2. Філософія, теорія, суть медсестринської справи.

Філософія сестринської справи – це система поглядів на взаємовідносини між сестрою, пацієнтом, суспільством та навколишнім середовищем.

Однією із складових частин філософії сестринської справи є Етичний кодекс м/с.

Людина володіє біологічними, психологічними, соціальними і духовними потребами, має право на активне, гармонійне життя і розвиток, на одержання сестринських послуг, незалежно від віросповідання і соціального стану. Філософія заснована на загальнолюдських принципах етики і моралі, увага приділяється ставленню м/с до пацієнта як до людини, до особистості. Основними принципами є: повага до життя, гідності, прав людини.

Філософія сестринської справи дає визначення етичним елементам:

1. етичні обов’язки м/с щодо обслуговування пацієнтів: говорити правду, творити добро, не заподіяти шкоди, поважати права пацієнта, поважати обов’язки інших членів бригади, дотримувати слова, бути відданою своїй справі, поважати право пацієнта на самостійність.

2. етичні цілі, до яких прагне м/с: професіоналізм, здоров’я, здорове навколишнє середовище, незалежність, людська гідність, турбота, знання, вміння.

3. моральні якості або чесноти, якими має володіти м/с: співпереживання, милосердя, терпіння, цілеспрямованість, мудрість.

Основні поняття (концепції) філософії сестринської справи:

1. Пацієнт (особистість) – індивід, який потребує сестринського догляду і отримує його.

2. Сестринська справа – специфічна професійна діяльність, наука і мистецтво, спрямовані на вирішення наявних і потенційних проблем зі здоров’ям.

3. Навколишнє середовище – сукупність природних, соціальних, психологічних і духовних чинників, які впливають на активність людини в умовах змін навколишнього середовища:

а) фізичне – географічне положення, клімат, чистота повітря, води;

б) соціальне – сім’я, школа, знайомі, трудовий колектив;

в) культурне – поведінка людини, її взаємовідносини з іншими, мова, традиції, звичаї, манери спілкування.

4. Здоров’я – стан повного фізичного, психічного і соціального добробуту, а не просто відсутність захворювань або неповноцінності; динамічна гармонія особистості з навколишнім середовищем, яка досягнута завдяки адаптації.

3. Історія розвитку медсестринської справи в Україні (організація шпиталів у Запорізькій Січі, догляд за хворими і пораненими в монастирях).

• Міжнародне визнання діяльності Ф. Найтінгейл (1820—1910). Товариство Червоного Хреста, його значення в створенні шкіл сестер милосердя.

Виникнення пов’язано з прийняттям християнства, при монастирях створювались лікарні, подорожні доми, які поєднували функції готелю, лікарні та амбулаторії для мандрівників, що направлялися до святих місць та потребували медичної допомоги. В Х ст. Княгиня Ольга організувала лікарню, де доглядали за хворими жінки.

В 1051р. Св. Антоній привіз до Києво-Печерської Лаври з Візантії медичні знання, літературу, організував допомогу хворим, готував ліки.

За часів середньовіччя в Україні не було навчальних медичних закладів. Мистецтво лікувати і доглядати за хворими передавалась від батьків дітям, або на зразок ремісничого учнівства при монастирях.

Починаючи з Середньовіччя і до початку ІІ половини ХVІІІ в Україні лікували населення переважно цирульники. Вони надавали термінову хірургічну допомогу, видаляли зуби, ставили п’явки, банки. Цирульники були попередниками фельдшерів, які з’явилися наприкінці XVIII — на початку XIX ст. спочатку як помічники лікаря. Вони надавали допомогу жителям міст і брали участь у військових походах та козацьких битвах. Цехи цирульників були у Львові (засновані у 1512 році), при Київському магістраті, в Кам’янці-Подільському та інших містах. У цехах цирульників проводилось навчання учнів.

У кінці XVIII ст. Київський військовий шпиталь почав приймати хлопчиків віком від 13 до 16 років для підготовки помічників, а згодом фельдшерів для самостійної роботи. Із 30-х років XIX ст. допоміжних медичних працівників офіційно стали називати фельдшерами. Багато цирульників подавали прохання на перейменування їх у фельдшери.

В Запорізькій Сечі для боротьби з епідеміями холери, дизентерії намагалися не використовувати сиру воду, застосовували для знезараження вугілля, в спеку не вживали жиру. Рани присипали попелом, пухом з комишу, в кисетах носили порошок з трав, які мають антисептичні властивості.

