13. Глобальна мережа Інтернет.

Поняття глобальної комп’ютерної мережі.

Глобальні мережі (Wide Area Network, WAN) – це сукупність віддалених один від одного комп’ютерів–вузлів, сумісна взаємодія яких забезпечується комунікаційною мережею передачі даних і спеціальними програмами мережної операційної системи. Основу WAN складають потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host – вузли) і спеціалізовані комп’ютери, які виконують функції комунікаційних вузлів. Користувачі комп’ютера стають абонентами мережі після під’єднання свого комп’ютера до цих основних вузлів. Крім того глобальні мережі охоплюються телекомунікаційними структурами, які об’єднують локальні інформаційні мережі, що мають загальний протокол зв’язку, методи під’єднання і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж (INTERNET, Bitnet, DECnet та інші) організовувалися для конкретних цілей, а в подальшому поширювалися за рахунок під’єднання локальних мереж, які використовували їх послуги та ресурси. Для глобальних мереж характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного забезпечення їх вузлів.

Регіональна мережа пов’язує абонентів, що розміщені на значній віддалі між собою на території району, області, регіону чи країни. Як правило, це спеціалізована мережа. Мережі, які охоплюють території в тисячі кілометрів, вважають глобальними. В регіональних та глобальних мережах, як правило, існує центр управління мережею, який відповідає за ефективне і надійне функціонування мережі, за оптимальний вибір маршрутів проходження повідомлень від абонента до абонента. У вузлах мережі встановлюються потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host-вузли) та спеціалізовані комутаційні комп’ютери, які зв’язані з абонентськими пунктами. Надійність мережі підвищується, якщо частина вузлів з’єднана за допомогою каналів, оминаючи центр. У вузлах мережі знаходяться спеціалізовані обчислювальні комплекси, на яких ведеться обробка інформації.

Що таке INTERNET.З технічної точки зору INTERNET - це об’єднання транснаціональних комп’ютерних мереж, що працюють по різних протоколах, пов’язують різноманітні типи комп’ютерів, фізично передають дані по всіх доступних типах ліній - від витої пари і телефонних ліній до волоконно-оптичних і супутникових каналів. Сьогодні INTERNET складається з десятків тисяч мереж всього світу та всіх континентів. Можна сказати, що INTERNET- це мережа мереж, що оповили всю земну кулю. Питання, які мережі охоплює INTERNET, достатньо складне. На початку 90-тих роках можна було б твердити, що INTERNET об’єднує всі мережі, що працюють на основі протоколів TCP/IP. Але сьогодні багато глобально розподілених мереж, наприклад такі як BITNET, DECnet, Compuserve, які працюють на протоколах, відмінних від TCP/IP і, відповідно, не можуть бути частиною Inetrnet, проте надають своїм абонентам доступ в INTERNET через спеціальні шлюзи. Можна вважати, що телефонні мережі - це “телефонний“ INTERNET. Користувач вирішує тільки свої проблеми: чи то виконує програму на віддаленому комп’ютері, чи отримує інформацію, яка знаходиться в іншому кінці земної кулі, чи вимагає інформацію з бібліотеки Конгресу США і т.д. Користувача не повинні турбувати проблеми, як це організовується.

Всі мережі мають мережні центри, які узгоджують між собою всі питання міжмережної взаємодії. Комп’ютери в мережі взаємодіють між собою згідно спеціальних правил та угод, що називаються протоколами. Існує багато найрізноманітніших протокольних стандартів (протокольних наборів), таких як DECnet, SNA, Novell/IPX, Appletalk, але для взаємодії в мережі комп’ютери повинні використовувати один і той же протокольний набір одночасно з обох сторін. Для об’єднання комп’ютерів в мережу INTERNET використовується протокол TCP/IP - Transmission Сontrol Protocol/Internet Protocol (протокол управління передачею/ міжмережний протокол). Його інакше називають технологією міжмережної взаємодії, технологією INTERNET. TCP/IP - це загальноприйняте скорочення, яке позначає набір протоколів передачі даних (біля 100), що використовуються для об’єднання комп’ютерів і обладнання передачі даних в єдину мережу. В його склад входять протоколи SMTP (e-mail), Telnet, FTP, Gopher, WAIS, Archie, WWW і багато інших.

