
- •Конспект лекцій
- •1. Дискретні електричні компоненти 8
- •1.1. Електричні дроти та кабелі 8
- •1.4. Різницево-струмові захисні вимикачі 23
- •1.5. Перемикачі та реле 26
- •1.6. Трансформатори, мережні пристрої живлення та проти аварійні пристрої 33
- •1. Дискретні електричні компоненти
- •1.1. Електричні дроти та кабелі
- •1.1.1. Основні відомості про електричні провідники
- •1.1.2. Описи і назви кабелів
- •Ізоляція і матеріал оболонки
- •1.1.3. Енергетичні та інсталяційні кабелі – позначення типів відповідно до стандартів cenelec
- •1.1.4. Позначення кабелів за стандартом американським awg
- •1.2.1. Основні методи постійного з’єднання провідників
- •1.2.2. Основні типи сучасних роз’ємів
- •1.3. Запобіжники
- •1.3.1. Означення параметрів
- •1.3.2. Конструктивне виконання
- •1.4. Різницево-струмові захисні вимикачі
- •1.4.1. Струми витоку
- •1.4.2. Принцип дії різницево-струмових захисних вимикачів
- •1.4.3. Схема та конструкція різницево-струмових захисних вимикачів
- •1.5. Перемикачі та реле
- •1.5.1. Перемикачі
- •1.5.2. Виконувані перемикачем функції
- •1.5.3. Реле та контактори
- •1.5.4. Захист з’єднувальних пристроїв
- •1.6. Трансформатори, мережні пристрої живлення та проти аварійні пристрої
- •1.6.1. Трансформатори
- •1.6.2. Мережні перетворювачі
- •1.6.3. Завади
- •1.7.1. Електрохімічна чарунка - основа електрохімічних пристроїв
- •1.7.2. Первинні джерела напруги (гальванічні елементи)
- •1.7.3. Акумулятори (вторинні гальванічні елементи)
- •Заряджання свинцевих акумуляторів
- •1.7.4. Інтегратори, основані на ефекті поверхневого накопичення заряду (“іонікси”)
- •1.7.5. Ртутно-капілярні кулонометри
- •1.7.6. Сонячні елементи і панелі
- •1.8. Електричні світлові пристрої
- •1.8.1. Класифікація джерел світла
- •1.8.2. Величини і технічні одиниці світла
- •1.8.3. Електричні джерела світла
- •1.9. Сенсори
- •1.10. Електричні лічильники імпульсів і лічильники часу
- •1.10.1. Електричні лічильники імпульсів
- •1.10.2. Лічильники часу
- •1.11. Сигналізації
- •1.12. Відведення тепла
- •1.12.1. Радіатори
- •1.12.2. Вентилятори
- •1.13. Електромагніти і двигуни
- •1.13.1 Електромагніти
- •1.13.2. Електричні двигуни
- •1.14. Світловоди
- •1.15. Основні відомості про корпуси для електронних пристроїв
- •1.15.1. Матеріали корпусів
- •1.15.2. Пожежостійкість корпусів
- •1.15.3. Екранувальні властивості корпусів
- •1.15.4. Відведення тепла з корпусів
- •1.15.5. Корпуси стандартного типоряду 19"
- •1.15.6. Класи щільності електричних пристроїв. Норми ір
- •П ерша цифра Друга цифра
- •2. Дискретні електронні компоненти
- •2.1. Котушки індуктивності та дроселі
- •2.1.1. Приклади застосувань котушок індуктивності
- •2.1.2. Імпеданс котушок індуктивності
- •2.1.3. Резонанс
- •2.1.4. Підрахунок параметрів котушок індуктивності без осердь
- •2.1.5. Підрахунок параметрів котушок індуктивності з осердями
- •2.1.6. Магнітне поле
- •2.1.7. Магнітна проникність
- •2.1.8. Магнітні втрати
- •2.1.9. Поверхневий ефект
- •2.1.10. Підрахунок параметрів котушки з осердям
- •2.1.11. Індукція (густина потоку) в осерді
