Класифікація тестів

Тестування проводиться як з окремими особами, так і в групах. У педагогіці домінують групові тести, що проводяться в шкільних класах, так як вони є найбільш економними для викладача. Використання індивідуальних тестів (не рахуючи тестів інтелекту, які проводить викладач-консультант) рекомендується тільки тоді, коли досліджуване явище, поведінку, наприклад читання вголос, вимова і тому подібне, неможливо виміряти в умовах групової перевірки.

Тести навченості, або, як їх ще називають, шкільні тести, - це всього лише один з різновидів психологічних і педагогічних випробувань для діагностування різних сторін розвитку і формування особистості. Якщо в основу класифікації тестів покласти різні аспекти (компоненти) розвитку і формування людських якостей, то вона буде мати такий вигляд:

1. Тести загальних розумових здібностей, розумового розвитку.

2. Тести спеціальних здібностей в різних областях діяльності.

3. Тести навченості, успішності, академічних досягнень.

4. Тести для визначення окремих якостей особистості (пам'яті, мислення характеру і ін.).

5. Тести для визначення рівня вихованості (сформованості загальнолюдських, етичних, соціальних і інших якостей).

Застосування тих або інших тестів буде найбільш ефективним і забезпечить надійні результати лише за умови правильного їх поєднання зі всіма іншими групами тестів. Тому тестові випробування завжди мають комплексний характер.

Критерії діагностичних тестів навченості

При розробці тестів важливо, наскільки вони відповідають запроектованим цілям навчання, освіти, розвитку учнів.

Найважливішими критеріями діагностичних тестів є:

1. дієвість (валідність, показовість)

2. надійність (вірогідність, правильність)

3. диференційованість (розрізнюваність).

Дієвість тесту за своїм змістом близька до вимоги повноти всебічності перевірки, пропорційного представлення всіх елементів знань та умінь. Укладач тесту зобов'язаний ретельно вивчити всі розділи навчальної програми, навчальної книги, добре знати мету і конкретні завдання навчання. Лише тоді він зможе скласти тести, які будуть дієвими для певної категорії учнів. Чітка і ясна постановка питання в межах освоєних знань – невід'ємна умова дієвості тесту. Якщо тест виходить за межі освоєного змісту або ж не досягає цих меж, перевищує запроектований рівень навчання, то він не буде дієвим для тих учнів, яким він адресований. Дієвість тесту визначається статистичними методами.

Ступінь надійності характеризується стабільністю, стійкістю показників при повторних вимірюваннях за допомогою того ж тесту або його рівноцінного замінника. Кількісно цей показник характеризується вірогідністю досягнення запланованих результатів (правильністю значень).

Грамотно складені і апробовані тести навченості дозволяють досягти коефіцієнта надійності 0,9. Встановлено, що надійність підвищується при збільшенні кількості тестових завдань.

Встановлено також, що чим вище тематична, змістовна різноманітність тестових завдань, тим нижче надійність тесту.

Надійність тестів значно залежить від складності їх виконання. Складність визначається по співвідношенню правильних і неправильних відповідей на тестові питання. Включення до складу тестів таких завдань, на які всі учні відповідають правильно або ж навпаки, неправильно різко знижує надійність тесту в цілому. Найбільшу практичну цінність мають завдання, на які правильно відповідають 45 – 80% учнів.

Характеристика диференційованості пов'язана з використанням таких тестів, де потрібно вибирати правильну відповідь з декількох можливих альтернатив. Якщо, скажімо, всі учні безпомилково знаходять правильну відповідь на одне питання і також дружно не можуть відповісти на інше, то це сигнал для вдосконалення тесту в цілому. Його необхідно диференціювати, зробити «помітним».

Окрім розглянутих критеріїв використовується і показник ефективності тесту. Тест, що забезпечує за інших рівних умов більшу кількість відповідей за одиницю часу, вважається ефективнішим.