7. Критерії та чинники вибору форми організації бізнесу.

Основними критеріями є: а) рівень відповідальності власників та їх кількість;

б) можливість участі в управлінні справами суб’єкта і підприємництва та контролю за ними.

Участь в управлінні означає: 1. участь у визначенні основних напрямків діяльності суб’єкта підприємництва, затвердження його планів та звітів про їх використання; 2. обрання та відкликання членів виконавчих і контролюючих органів (напр. у АТ); 3. визначення умов оплати праці посадових осіб підприємництва; 4. затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку та покриття збитків; 5. визначення організаційної структури та прийняття рішень, щодо зміни статутного капіталу та статуту підприємства.

в) можливість фінансування (напр. публічні АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій, ТзОв можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій)

г) умови передачі права власності та правонаступництва (ПАТ, ВАТ, ЗАТ);

д) умови оподаткування суб’єктів підприємництва різних форм організації бізнесу;

е) накладні витрати зумовлені окремими формами організації бізнесу (специфічні накладні витрати – емісійні витрати), витрати на аудиторські перевірки, обов’язкова публікація звітності у ЗМІ, організація зборів власників;

є) врахування законодавчих вимог, щодо відповідності виду діяльності формам організації бізнесу (банки створюються у формі АТ або ТзОВ, страхові компанії – у вигляді юридичної особи у формі акціонерних повних закритих командитних товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди – у вигляді повних товариств).

8. Об’єкти цивільно-правових та фінансово-правових відносин у сфері фінансової діяльності

Об’єкти фінансово-правових відносин – це фінансові ресурси, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, а також грошові зобов’язання, що виникають у суб’єктів фінансових відносин у процесі фінансової діяльності.

Найсуттєвіші для підприємства це фінансові правовідносини, що виникають у них: 1. як платників податків до державного і місцевого бюджетів та переформування загальнодержавних, цільових фондів; 2. під час формування і використання власних і позичкових фінансових ресурсів для забезпечення підприємницької діяльності; 3. під час виконання зобов’язань у взаємовідносинах з контрагентами з приводу виконання договорів, зобов’язань, сплати неустойок (штраф), прострочення платежу за борговими зобов’язаннями, банкрутство.

9. Нормативно-правове регулювання фінансово-економічної діяльності в Україні

В Україні ФЕД регламентується визначеним переліком нормативно-правових актів, Конституцією України, Цивільним кодексом, Господарським кодексом, законом «Про підприємництво», законами «Про власність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність», «Про приватизацію державних підприємств», законом «Про оренду державного майна».

В перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності підприємств не зазначається стабільністю і є зоною підвищеної криміногенності.

Адміністративні правопорушення: - за незаконні операції з валютою і платіжними документами; - приховування від обліку валютних та інших доходів непродуктивних витрат, збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого правопорядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерського обліку або статистичної звітності.

Кримінальна відповідальність: - за ухилення від сплати податків; - за шахрайство з фінансовими ресурсами; - за порушення порядку випуску цінних паперів; - зговір про фінансування цін; - приховування банкрутства, фіктивне банкрутство.