Захист від шуму

Після органів зору органи слуху — на другому місці за важливістю. Зростання рівнів виробничих шумів, котрі значно перевищують нормативні значення, шкідливо впливає на людський організм, знижує продуктивність праці і стає фактором ризику та виробничого профзахворювання й травматизму.

Шум — це набір звуків різної інтенсивності і частоти, що знаходяться в хаотичному, безладному поєднанні.

Швидкість поширення звукових хвиль за нормального атмосферного тиску і температури 20 °С: у повітрі — 344 м/с; у воді - 1500 м/с; в тканинах тіла людини — 1500—1600 м/с. У вільному просторі звукові хвилі поширюються від джерела звуку у всі боки з однаковою швидкістю (вільне звукове поле).

УВАГА! Спеціалістами встановлено, що втрата слуху настає при впливі шуму в діапазоні частот 3000-6000 Гц, а при частотах 1000-2000 Гц порушується розбірливість мови.

Найбільша втрата слуху має місце протягом перших 10 років праці і з плином часу ця небезпека зростає.

У замкненому просторі (виробничі приміщення) звукові хвилі багато разів відбиваються від огороджувальних поверхонь, котрими є стіни, стелі, підлога. При цьому рівень шуму зростає, оскільки за умов утворення дифузного звукового поля має місце накладання відбитої звукової хвилі на пряму.

Класифікація шумів за походженням:

електромагнітний — виникає під час роботи електромагнітних пристроїв змінного струму;

аеродинамічний - виникає під час руху повітря та газів;

гідравлічний - виникає при русі води та інших рідин;

механічний шум виникає внаслідок ударів, коливань окремих деталей і обладнання загалом.

Види впливів несподіваних та імпульсивних шумів на людину:

можуть викликати переляк та неадекватну поведінку;

можуть чинити певну дію на сенсорні функції, знижувати швидкість руху очей, звуження поля зору;

можуть викликати зміну кольорового сприйняття, порушення рівноваги, втрату больової чутливості.

Шум не лише погіршує самопочуття працівника і знижує його продуктивність праці на 10 —15%, але нерідко призводить до професійних захворювань. Отже, боротьба з шумом має не лише санітарно-гігієнічне, але й велике техніко-економічне значення.

Електромагнітний шум з'являється під час дії змінних магніт­них сил в електромагнітних пристроях тощо. Шум на підприємствах виникає під час роботи верстатів, агрегатів, електричних ма­шин, електродвигунів, силових трансформаторів, вентиляційних установок, електроінструменту тошо.

Шум характеризується спектральним складом та інтенсивністю.

Людське вухо сприймає звуки в діапазоні 16 Гц — 20 КГц. Звуки з частотою нижче 16 Гц називають інфразвуками, вище 20 КГц - ульт- развуками. Хоч їх і не чути, але вони впливають на організм людини.

Джерелом аеродинамічного шуму є рух газів, повітря, робота верстатів, штампувального преса, реактивного двигуна літака тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Значення рівня звукового тиску різних джерел шуму

Джерело шуму	Звуковий тиск, Па	Інтенсивність звуку, дБ
Шум зимового лісу в тиху погоду	2∙10-4,5-2∙10-4,9	2-4
Шепіт на відстані 1 м	2∙10-3	40
Розмова середньої гучності на відстані 1 м	2∙10-2-1∙10-1	60-74
Робота верстатів, що створюють значний шум (робоче місце біля верстата)	2∙10∙-1	80-100
Робота пневмокомпресора, штампувального преса на відстані 1 м	20	120
Шум ракетного двигуна літака на відстані 2-3 м	200	130-140

Орган слуху людини здатен сприймати тиск, створюваний зву­ком (звуковий тиск), в широкому діапазоні частот — від порогу чут­ності (Р_о = 2∙10^-5 Па) до порогу больових відчуттів (Р_о = 2∙10² Па) за частоти коливань 1 КГц.

Отже, людина сприймає звук, коли його інтенсивність перевищує мінімальну межу, яку називають межею слухових відчуттів. Пороговим значенням, вираженим в Па, відповідають певні значення інтенсивності (сили) звуку.

