Найбільшого ефекту за акустичної обробки приміщень можна досягнути в точках, розташованих в зоні відбитого звуку; в зоні прямого звуку акустичний ефект від застосування облицювань значно нижчий.

Звукопоглинальні розташовуються на стелі та у верхніх частинах стін у приміщеннях заввишки не більше 6—8 м таким чином, щоб акустично оброблена поверхня складала не менше 60% загальної площі поверхонь, котрі обмежують приміщення.

У вузьких та дуже високих приміщеннях доцільно облицювання розташовувати на стінах, залишаючи нижні частини стін (до 2 м висотою) необлицьованими, або спроектувати конструкцію підвісної звукопоглинальної стелі.

УВАГА! Якщо площа поверхонь, на котрих .можливе

розташування звукопоглинальних облицювань, мала,

рекомендують застосовувати додатково штучні поглиначі,

підвішуючи їх якомога ближче до джерела, або передбачати

влаштування облицювальних щитів у вигляді куліс.

Необхідність виконання акустичної обробки приміщення визначається величиною його акустичних характеристик та коефіцієнтом звукопоглинання. Ефективність застосування акустичної обробки приміщень невелика (4 — 7 дБ), тому за потреби її потрібно проводити у поєднанні з іншими заходами щодо шумоглушіння.

Звукоізоляція. Методами звукоізоляції можна ізолювали джерело шуму або приміщення від шуму, котрий проникає ззовні. Звукоізоляція досягається створенням герметичної перепони на шляху поширення повітряного шуму у вигляді стін, кабін, кожухів, екранів.

Звукоізолюючі кожухи. Ефективний спосіб зниження шуму — розташування джерела шуму в звукоізолюючому кожусі.

Висока звукоізолююча здатність кожуха може буги досягнута лише у випадку відсутності щілин, отворів, за умови ретельної віброізоляції кожуха від фундамента та трубопроводів, а також за наявності на внутрішній поверхні кожуха звукопоглинаючого матеріалу.

Звукоізолююча здатність кожуха визначається фізичними параметрами матеріалів та конструктивними розмірами його елементів.

Звукозахисні кабіни. Це локальні засоби шумозахисту, котрі встановлюються там, де можна протягом тривалого часу ізолювати людину від джерела шуму. Виготовляються вони зі сталі, деревно- стружкових плит тощо. Вікна з подвійним склінням герметизуються гумовими прокладками. Двері виконуються подвійними з гумовими прокладками по периметру для запобігання виникненню щілин.

Акустичні екрани. Якщо немає можливості повністю ізолювати джерело шуму або саму людину за допомогою кожухів та кабін, то частково знизити вплив шуму на людину можна за допомогою акустичних екранів, які встановлюються на шляху поширення акустичного випромінювання.

Екрани використовуються для огородження джерел шуму від сусідніх робочих місць або для відгородження частин приміщення з малошумним технологічним обладнанням від сильних джерел шуму.

Плоскі екрани ефективні в зоні дії прямого звуку, починаючи з частоти 500 Гц; випуклі екрани різноманітної форми ефективні також в зоні відбитого звуку, починаючи з частоти 250 Гц.

Застосування екранів доцільне в поєднанні з акустичною обробкою.

Екрани можуть бути виготовлені зі сталевих, алюмінієвих листів товщиною 1,5 — 2 мм, з легких сплавів товщиною 2 — 3 мм, фанери — 5 — 15 мм, органічного скла — 5 — 10 мм та з інших матеріалів. Для звукопоглинаючого облицювання екранів застосовуються ті ж матеріали, що й для акустичної обробки приміщень.

Глушники шуму. Глушники шуму — ефективні засоби зниження шуму, котрий виникає під час забирання повітря та викидання відпрацьованих газів у вентиляторах, повітропроводах, пневмо- інструментах, газотурбінних, дизельних, компресорних установках.

За принципом дії глушники шуму поділяються на глушники активного (дисипативного) типу та реактивного (відбиваючого) типу. В глушниках реактивного типу шум знижується за рахунок відбивання енергії звукових хвиль в системі розширювальних та резонансних камер, з'єднаних між собою за допомогою труб, шілин, отворів. Шум знижується за рахунок відбивання звукових хвиль. Камери можуть бути всередині вкриті звукопоглинаючим матеріалом; тоді в низькочастотній ділянці вони працюють як відбивачі, а у високочастотній — як поглиначі звуку.

Індивідуальний захист органів слуху здійснюється за допомогою навушників, м'яких шоломів, які знижують рівень звукового тиску на 40 — 50 дБ.

Вплив вібрації на людський організм та захист від неї

Вібрація руйнівно діє на людський організм, на машини, обладнання і виробничі будівлі, знижує працездатність працівників, призводить до зростання показників виробничого травматизму.

Вібрація — це механічні коливання в ділянці дозвукових і частково звукових частот, котрі передаються людині через деталі, кожухи конструкцій, через грунт, підлогу, стіни.

Джерела вібрації—динамічно незрівноважені деталі машин, пневмо- і електроінструменти (відбійні й електричні молотки, пневмо- і електротрамбівки, пневмогайковерти) і транспортні засоби.

Негармонійні коливання виникають внаслідок складання ряду простих коливань з різними амплітудно-частотними характеристиками. Вібрація характеризується частотою, амплітудою зміщення, віброшвидкістю і прискоренням. Найбільш небезпечні вібрації частотою 6 — 9 Гц, яка співпадає з власною частотою коливань людського тіла. При співпадінні власної та зовнішньої частот амплітуда коливань внутрішніх органів за всіх інших однакових умов зростає. Між серцем, легенями, шлунком виникає тертя, яке зумовлює порушення їх нормальної роботи.

Вібрація поділяється на загальну і локальну.

Загальна вібрація — це коливні рухи, які передаються на весь організм. Локальна вібрація - коливні рухи, котрі передаються на окремі органи людини.

Вібрація поширюється по всьому організму людини, тканини якої добре проводять механічні коливання. Промислова вібрація частотою 4 — 400 Гц близька до власної частоти коливань тіла людини і його внутрішніх органів й викликає резонансні явища в організмі людини та віброхворобу.

Віброхвороба — це ураження судин і нервових закінчень. Болять руки, біліють та німіють пальці, настають зміни в м'язах, кістках, сухожиллях, обмежується рухливість суглобів, виникає головний біль, запаморочення.

Вібрація може вимірюватися за допомогою абсолютних та відносних параметрів. Абсолютними параметрами для вимірюван­ня вібрації є віброзміщення, віброшвидкість та віброприскорення. Основний відносний параметр вібрації — рівень віброшвидкості (V).

Види загальної вібрації:

> транспортна, котра виникає під час руху транспортних засобів;

> транспортно-технологічна, котра вшиває на операторів машин з обмеженим переміщенням у виробничих приміщеннях;

> технологічна, котра впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, котрі не мають джерел вібрації.

Загальний час праці в контакті з ручними машинами, котрі викликають вібрацію, не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість одноразового безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, котрі входять в дану операцію, не повин­на перевищувати 15 -20 хв.

УВАГА! Загальний час роботи з віброінструментом при

восьмигодинному робочому дні та п'ятиденному робочому

тижні не повинен перевищувати для електромонтажника