Георгій Дрогобич (ХVІ ст.) – доктор філософії та медицини, викладав в Краківському університеті, опублікував 1 в історії України книгу з астрономії та частково медицини.

Шпиталі створювались при братствах: Київському, Львівському.

Від 22 грудня 1772р. за призначенням імператриці Австрії Марії Терезії медициною опікувався на Галичині Андрій Крупинський. Він створив систему медичної служби 1 жовтня 1773р., відкрив Львівський акушерський колегіум, що ознаменував як зародження середньої медичної освіти за західноукраїнських землях.

Перша школа медичних сестер була створена у 1895 році при загальній лікарні у Львові. Вона була організована і фінансувалась крайовим відділом здоров’я спільно з товариством Червоного Хреста.

У 1775 році сенат видав наказ про створення у Києві урядового шпиталю. У 1792 році в місті був відкритий військовий шпиталь. З 1786 року при Кирилівському монастирі почав діяти будинок для інвалідів.

У 1831 р. у Харкові була відкрита перша фельдшерська школа в Україні. У 1842 р. у Києві на базі Кирилівської лікарні почала працювати друга фельдшерська школа.

У другій половині XIX ст. фельдшерські школи були відкриті в Полтаві, Чернігові, Одесі, Житомирі.

Під час Кримської війни (1853р.) Пирогов М. прийняв пропозицію щодо залучення загонів сестер милосердя, які надавали допомогу на полі бою. У 1870 році в Києві відкрито військову фельдшерську школу, а в 1877 році — курси медичних сестер.

Радянський уряд приділяв значну увагу розширенню медичних закладів та розвитку професійної підготовки медичних працівників.

У світі:

У 1860р. прийняли учнів до школи м/с при лікарні Святого Панаса у Лондоні, Відкриту Ф. Найтінгейл (була сестрою милосердя, видала 147 друкованих праць). Ця школа стала моделлю підготовки управлінської та педагогічної ланок сестринської справи, професія медичної сестри отримала своє визнання у світі. 12 травня – День м/с.

Головна заслуга ФлоренсНайтінгейл полягає в ство­ренні філософських основ медсестринської професії, що забезпечило можливість виникнення і еволюцію сучасних теорій.Вона ставилася до сестринської діяль­ності як до високого мистецтва, релігійного покликан­ня, і вважала, що відгукнутися на нього з здатна лише жінка.

У своїх працях вона наголошувала на тому, що потрібно лікувати людину, а не хворобу. Хоча хворій людині і відводилося центральне місце в процесі догляду, їй надавалася пасивна роль; догляд зосереджувався на трансформації оточення людини, тобто на створенні оптималь­них умов для відновлення та збереження здоров'я пацієнта.

В Америці на початку XX ст. у лікарнях почали впроваджувати принципи санітарії, введені Ф. Найтінгейл, з метою очищення брудних, переповнених тар­ганами, тодішніх лікарень.

Товариство Червоного Хреста, його діяльність у створенні шкіл сестер милосердя.

У 1863р. 5 мешканців Женеви на терені філантропічної організації «Суспільна користь» вирішили заснувати Міжнародний комітет допомоги пораненим, який в 1876р. дістав назву Міжнародного комітету Ч.Х. – Червоний Хрест на білому тлі.

Напрямки діяльності Ч.Х.:

• захист життя, здоров’я людини, честі особистості;

• допомога жертвам збройних конфліктів, стихійних лих;

• турбота про інвалідів, немічних, одиноких.

Заходи діяльності: гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність, універсальність. Діяльність Червоного Хреста спрямована на полегшення долі поранених внаслідок воєнних дій чи стихійного лиха, техногенної катастрофи.

Зусиллями Товариства Червоного Хреста в 30-х роках будуються фельдшерсько-акушерські пункти, колгоспні пологові будин­ки, лазні, аптеки та магазини санітарії. У роки Другої світової війни курси червонохресних медсестер готували сестер милосердя для фрон­ту. Тринадцять українських сестер милосердя, учасниць бойових дій, відзначені найвищою нагородою Міжнародного комітету Червоного Хре­ста — медаллю ФлоренсНайтінгейл.

З 1961р. у структурі Товариства Ч.Х. України створена і діє Патронажна служба, яка надає медичну та соціально-побутову допомогу самотнім, непрацездатним, людям похилого віку, інвалідам.