IV.Уява

1. Поняття про уяву

2. Головні властивості та різновиди уяви

3. Формалізована структура змісту теми уява

Ключові поняття: Уява, довільна уява, мимовільна уява випереджальне відображення, репродуктивна уява, творча уява, мрія, дисоціація, аглютинація, наголошування, гіперболізація, схематизація, типізація.

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці, це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала

Фізіологічним підгрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв’язків, які виникали раніше у процесі відображення людиною об’єктивної реальності.

Створення людиною образів нових об’єктів зумовлене потребами її життя та діяльності.

Шляхи створення образу:

1)Аглютинація- це створення образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різнихоб’єктів. (Наприклад-русалки — напівжінки,напівриби).

2)Аналогія- новий образ схожий на реально існуючий об’єкт, але в ньому проектується принципово нова модель явища чи факту.

3)Наголошування- полягає в навмисному посиленні в об’єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших.

4)Перебільшення- використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою.

5)створення типових образів- спосіб потребує тривалої творчої роботи. (Художник створює попередні ескізи, письменник — варіанти твору.)

Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на:

- мимовільну(уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події.)

-довільну(спрямовується спеціальною метою створити образ певного об'єкта)

Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на:

- творчу (уява, яка включається в творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи)

-репродуктивну.(створення людиною образів нових об'єктів на підставі їх словесного описання чи графічного зображення.)

Залежно від змісту діяльності й характеру праці людини уява поділяється на художню, технічну, наукову та ін.

Особливою формою уяви є мрія.

Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбутнього.

Пізнавальна функція уяви:— створення образів нових об'єктів.

Психологічний механізм уяви: дисоціація життєвих вражень та об'єднання виокремлених елементів у нові комбінації.

Формалізована структура

Запитання для самостійної роботи

1.У чому полягає специфічність відображення дійсності у процесах уяви?

2.Чим зумовлена діяльність людської уяви?

3.Від чого залежить багатство створюваних людиною образів уяви?

4.У чому полягає принципова відмінність між образами репродуктивної та продуктивної уяви?

5.У чому полягають особливості мрії як різновиду творчої уяви?

6.У чому виявляється зв’язок процесів чуттєвого пізнання і мислення з уявою?

7.Охарактеризуйте механізм впливу образів уяви на фізіологічні процеси людини.

8.Як уява пов’язана з емоційно-вольовою сферою особистості?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1.Чи згодні ви з твердженням, що без уяви неможлива будь-яка практична діяльність людини?

2. Чи завжди уява міститься у процесі розумової діяльності?

3. Чи є уява у тварини?

4. Чи є принципова відмінність між образами творчої уяви та галюцинаціями?

5. Чи може яскравість уяви негативно позначитися на психічному житті людини?

6. Чи погодитеся ви з думкою, що мрія — це створення образів уяви, у здійсненні яких вона впевнена? 7. Чи може бути уява дитини багатшою, ніж уява дорослої людини?

V.Увага Ключові поняття теми:

1.Поняття про увагу

2.Головні властивості та різновиди уваги

3.Формалізована структура змісту теми увага

Увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на значущих для особистості предметів, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Розрізняють:

-мимовільну(виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачене за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі під впливом найрізноманітніших подразників, які діють на той чи той аналізатор організму.)

-довільну (це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.)

- після-довільну увагу

Характерні властивості уваги: