
- •Конспект лекцій
- •1. Дискретні електричні компоненти 8
- •1.1. Електричні дроти та кабелі 8
- •1.4. Різницево-струмові захисні вимикачі 23
- •1.5. Перемикачі та реле 26
- •1.6. Трансформатори, мережні пристрої живлення та проти аварійні пристрої 33
- •1. Дискретні електричні компоненти
- •1.1. Електричні дроти та кабелі
- •1.1.1. Основні відомості про електричні провідники
- •1.1.2. Описи і назви кабелів
- •Ізоляція і матеріал оболонки
- •1.1.3. Енергетичні та інсталяційні кабелі – позначення типів відповідно до стандартів cenelec
- •1.1.4. Позначення кабелів за стандартом американським awg
- •1.2.1. Основні методи постійного з’єднання провідників
- •1.2.2. Основні типи сучасних роз’ємів
- •1.3. Запобіжники
- •1.3.1. Означення параметрів
- •1.3.2. Конструктивне виконання
- •1.4. Різницево-струмові захисні вимикачі
- •1.4.1. Струми витоку
- •1.4.2. Принцип дії різницево-струмових захисних вимикачів
- •1.4.3. Схема та конструкція різницево-струмових захисних вимикачів
- •1.5. Перемикачі та реле
- •1.5.1. Перемикачі
- •1.5.2. Виконувані перемикачем функції
- •1.5.3. Реле та контактори
- •1.5.4. Захист з’єднувальних пристроїв
- •1.6. Трансформатори, мережні пристрої живлення та проти аварійні пристрої
- •1.6.1. Трансформатори
- •1.6.2. Мережні перетворювачі
- •1.6.3. Завади
- •1.7.1. Електрохімічна чарунка - основа електрохімічних пристроїв
- •1.7.2. Первинні джерела напруги (гальванічні елементи)
- •1.7.3. Акумулятори (вторинні гальванічні елементи)
- •Заряджання свинцевих акумуляторів
- •1.7.4. Інтегратори, основані на ефекті поверхневого накопичення заряду (“іонікси”)
- •1.7.5. Ртутно-капілярні кулонометри
- •1.7.6. Сонячні елементи і панелі
- •1.8. Електричні світлові пристрої
- •1.8.1. Класифікація джерел світла
- •1.8.2. Величини і технічні одиниці світла
- •1.8.3. Електричні джерела світла
- •1.9. Сенсори
- •1.10. Електричні лічильники імпульсів і лічильники часу
- •1.10.1. Електричні лічильники імпульсів
- •1.10.2. Лічильники часу
- •1.11. Сигналізації
- •1.12. Відведення тепла
- •1.12.1. Радіатори
- •1.12.2. Вентилятори
- •1.13. Електромагніти і двигуни
- •1.13.1 Електромагніти
- •1.13.2. Електричні двигуни
- •1.14. Світловоди
- •1.15. Основні відомості про корпуси для електронних пристроїв
- •1.15.1. Матеріали корпусів
- •1.15.2. Пожежостійкість корпусів
- •1.15.3. Екранувальні властивості корпусів
- •1.15.4. Відведення тепла з корпусів
- •1.15.5. Корпуси стандартного типоряду 19"
- •1.15.6. Класи щільності електричних пристроїв. Норми ір
- •П ерша цифра Друга цифра
- •2. Дискретні електронні компоненти
- •2.1. Котушки індуктивності та дроселі
- •2.1.1. Приклади застосувань котушок індуктивності
- •2.1.2. Імпеданс котушок індуктивності
- •2.1.3. Резонанс
- •2.1.4. Підрахунок параметрів котушок індуктивності без осердь
- •2.1.5. Підрахунок параметрів котушок індуктивності з осердями
- •2.1.6. Магнітне поле
- •2.1.7. Магнітна проникність
- •2.1.8. Магнітні втрати
- •2.1.9. Поверхневий ефект
- •2.1.10. Підрахунок параметрів котушки з осердям
- •2.1.11. Індукція (густина потоку) в осерді