- •2.1.12. Виділення тепла
- •2.1.13. Залежність від температури
- •2.2. Резистори
- •2.2.1. Позначення резисторів
- •2.2.2. Залежність від частоти
- •2.2.3. Залежність від температури
- •2.2.4. Технічні характеристики
- •2.2.5. Шуми
- •2.2.6. Залежність від напруги
- •2.2.7. Конструкція
- •2.2.9. Потенціометри
- •2.2.10. Основні технічні характеристики потенціометрів
- •2.3. Конденсатори
- •2.3.1. Приклади застосувань конденсаторів
- •2.3.2. Типи конденсаторів
- •2.4. Напівпровідникові дискретні компоненти
- •2.4.1. Загальні відомості про напівпровідники
- •2.4.3. Різновиди діодів
- •2.4.4. Основні області використання діодів
- •2.4.4. Тиристори
- •2.4.6. Транзистори
- •2.4.7. Двобазові діоди
- •2.4.8. Електронні лампи
- •2.4.9. Оптоелектронні елементи
- •2.4.10. Основні відомості про виготовлення друкованих плат
- •3. Підсилювачі з від’ємним зворотним зв’язком
- •3.1. Інтегральні операційні підсилювачі
- •3.1.1 Визначення
- •3.1.2 Принципові схеми інтегральних операційних підсилювачів
- •3.1.3 Еквівалента схема операційного підсилювача для низьких частот
- •3.1.4. Основні параметри операційних підсилювачів
- •3.1.5. Частотна корекція оп
- •3.2. Інвертувальний і неінвертувальний підсилювачі
- •3.2.1. Схеми інвертувального і неінвертувального підсилювачів
- •3.2.2 Похибки підсилювачів
- •3.2.3. Адитивна складова похибки
- •3.2.4 Вхідні і вихідні опори інвертувального і неінвертувального підсилювачів
- •3.2.5. Динамічні властивості інвертувального і неінвертувального підсилювачів
- •3.3. Диференційні підсилювачі
- •3.3.1. Найпростіший диференційний підсилювач
- •3.3.2. Схеми диференціальних підсилювачів з регульованим коефіцієнтом підсилення
- •3.3.3. Інструментальні диференційні підсилювачі
- •3.3.4. Похибки диференційних підсилювачів
- •3.4. Операційні перетворювачі на базі підсилювачів з від`ємним зворотним зв`язком
- •3.4.1. Підсилювачі з т-подібним ланцюгом від`ємного зворотного зв`язку
- •3.4.2. Підсилювачі змінної напруги
- •3.4.3. Підсилювачі з транзисторним вихідним каскадом
- •3.4.4. Підсилювачі струму
- •3.4.5. Підсилювач заряду
- •3.4.6. Багатовходовий суматор–сустрактор
- •3.4.7. Аналогові інтегратори
- •3.4.8. Аналогові диференціатори
- •3.4.9. Виділення модуля змінної напруги
- •3.4.10. Виділення середньоквадратичного значення напруги
- •3.4.11. Компаратори
- •3.4.12. Пристрої вибірки-зберігання
- •3.4.13. Джерела струму
- •3.4.14. Генератори сигналів синусоїдної форми
- •3.4.15. Генератори прямокутних імпульсів
- •3.4.16. Генератори трикутних імпульсів
- •4. Інтегральні ацп та цап
- •4.1. Аналого-цифрове перетворення
- •4.1.1. Похибка від зміни сигналу протягом перетворення
- •4.1.2. Основні метрологічні характеристики ацп
- •4.1.3. Класифікація аналого-цифрових перетворень
- •4.1.3.3. Ацп з квантуванням параметрів інтенсивності. В ацп даного типу перетворення може відбуватися паралельним чи послідовним способом.
- •4.2. Цифро-аналогові перетворювачі
- •4.2.1. Цап на основі резисторних матриць
- •4.2.2. Цап на основі ємнісних матриць
- •5.1.1.2. Класифікація цифрових пристроїв.