TCP/IP, розроблений DARPA в 1970 році, був частиною експерименту в галузі міжмережної взаємодії - взаємодії різних типів мереж і комп’ютерних систем. Вперше TCP/IP був використаний в мережі ARPANET в 1983 році. До початку 90-х років став фактично стандартом. В даний час протоколи TCP/IP широко використовуються в цілому світі для об’єднання комп’ютерів в мережу INTERNET. Більша частина комп’ютерів в INTERNET прив’язана по протоколу TCP/IP.

Деколи можна зустріти вживання “Internet“ з малих букв. В цьому випадку мова йде про деяку одну визначену мережу, яка використовує технологію TCP/IP. Якщо мова йде про глобальну мережу, об’єднуючу мережу, що використовує технологію TCP/IP, тоді потрібно мати на увазі INTERNET. Детальнішу інформацію про протоколи TCP/IP можна знайти в RFC (Requests For Comments) - спеціальних документах Інформаційного Центру Мереж (Network Information Center - NIC).

14. Графічний редактор «PAINT». Основні можливості та характеристики.

Microsoft PowerPoint (повна назва - Microsoft Office PowerPoint) - програма для створення і проведення презентацій , що є частиною Microsoft Office і доступна в редакціях для операційних систем Microsoft Windows і Mac OS . Поточною версією є Microsoft Office PowerPoint 2010 для Windows і Microsoft Office PowerPoint 2011 для Mac. .5. Програма створення презентацій PowerPoint

Програма PowerPoint призначена для розроблення презентацій.

Презентація - це набір слайдів, у яких текст поєднується з графічними об'єктами, рисунками, звуком, відео та мультиплікаційними ефектами.

Засобами PowerPoint слайди можна подавати як у чорно-білому форматі, так і у вигляді кольорових зображень. Для цього використовують шаблони оформлення, створені професійними дизайнерами. Шаблони можна створювати і за власною ініціативою.

Слайди PowerPoint можуть містити такі елементи: текст (написи, колонтитули, об'єкти WordArt, символи, вбудовані об'єкти, дату, час, нумерацію); таблиці; зображення (рисунки, графіку, фотоальбоми, фігури, SmartArt фігури, діаграми); медіакліпи (фільми та звуковий супровід); гіперпосилання на інші слайди та документи (презентації, таблиці, діаграми та ін., які знаходяться на даному комп'ютері або в Інтернеті). Окремі об'єкти слайдів можуть мати ефекти анімації. Готуючи презентацію, можна використовувати фрагменти документів Word, електронних таблиць і діаграм Excel та ін. Створені в PowerPoint слайди можна відразу переглянути і, при потребі, змінити.

Презентації, створені в PowerPoint, можна продемонструвати: на моніторі для невеликого кола осіб (у тому числі в Інтернеті); на екрані за допомогою мультимедійного проектора; як матеріали на папері.

Завантаження програми PowerPoint. Вікно PowerPoint

Програма PowerPoint входить до складу MS Office тому має риси, спільні з іншими додатками Office. Завантажити її можна так само, як і будь-який інший додаток - через меню Пуск, за допомогою панелі Office, або подвійним натисканням лівої кнопки миші на його ярлику чи підготовленій раніше презентації.

В режимах підготовки презентації вікно PowerPoint (Рис. 4.18) за своєю структурою нагадує вікна інших додатків.

Вікно містить панель швидкого доступу, смугу заголовка, стрічка вкладок, робочу ділянку слайда, ділянку слайдів (структури), ділянку нотаток, кнопки режимів, масштаб, рядок стану.