- •2.1.12. Виділення тепла
- •2.1.13. Залежність від температури
- •2.2. Резистори
- •2.2.1. Позначення резисторів
- •2.2.2. Залежність від частоти
- •2.2.3. Залежність від температури
- •2.2.4. Технічні характеристики
- •2.2.5. Шуми
- •2.2.6. Залежність від напруги
- •2.2.7. Конструкція
- •2.2.9. Потенціометри
- •2.2.10. Основні технічні характеристики потенціометрів
- •2.3. Конденсатори
- •2.3.1. Приклади застосувань конденсаторів
- •2.3.2. Типи конденсаторів
- •2.4. Напівпровідникові дискретні компоненти
- •2.4.1. Загальні відомості про напівпровідники
- •2.4.3. Різновиди діодів
- •2.4.4. Основні області використання діодів
- •2.4.4. Тиристори
- •2.4.6. Транзистори
- •2.4.7. Двобазові діоди
- •2.4.8. Електронні лампи
- •2.4.9. Оптоелектронні елементи
- •2.4.10. Основні відомості про виготовлення друкованих плат
- •3. Підсилювачі з від’ємним зворотним зв’язком
- •3.1. Інтегральні операційні підсилювачі
- •3.1.1 Визначення
- •3.1.2 Принципові схеми інтегральних операційних підсилювачів
- •3.1.3 Еквівалента схема операційного підсилювача для низьких частот
- •3.1.4. Основні параметри операційних підсилювачів
- •3.1.5. Частотна корекція оп
- •3.2. Інвертувальний і неінвертувальний підсилювачі
- •3.2.1. Схеми інвертувального і неінвертувального підсилювачів
- •3.2.2 Похибки підсилювачів
- •3.2.3. Адитивна складова похибки
- •3.2.4 Вхідні і вихідні опори інвертувального і неінвертувального підсилювачів
- •3.2.5. Динамічні властивості інвертувального і неінвертувального підсилювачів
- •3.3. Диференційні підсилювачі
- •3.3.1. Найпростіший диференційний підсилювач
- •3.3.2. Схеми диференціальних підсилювачів з регульованим коефіцієнтом підсилення
- •3.3.3. Інструментальні диференційні підсилювачі
- •3.3.4. Похибки диференційних підсилювачів
- •3.4. Операційні перетворювачі на базі підсилювачів з від`ємним зворотним зв`язком
- •3.4.1. Підсилювачі з т-подібним ланцюгом від`ємного зворотного зв`язку
- •3.4.2. Підсилювачі змінної напруги
- •3.4.3. Підсилювачі з транзисторним вихідним каскадом
- •3.4.4. Підсилювачі струму
- •3.4.5. Підсилювач заряду
- •3.4.6. Багатовходовий суматор–сустрактор
- •3.4.7. Аналогові інтегратори
- •3.4.8. Аналогові диференціатори
- •3.4.9. Виділення модуля змінної напруги
- •3.4.10. Виділення середньоквадратичного значення напруги
- •3.4.11. Компаратори
- •3.4.12. Пристрої вибірки-зберігання
- •3.4.13. Джерела струму
- •3.4.14. Генератори сигналів синусоїдної форми
- •3.4.15. Генератори прямокутних імпульсів
- •3.4.16. Генератори трикутних імпульсів
- •4. Інтегральні ацп та цап
- •4.1. Аналого-цифрове перетворення
- •4.1.1. Похибка від зміни сигналу протягом перетворення
- •4.1.2. Основні метрологічні характеристики ацп
- •4.1.3. Класифікація аналого-цифрових перетворень
- •4.1.3.3. Ацп з квантуванням параметрів інтенсивності. В ацп даного типу перетворення може відбуватися паралельним чи послідовним способом.
- •4.2. Цифро-аналогові перетворювачі
- •4.2.1. Цап на основі резисторних матриць
- •4.2.2. Цап на основі ємнісних матриць
- •5.1.1.2. Класифікація цифрових пристроїв.
