Дозування навантаження. План

1. Фізичне навантаження на уроці.

2. Шляхи регулювання фізичного навантаження.

3. Ознаки втоми у школярів.

4. Щільність уроку.

5. Хронометрування уроку.

6. Підготовка та проведення уроку.

1. Вплив фізичних вправ на педагогічні результати опосередкований фізіологічними і біологічними механізмами. Інакше, навантаження є причиною тих адаптаційних змін в організмі. Від характеру і величин. Від яких залежить результат.

Отже, за величиною фізичного навантаження можна поділити на: активізуючи, закріплюючи, розвиваючі і такі, що пригнічують розвиток.

Фізичне навантаження – це певна міра впливу фізичних вправ на організм учнів.

Як відомо, фізичне навантаження характеризується певним обсягом та інтенсивністю, обсяг навантаження визначається кількістю виконуваних вправ, довжиною подоланої дистанції. Інтенсивність навантаження характеризується часом виконуваної вправи.

Названі характеристики – це зовнішні прояви навантаження. Вони визначаються під час підготовки вчителя до уроку у вигляді конкретних кількісних величин і можуть уточнюватись (збільшуватись або зменшуватись) у процесі його проведення. Виконання роботи без відповідної інтенсивності та інтенсивність без достатнього обсягу навантаження не ведуть до адаптації та фізичного розвитку.

Отже, дозувати навантаження – це змінювати його обсяг та інтенсивність.

2. Якщо відсутні будь-які ознаки втоми, доцільно збільшити навантаження. У практиці користуються відповідними прийомами найбільш ефективними і доступними на уроці фізичної культури можна вважати такі прийоми:

1. Кількість повторень вправ – збільшення кількості повторень сприяє підвищенню навантаження. Але цим прийомом можна користуватись, коли рівень підготовленості школярів невисокий. Зі збільшенням тренованості цей прийом стає не ефективним, бо потребує значних витрат часу.

2. Амплітуда виконання вправ – руки зажди виконувати з певною амплітудою, тому педагоги часто вдаються до її зменшення. Наприклад у вісі підіймати ноги вперед. Не всі діти одразу у змозі піднести ноги, і вчитель рекомендує їм зігнути ноги в колінах (зменшив амплітуду) до такого кута, коли виконання названої вправи стане можливою. Амплітуду з часом можна збільшувати.

3. Зміна ваги вантажу, який підіймає учень – крім ваги різноманітних приладів вдаються до інших способів обтяження ( за допомогою різноманітних мішечків, підв’язок) або зменшення власної ваги.

4. Умови виконання вправи – наприклад, біг по твердій доріжці, по піску вгору, вниз – дасть різне за величиною навантаження.

5. Опір партнера і самоопір – перше досягнення під час виконання вправ у парах; друге під час самостійного виконання вправ з одночасним напруженням м’язів.

6. Швидкість виконання вправ – оптимальна швидкість дає змогу виконувати вправи протягом тривалого часу, підвищення швидкості збільшує навантаження і призводить до зменшення кількості виконуваних вправ, але сприяє вихованню прудкості, швидкісної витривалості, швидкісно-силовим проявом. Надмірне уповільнення деяких вправ веде до збільшення навантаження, сприяє розвитку сім’ї як наслідок удосконалює здатність учнів управляти руховою діяльністю.

7. Час виконання вправ – учитель дає завдання: біг протягом 5 хв. Швидкість бігу і довжиною дистанції регулюється учнями. Формується витривалість і через кілька занять школяр за 5 хв. має більшу дистанцію.

3. Внутрішнім проявом навантаження є реакція організму, як відповідь на виконану роботу . Таких реакцій багато. Показником стану організму, як відомо є частина серцевих скорочень. Дослідження виявити, що за максимального фізичного напруження в 10-ти річних дітей пульс досягає 210-230 ударів за хвилину. У 20-річних – біля 200 ударів, у 60-річних – 180 ударів.

За звичайної втоми спостерігається незначне почервоніння шкіри обличчя, потовиділення, часте але рівне дихання, чітке виконання команд: розпоряджень відсутні скарги на нездужання.

Середня втома – характеризується значним почервонінням обличчя. Великою пітливістю, значно прискореним диханням із періодично глибокими вдихами та видихами. Порушення координації рухів, болем у м’язах, серцебиттям, з скаргами на втому.

За перевтоми спостерігається різке почервоніння, блідість шкіри обличчя. Значна пітливість і виділення солі на шкірі, різке поверхове аритмічне дихання, порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, скарження на шум в вухах, головна біль, нудота.

Інформативність зовнішніх ознак втоми може вважати достатнього для регулювання навантаження на уроках. Вони виявляються через певний час після початку виконання вправ і нагромаджуються протягом уроку особливо уважно контролюють хід заняття і стан підлітків 12-15 років, що мають відхилення від нормального стану здоров’я. За нормальними ознаками перевтоми треба негайно знизити навантаження, дати учням перепочити.

Схема візуального визначення ступеню втоми дітей та підлітків