Основні режими роботи PowerPoint

Програма PowerPoint має кілька основних режимів роботи. Перехід до того чи іншого режиму здійснюється натисненням кнопки режимів перегляду слайдів (Рис. 4.19). Ці кнопки дублюють відповідні команди меню Вигляд - Режими перегляду презентацій: звичайний (слайди, структура), сортувальник слайдів, показ слайдів.

Розглянемо основні режими роботи PowerPoint.

Звичайний режим. У цьому режимі робоча ділянка вікна PowerPoint складається з ділянок слайда, структури і нотаток. Розміри кожної з них можна змінювати. На ділянці структури відображаються номер, назва слайда і текст, що міститься в ньому. Натиснувши на кнопку зліва від номера, можна зразу ж перейти до роботи з відповідним слайдом, який з'являється на ділянці слайда. При цьому можна вставляти також малюнки, фільми, звуки, ефекти анімації й гіперпосилання. Текст вводиться і до ділянки структури, і до ділянки слайда.

У режимі структури перевага надається ділянці структури. Інші ділянки подаються у зменшеному вигляді. Тому його використовують, щоб ознайомитися зі структурою всієї презентації і, при потребі, змінити її шляхом переміщення розділів, їх вилучення, редагування тексту тощо.

У режимі слайдів здійснюється створення й заміна поточного слайда. Поточний слайд займає всю робочу ділянку.

Режим сортувальника слайдів. У режимі сортувальника на робочій ділянці вікна PowerPoint відображається вся презентація (Рис. 4.20). Кожний слайд тут виводиться у зменшеному вигляді. Тому цей режим використовують для перегляду послідовності, у якій розташовано слайди в презентації, а також для того, щоб перейти до роботи з певним слайдом. Для цього необхідно навівши показник миші на слайд, двічі натиснути на ньому ліву кнопку. Що призведе до переходу програми у режим слайдів.

У режимі сортувальника зручно переміщати окремі слайди на інше місце презентації, утримуючи ліву кнопку миші. Це дозволяє компонувати презентацію слайдами за бажанням користувача. Також можна додавати нові слайди перед виділеним слайдом або видаляти виділений слайд, натиснувши клавішу Delete. На етапі підготовки демонстрації цей режим використовується, щоб задати інтервали часу для показу кожного слайда й встановити анімаційні ефекти при переході від одного слайда до іншого.

Режим показу слайдів. Цей режим призначений для демонстрації презентації. Тут кожний слайд виводиться на весь екран. Зміна слайдів здійснюється вручну натисканням на ліву кнопку миші, або за встановленим інтервалом часу. Оскільки, в режимі показу слайдів поточним слайдом зайнято весь екран, то вийти з нього можна, натиснувши клавішу Esc, або обравши відповідну команду з контекстного меню, що викликається натисканням на праву кнопку миші в будь-якому місці слайда.

Таким чином, використовуючи кнопки режимів роботи, можна переключатися з одного режиму в інший під час підготовки і демонстрації слайдів, а також при внесенні і зміні нотаток. Для завершення роботи в PowerPoint, необхідно закрити його вікно.

Ідея PowerPoint з'явилася у Боба Гаскінса (Bob Gaskins), студента університету Берклі, який вирішив, що настає століття графічних інтерактивних матеріалів. У 1984 році Гаскінс приєднався до Forethought і найняв розробника Денніса Остіна (Dennis Austin). Боб і Денніс об'єднали зусилля і створили програму Presenter. Денніс створив оригінальну версію програми з Томом Рудкін (Tom Rudkin). Пізніше Боб вирішив змінити ім'я на PowerPoint, яке і стало назвою кінцевого продукту.

У 1987 вийшов PowerPoint 1.0 для Apple Macintosh . Він працював в чорно-білому кольорі. Незабаром з'явилися кольорові Macintosh і нова версія PowerPoint не змусила себе чекати. Програмне керівництво з першої редакції було унікальне. Це була книга синього кольору в твердій палітурці. Компанія Forethought вважала, що це краще, ніж купа виконуваних файлів допомоги на комп'ютері і інструкцій в електронному вигляді. Але оновлення інструкції було необгрунтовано дорого. Ідея з подібними книгами була незабаром занедбана.