- •5.1.2. Перевід чисел з однієї системи числення в іншу
- •5.2. Принцип дії основних типів логічних елементів
- •5.2.1. Транзисторний ключ – основа схемотехніки логічних елементів
- •5.2.2. Базові елементи транзистор-транзисторної логіки
- •5.2.3. Елементи емітерно-зв`язаної логіки
- •5.2.4. Елементи інтегральної інжекційної логіки
- •5.2.5. Логічні елементи на основі комплементарних мдн-транзисторів
- •5.3. Основні поняття та закони булевої алгебри
- •5.3.1. Основні поняття булевої алгебри
- •5.3.2. Аксіоми Булевої алгебри
- •5.3.3. Основні закони бульової алгебри
- •5.3.4. Властивості логічних функцій
- •5.3.5. Форми зображення логічних функцій
- •5.3.6. Мінімізація логічних функцій
- •5.3.7. Форма зображення цифрових сигналів та способи їх передачі
- •5.4. Інтегральні цифрові мікросхеми
- •5.4.1. Вимоги до інтегральних мікросхем
- •5.4.2. Класифікація інтегральних мікросхем
- •5.4.3. Загальні параметри цифрових мікросхем
- •5.4.4. Основні характеристики мікросхем логічних елементів
- •5.4.5. Застосування логічних елементів
- •5.5. Шифратори, дешифратори та перетворювачі кодів
- •5.5.1. Шифратори
- •5.5.2. Дешифратори
- •5.5.3. Перетворювачі кодів
- •5.6. Мультиплексори та демультиплексори
- •5.6.1. Мультиплексор
- •5.6.2. Демультиплексори
- •5.6.3. Синтез комбінаційних пристроїв на основі дешифраторів та мульплексорів
- •5.6.3.1. Синтез комбінаційних пристроїв на основі дешифраторів.
- •5.7. Тригери
- •5.7.1. Структурна схема тригерів
- •5.7.2. Види тригерів
- •5.7.3. Двоступеневі тригери
- •5.8. Регістри
- •5.8.1. Регістри пам’яті
- •5.8.2. Регістри зсуву
- •5.8.3. Кільцеві лічильники
- •5.9. Лічильники
- •5.10. Арифметичні пристрої. Комбінаційні суматори. Накопичувальні суматори.
- •5.11. Цифрові компаратори
- •5.11.1. Цифрове порівняння чисел
- •5.11.2. Реалізація компараторів однорозрядних чисел
- •5.11.3. Реалізація компараторів багаторозрядних чисел
- •5.12. Арифметико-логічні пристрої
- •6. Мікропроцесори
- •6.1 Мікропроцесори. Узагальнена структурна схема мікропроцесора. Основні режими роботи.
- •6.2. Класифікація команд мікропроцесора. Види адресації. Структура і формат команд мікропроцесора
- •6.3.Структура програмного забезпечення
- •6.4. Способи проектування програмного забезпечення
- •6.5. Інтерфейси
- •6.5.1. Програмований паралельний інтерфейс
- •6.5.2. Приладний інтерфейс
- •6.5.3. Послідовний інтерфейс
- •Перелік посилань
- •Електронні пристрої випробувальних систем
1. Дискретні електричні компоненти
1.1. Електричні дроти та кабелі
1.1.1. Основні відомості про електричні провідники
Загалом дроти та інші провідні матеріали виробляються з міді. Тільки в деяких випадках і для спеціальних цілей використовується срібло, алюміній, константан та інші провідникові матеріали. Опір є важливою властивістю провідників і його значення можна описати формулою:
R=ρ·
, (1.1)
де R - це опір; ρ – стала матеріалу, що називається питомим опором; L - довжина провідника; А - площа поверхні поперечного перерізу провідника.
Опір залежить від температури. Для металів ця залежність є майже лінійною та подається формулою:
RT=RTref+α(T-Tref)RTref, (1.2)
де RT - опір при температурі довкілля T; RTref - опір при певній зразковій температурі; T - температура провідника; Tref - значення певної зразкової температури; α - температурний коефіцієнт опору (ТКО).
Типові значення питомого опору ρ і температурного коефіцієнта опору α для кількох найчастіше вживаних металів подані в табл. 1.1.