- •5.1.2. Перевід чисел з однієї системи числення в іншу
- •5.2. Принцип дії основних типів логічних елементів
- •5.2.1. Транзисторний ключ – основа схемотехніки логічних елементів
- •5.2.2. Базові елементи транзистор-транзисторної логіки
- •5.2.3. Елементи емітерно-зв`язаної логіки
- •5.2.4. Елементи інтегральної інжекційної логіки
- •5.2.5. Логічні елементи на основі комплементарних мдн-транзисторів
- •5.3. Основні поняття та закони булевої алгебри
- •5.3.1. Основні поняття булевої алгебри
- •5.3.2. Аксіоми Булевої алгебри
- •5.3.3. Основні закони бульової алгебри
- •5.3.4. Властивості логічних функцій
- •5.3.5. Форми зображення логічних функцій
- •5.3.6. Мінімізація логічних функцій
- •5.3.7. Форма зображення цифрових сигналів та способи їх передачі
- •5.4. Інтегральні цифрові мікросхеми
- •5.4.1. Вимоги до інтегральних мікросхем
- •5.4.2. Класифікація інтегральних мікросхем
- •5.4.3. Загальні параметри цифрових мікросхем
- •5.4.4. Основні характеристики мікросхем логічних елементів
- •5.4.5. Застосування логічних елементів
- •5.5. Шифратори, дешифратори та перетворювачі кодів
- •5.5.1. Шифратори
- •5.5.2. Дешифратори
- •5.5.3. Перетворювачі кодів
- •5.6. Мультиплексори та демультиплексори
- •5.6.1. Мультиплексор
- •5.6.2. Демультиплексори
- •5.6.3. Синтез комбінаційних пристроїв на основі дешифраторів та мульплексорів
- •5.6.3.1. Синтез комбінаційних пристроїв на основі дешифраторів.
- •5.7. Тригери
- •5.7.1. Структурна схема тригерів
- •5.7.2. Види тригерів
- •5.7.3. Двоступеневі тригери
- •5.8. Регістри
- •5.8.1. Регістри пам’яті
- •5.8.2. Регістри зсуву
- •5.8.3. Кільцеві лічильники
- •5.9. Лічильники
- •5.10. Арифметичні пристрої. Комбінаційні суматори. Накопичувальні суматори.
- •5.11. Цифрові компаратори
- •5.11.1. Цифрове порівняння чисел
- •5.11.2. Реалізація компараторів однорозрядних чисел
- •5.11.3. Реалізація компараторів багаторозрядних чисел
- •5.12. Арифметико-логічні пристрої
- •6. Мікропроцесори
- •6.1 Мікропроцесори. Узагальнена структурна схема мікропроцесора. Основні режими роботи.
- •6.2. Класифікація команд мікропроцесора. Види адресації. Структура і формат команд мікропроцесора
- •6.3.Структура програмного забезпечення
- •6.4. Способи проектування програмного забезпечення
- •6.5. Інтерфейси
- •6.5.1. Програмований паралельний інтерфейс
- •6.5.2. Приладний інтерфейс
- •6.5.3. Послідовний інтерфейс
- •Перелік посилань
- •Електронні пристрої випробувальних систем
5.3.6. Мінімізація логічних функцій
Найпоширенішими методами мінімізації є:
1) Метод безпосередніх перетворень;
2) метод карт Карно;
3) метод Квайна.
Гарантовано
мінімальний вираз
можна отримати
лише методом повного перебору в процесі
мінімізації всіх можливих варіантів.
При багатьох змінних суттєво
зростає
складність,
що приводить до необхідності застосування
ЕОМ. Для оцінки складності уводиться
поняття ціни
реалізації
логічної функції,
яка за
Квайном визначається числом змінних в
конституенті,
що рівнозначно числу входів логічних
елементів, які реалізують дану функцію.
Кон’юнкції вищого рангу покриваються
кон’юнкціями нижчого рангу, наприклад,
,
тобто використовується операція
склеювання
,
де а
– елементарна кон’юнкція або імпліканта
– така логічна функція, яка отримана в
результаті склеювання і яка на будь-якому
наборі змінних
набуває такого самого значення, що й
сама функція
(конституента), яка її утворила. Якщо в
диз’юнкція простих імплікант жодну з
них шляхом поглинання визначити
неможливо, таку диз’юнкцію називають
тупиковою
або мінімізованою диз’юнктивно
нормальною формою
(МДНФ) заданої функції.