Пізніше, в 1987 , Forethought і її продукт були куплені Microsoft за 14 млн доларів. У 1990 вийшла версія для Windows . C 1990 PowerPoint став стандартом в наборі програм Microsoft Office .

У 2002 вийшла версія PowerPoint, яка не тільки була включена в пакет Microsoft Office XP, але також розповсюджувалася як окремий продукт. У ній з'явилися такі функції, як порівняння і змішення змін в презентації, можливість задавати шляхи анімації для індивідуальних форм, створення пірамідальних, радіальних і цільових діаграм, а також кіл Ейлера , панель завдань для перегляду і вибору об'єктів буфера обміну , захист презентації паролем, автоматична генерація фотоальбому, а також «розумні теги" для швидкого вибору формату тексту, скопійованого в презентацію.

Microsoft PowerPoint 2003 не сильно відрізняється від попередника. Він збільшує ефективність роботи в групі і тепер має можливість створення «Пакету для CD», який дозволяє скопіювати презентацію з мультимедійним змістом і переглянути її на компакт-диску.

Версія PowerPoint 2007 привносить основні зміни в інтерфейс програми і збільшує графічні можливості. [ уточнити ] Нещодавно вийшла нова версія PowerPoint 2013.

15. схема передачі інформації

ШУМИ

ДЖЕРЕЛО ІНФ. КАНАЛ ПЕРДАЧІ ПРИЙМАЧ ІНФОРМАЦІЇ

КОДЕР ДЕКОДЕР

Джерело інформації породжує інформацію і для передачі представляє її у вигляді повідомлення. Для представлення інформації він використовує систему кодування. Кодує пристрій може бути підсистемою джерела або зовнішнім пристроєм по відношенню до джерела інформації.

Перетворювач переводить коди в послідовність матеріальних сигналів, тобто поміщає їх на матеріальний носій. Перетворювач може бути поєднаний з кодований пристроєм (телеграфний апарат), але може бути і самостійним елементом лінії зв'язку (наприклад, модем). При перетворенні частина інформації може втрачатися.

Наприклад, смуга пропускання частот при телефонного зв'язку від 300 до 3400 Гц, в той час як частоти, що сприймаються людським вухом, лежать в інтервалі 16 - 20000 Гц; в чорно-білому телебаченні при перетворенні втрачається колір зображення.

У зв'язку з цим постає завдання вироблення такого способу кодування повідомлення, що забезпечував би можливо більш повне уявлення вихідної інформації при перетворенні і був би узгоджений зі швидкістю передачі інформації по каналу зв'язку.

Після перетворювача сигнали надходять і поширюються по каналу зв'язку. Реальний канал зв'язку схильний до зовнішніх дій, а також в ньому можуть відбуватися внутрішні процеси, в результаті яких спотворюються передані сигнали і пов'язане з ними повідомлення. Такі впливи називаються шумами (перешкодами).

Зовнішні перешкоди - це, наприклад, "наведення" від потужних споживачів електрики або атмосферних явищ; одночасна дія декількох близько однотипних джерел тощо

Внутрішні перешкоди - це, наприклад, фізичні неоднорідності носія; процеси загасання сигналу в лінії зв'язку через велику віддаленість.

Після проходження повідомлення по каналу зв'язку сигнали за допомогою перетворювача переводяться в послідовність кодів, які потім декодуються у форму, необхідну приймачу інформації. На етапі приймання перетворювач також може бути поєднаний з декодувальним пристроєм (радіоприймач або телевізор) або існувати самостійно (модем).

16. Інформатика – це наука, яка вивчає структуру та загальні властивості інформації, закони і методи її накопичення, збирання, обробки, пошуку та використання інформації в різних сферах людської діяльності на базі ЕОМ.

17. Інформація – це сукупність певних відомостей, повідомлень або знань про об’єктивно існуючі об’єкти і процеси, про їх зв’язки і взаємодію, що доступні для практичного використання людиною.