На практиці для характеристики інтенсивності шуму користуються відносними одиницями — рівнем звукового тиску, або рівнем звуку (логарифмічне відношення звукових тисків), котрі вимірюються в децибелах (дБ, дБА).

Вплив шуму різної інтенсивності ілюструється такими даними:

130 дБА — викликає біль у вухах:

140 дБА — викликає порушення слухового апарату;

160 дБА — викликає смерть тварин протягом декількох хвилин;

180 дБА — викликає втому металів;

190 дБА — вириває заклепки з конструкцій.

Шум на 47% сповільнює ріст квітів, за постійної дії шуму рівнем 100 дБА через десять днів рослина гине.

Шум поїзда супроводжується рівнем шуму 114 дБА, токарний верстат генерує шум понад 96 дБА, а вентилятор -105 дБА.

Рівні виробничого шуму не повинні перевищувати норми, визначені в нормативному документі "Санитарные норми допустимого шума на робочих местах ".

Допустимий рівень шуму на постійних робочих місцях, згідно зі граничним спектром ГС-75, складає 80 дБА.

Нормовані параметри шуму вимірюються шумомірами, частотними аналізаторами.

Шум чинить шкідливу фізіологічну дію на людський організм, зумовлює професійні захворювання. Шкідлива фізіологічна дія шуму виявляється через:

* пошкодження слухового апарату,

* травми нервової системи,

* сповільнену психологічну реакцію.

Шум порушує ритм роботи серця, змінює кров'яний тиск, погіршується робота органів дихання, послаблюється пам'ять, знижується увага, зір. Розширення зіниць під дією шуму призводить до зниження гостроти зору, зменшується виразність усної мови, виникають неприємні відчуття.

Методи та засоби захисту від шуму:

> зниження шуму в джерелі його виникнення;

> зниження шуму на шляху його поширення від джерела;

> засоби колективного захисту;

> засоби індивідуального захисту.

Залежно від способу реалізації засоби колективного захисту можуть бути:

* акустичними;

* архітектурно-планувальними;

* організаційно-технічними.

Залежно від принципу дії акустичні засоби боротьби з шумом поділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, вібродемпферування.

Зниження шуму на шляху його поширення. Зниження шуму на шляху його поширення від джерела виникнення значною мірою досягається реалізацією будівельно-акустичних заходів.

Методи зниження шуму на шляху його поширення реалізуються застосуванням:

* кожухів, екранів, вигородок, кабін спостереження (дистанційного керування);

* звукоїзолюючих облицювань;

* глушників шуму, а також методів, котрі забезпечують зниження передачі вібрації від обладнання віброізоляцією та вібро- поглинанням.

Зниження шуму в джерелі виникнення

»заміна зворотно-поступального переміщення деталей

обертовим;

підвищення якості балансування обертових деталей та класу точності їх виготовлення;

► заміна ударної взаємодії деталей машин безударною;

► вдосконалення кінематичних схем;

► заміна підшипників кочення підшипниками ковзання;

► застосування матеріалів з високим декрементом затухання

(капронові, текстолітові шестерні);

► забезпечення розузгодження власних частот коливань механізму

з частотою збуджувальної сили;

* недопущення перекосів деталей і вузлів, люфтів і зазорів;

* встановлення глушників;

* застосування листового заліза з низькою магнітострикцією,

складених сердечників з метою зниження шуму трансформаторів.

Акустична обробка приміщень. Під акустичною обробкою приміщень мають на увазі облицювання частини внутрішніх поверхонь огороджень звукопоглинальними матеріалами, а також розташування в приміщенні штучних поглиначів, котрі становлять вільно підвішені об'ємні поглинальні тіла різної форми. Звукопоглинальні екрани виготовляють з пористих матеріалів. Звукова хвиля в них затихає через тертя, енергія звукової хвилі переходить у теплову енергію, а ефект звукоізоляції зростає зі зростанням частоти шуму.

Звукопоглинальними матеріалами облицьовують стелі, стіни приміщень тощо. У приміщеннях великого об'єму рекомендують використовувати звукопоглинальні перегородки і діафрагми з гладких матеріалів. У багатошарових матеріалах з повітряними проміжками ефект звукоізоляції зростає.