Метод безпосередніх перетворень – це аналітичний метод скорочення логічних функцій з допомогою аксіом та законів Булевої алгебри. Досить ефективний для кількості змінних n ≤3.
Корисно пам’ятати:
,
.
Приклад:
Аналітичним методом мінімізувати
логічну функцію
.
Рішення:
Інколи простіше мінімізувати інверсію логічної функції для отримання простішого виразу МДНФ (наприклад, за умови, що у виразі функції більше “1”, ніж “0”). Технічно реалізується функція, а потім на виході схеми використовується інвертор.
Метод карт Карно придатний для мінімізації логічних функцій в УДНФ за умови n≤6 і алгоритм мінімізації є таким:
розміщуються конституенти в клітинках карти Карно, які відповідають мінтермам даної функції, що подана в формі в УДНФ;
об’єднуються сусідні одиниці контурами по 2, 4, 8 клітинок, причому сусідніми вважаються клітинки, що розташовані на границях карти Карно;
зчитуються кон’юнкції (імпліканти), що входять у даний контур, вилучаючи з них за законом склеювання ті змінні, які утворюють доповнення (
);
об’єднуються одержані імпліканти диз’юнкцією, яка й і є МДНФ заданої логічної функції.
Наприклад: методом карт Карно мінімізувати логічну функцію (ту ж саму, що й у вище поданому прикладі).
Зчитування
з контурів дає такий результат
Метод Квайна – логічна функція повинна бути подана в УДНФ. Мінімізація відбувається за теоремою Квайна.
Таблиця 5.10 – Рішення вищеподаного прикладу методом карт Карно
|
|
X2 X3 |
||||
X1 |
|
X2 |
|
|||
10 |
11 |
01 |
00 |
|||
Х1 |
1 |
1 |
|
|
1 |
|
|
0 |
1 |
|
1 |
1 |
|
|
X3 |
|
Теорема
Квайна: якщо
в УДНФ виконати всі операції склеювання,
а потім – усі
операції поглинання, то в результаті
буде одержана МДНФ.
Необхідно пам’ятати, що склеювання це:
,
а поглинання -
де
а – довільна елементарна кон’юнкція,
тобто імпліканта,
.
Два етапи мінімізації: 1) одержання скороченої ДНФ; 2) отримання МДНФ на основі скороченої ДНФ.
Методика мінімізації подана на прикладі (тому самому, що й поданий вище). Цей метод універсальний. Застосовується на ЕОМ.
За методом Квайна мінімізувати логічну функцію:
.
Підбір
імплікантних пар, що склеюються у виразі
логічної функції: (1-2):
;
(1-5):
;
(2-4):
;
(3-4):
;
(4-5):
(табл. 5.11).
В
табл. 5.11 можна викреслити середній
стовпець з мінімальною (одиничною)
кількістю позначень, а, відповідно, й
передостанній рядок з таблиці 5.11, де
знаходиться дана позначка, то й імпліканта
є базовою і
результат зчитування з першої імплікантної
таблиці:
.
Підбір
імплікантних пар, що склеюються у виразі
частково мінімізованої логічної функції:
(1-4):
;
(2-3):
.
З другої імплікантної таблиці (табл.
5.12), видно, що імпліканта
входить у всі стовпці без винятку, тому
вона й і є базовою. Остаточно, результат
мінімізації за методом Квайна можна
зчитати з обох таблиць (табл. 5.11, табл.
5.12) як
.
Таблиця 5.11 – Перша імплікантна таблиця процесу мінімізації логічних функцій за методом Квайна
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
|
|
|
|
+ |
|
|
|
+ |
|
|
+ |
|
+ |
|
|
|
|
+ |
+ |
|
|
|
|
|
+ |
+ |
Таблиця 5.12 – Друга імплікантна таблиця процесу мінімізації логічних функцій за методом Квайна
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
Отже, підсумовуючи результати мінімізації за різноманітними методами (див. приклади), робимо висновок, що результат є однаковим для усіх трьох використаних методів.