його позитивних сторін і негативних сторін (щоб закріпити перші та усунути другі).

2) контроль діяльності вчителя та інспектування.

3) вивчення досвіду роботи вчителів.

4) оцінку рівня професійної майстерності вчителя.