Таблиця 1.1. - Значення питомого опору ρ і температурного коефіцієнта опору α для кількох найчастіше вживаних металів
Метал |
Питомий опір при 200 С, 10-6 Ом·м |
Температурний коефіцієнт опору, 10-3/0С |
Алюміній |
0,027 |
4,3 |
Золото |
0,022 |
4,0 |
Залізо |
0,105 |
6,6 |
Мідь |
0,0172 |
3,9 |
Нікель |
0,078 |
6,7 |
Срібло |
0,016 |
3,8 |
Константан |
0,50 |
+0,03 |
Чавун (литий під тиском) |
0,065 |
1,5 |
Сталь (0,85% С) |
0,18 |
- |
Власне через наявність опору виникають втрати потужності, що спричиняють виділення тепла і в результаті підвищення температури провідника. З метою уможливлення правильного вибору дротів з огляду на підвищення температури використовується параметр «густина струму» (S), тобто, струм/ площу перерізу провідника. Мідні дроти короткі або розміщені вільно можна навантажувати струмом густиною до 6-10 А/мм2. В потужних трансформаторах і електричних пристроях приймається типова густина струму 2,5 А/мм2, а для менш потужних трансформаторів 3-3,5 А/мм2. Для самостійних підрахунків діаметру дроту в залежності від струму і густини струму можна скористатись наступною формулою:
d=1,13
,
(1.3)
де d – діаметр дроту; І – струм, що протікає через дріт; S – допустиме значення густини струму.
На високих частотах електрони в основному пересуваються біля поверхні провідника, виникає так званий поверхневий ефект. При дуже високих частотах, що відповідають коротким VHF і ультракоротким хвилям UHF, використовуються дроти, котрі мають кращу поверхневу провідність (наприклад, посріблені). Також застосовуються дроти з більшою поверхнею, ніж це можна вирахувати з їх товщини - скрутки багатьох окремо ізольованих дротів.
Провідники зі струмом повинні бути ізольовані один від іншого, а також від металевих і заземлених елементів та матеріалів. Найчастіше використовуваним ізоляційним матеріалом є поліхлорвініл (PCW). Часто також зустрічається гума та гума EP, силіконова гума або неопрен. Ізоляція зі штучних виробів, таких як поліетилен (PE), поліпропілен (PP), поліуретан (PUR), поліамід (нейлон), флюоретен PTFE (названий фірмою Du Point - Teflon - тефлоном), FEP (тефлон FEP).
В трансформаторах, різних котушках і передавачах використовується емальовані дроти. Вирізняється кілька температурних класів емалевих ізоляцій. Дуже вигідно використовувати дроти з емаллю, що топиться під час лютування, але в трансформаторах і магнітах, котрі виробляють багато тепла, повинні застосовуватись провідники стійкі до високої температури, тому перед лютуванням лак повинен бути зішкрябаний.
У концентричних кабелях для ізоляції між кабелем та екраном, застосовується, зазвичай, литий або спінений поліетилен, натомість для зовнішньої ізоляції використовується, зазвичай, поліхлорвініл. У мініатюрних і спеціальних кабелях із низькими втратами, застосовується матеріал тефлон PTFE для ізоляції між внутрішнім і зовнішнім дротом. Основним параметром концентричного кабелю є хвильовий імпеданс, котрий характеризує його властивості на високих частотах. Екран захищає від випромінення електромагнітного поля і впливу перешкод. При нижчих частотах він становить тільки електростатичне екранування.
З метою збільшення стійкості до перешкод використовують біфілярний кабель – скручені пари дротів. Кабелі до акустичних застосувань виготовляються в такий спосіб, що обидва дроти оточені екранувальним переплетінням. Під переплетіння інколи дають металеву плівку, котра слугує як додаткове екранування. Таким чином, він називається подвійно екранованим. Для спеціальних призначень виконуються також багатожильні кабелі, дроти яких екрановані парами.
Світловоди можуть переносити світло від світловипромінювального діода або лазера до світлочутливого детектора. Принцип дії світловоду наступний: вхідний промінь скерований під малим кутом до осі кабелю, оскільки зовнішній шар світловоду має вищий коефіцієнт заломлення світла, ніж оточуючий його шар, настає цілковите внутрішнє відбиття в напрямку до середини світловоду.
Світловоди зі скляного волокна мають дуже низьке послаблення, не більше 1 дБ на км. Послаблення у пластикових волокнах є значно вищим, але цей вид світловодів є дуже дешевою альтернативою при коротких відстанях не більших від 100 м, наприклад, у фабричному будинку. Пластикові волокна є дешевими і простими у монтажі на відміну від скляних волокон, котрі вимагають спеціальних складних з’єднань. Пластикове волокно має зазвичай серцевину діаметром 5-10 мкм.