8. Навчання в медсестринській справі.

• Медсестринська педагогіка.

Навчання пацієнта і його родичів – один з методів сестринської діяльності; може бути в формальних умовах (коли м/с навчає новим прийомам виконання звичних дій) і неформальних (м/с при виконанні своїх обов’язків говорить про проблеми, котрі хвилюють людей, надаючи інформацію, необхідну для дотримання здорового способу життя).

Сфери навчання:

1. Пізнавальне – направлене на уміння пацієнта аналізувати, синтезувати, абстрактно мислити, використовуючи отримані знання і враження.

2. Емоційна – характеризує настрій, залежить від емоційних властивостей особистості і вразливості, чуйності, черствості.

3. Психомоторна – характеризує зміну настрою, почуттів, рухову активність пацієнта, залежить від психомоторного розвитку особистості, загального самопочуття, нервово-психічних і соматичних захворювань.

4. Соціально-побутова – відображає цивільну позицію пацієнта, його особисті і діяльні особливості, тобто здібності, інтелект, самооцінку, орієнтацію, працездатність, відношення до навчання.

Види навчання, залежно від сприйняття пацієнта:

1. Пасивне сприйняття і освоєння отриманої ззовні інформації – в основі викладання готової інформації, завдань, методів, шляхом повідомлення, роз’яснення, повторення, тренування.

2. Активного самостійного пошуку і використання інформації – формується під впливом власних інтересів і цілей, це самонавчання направлене на задоволення своїх потреб і інтересів.

3. Організований ззовні, направлений пошук і використання інформації – м/с формує інтереси пацієнта, на основі яких він здійснює активний відбір і використання необхідної інформації.

Методи навчання:

1. пояснювально-ілюстративний

2. репродуктивний

3. для візуального сприймання: демонстрація, рольова гра, використання наочності, ТЗН

4. для слухового сприймання: обговорення, лекції, аудіо запис

5. для сприймання на дотик: зворотна демонстрація., практичне вивчення навичок, фізичні моделі.

Оцінка потреби в навчанні:

1. оцінити спосіб життя пацієнта

2. визначити потребу в самообслуговуванні

3. оцінити соціальне і культурне оточення пацієнта, його вплив на процес навчання

4. оцінити особливості тих, хто навчається: психологічний розвиток, відношення до навчання, індивідуально-психологічні особливості: увага, осмислення, розуміння, пам'ять

5. оцінити потребу в інформації стосовно: системи охорони здоров’я, ↑ рівня медобслуговування, запобігання захворюванням, визначення різних симптомів, інформації про шкідливість тютюну, алкоголю, наркотиків, раціонального харчування, загартування.

Мотивація навчання:

Мотив – те, що стимулює, спонукає людину до будь-якої дії. М.б.:

1. зовнішні (покарання, нагорода)

2. внутрішні (прагнення підвищити свій рівень)

Компоненти мотивації:

1. задоволення від самої діяльності

2. значущість результату

3. сила винагороди

4. примусовий тиск.

Оцінка початкового рівня знань та умінь пацієнта.

Уміння – це здатність здійснювати ту чи іншу діяльність на основі знань в умовах, що змінюються.

1. визначення знань та вмінь, які має людина

2. з’ясування ставлення до інформації

3. врахування факторів: вік, освіта, рівень знань, емоційна зрілість, стан здоров’я, самопочуття, лікарський діагноз

4. стан психічних функцій

5. бар’єри навчання: низький рівень грамотності, фізичні перешкоди, соціально-економічних чи культурні фактори, комунікативні бар’єри.

Організація процесу навчання:

Етапи:

1. формулювання мотиву

2. оцінка вихідного рівня знань і умінь пацієнта

3. визначення методів, програми, змісту навчання

4. ре6алізація плану навчання

5. оцінка процесу навчання, його якості і ефективності.

Умови ефективного навчання:

1. сприятлива, комфортна обстановка

2. компенсація зниженої здатності до навчання (↓ пам’яті – використовувати минулий досвід, вивчати матеріал постійно)

3. урізноманітнювати джерела навчання

4. вислуховувати все, що говорить чи запитує пацієнт

5. ставитись толерантно до пацієнтів

6. хвалити за успіхи в навчанні

7. робити перерви

8. заохочення до навчання

9. постійний контроль навчання.