Тема 2. Фотометричні методи дослідження

1. Фотометричні методи аналізу грунтуються на:

а) електрохімічних властивостях досліджуваних речовин;

б) абсорбційних процесах;

в) взаємодії речовин з електромагнітним випромінюванням;

г) вимірюванні показника заломлення світла.

2. В основу фотометричних методів аналізу покладено рівняння:

а) Нернста;

б) Бугера-Ламберта-Бера;

в) Ільковича;

г) Фарадея.

3. До групи фотометричних методів аналізу належать такі:

' а) нефелометричний, поляриметричний, рефрактометричний, фото-електроколориметричний, турбідиметричний;

б) рефрактометричний, нефелометричний, фотоелектроколо- риметричний, полярографічний, турбідиметричний;

в) хемілюмінесцентний, нефелометричний, рефрактометричний, поляриметричний, кондуктометричний;

г) фотоелектроколориметричний, нефелометричний, поляро­ графічний, кулонометричний, рефрактометричний.

4. Умовою проведення фотометричної реакції є:

а) проведення хімічної реакції з утворенням осаду;

б) попереднє розбавлення досліджуваного розчину;

в) проведення хімічної реакції з виділенням газу;

г) переведення досліджуваного компонента у забарвлену сполуку.

5. вкажіть типи поляризації атомів і молекул:

а) електронна та поляризація обертання;

б) електронна та атомна;

в) орієнтаційна та поляризація обертання; г) електронна, атомна та орієнтаційна.

6. Атомна поляризація зумовлена:

а) зміщенням електронів в атомі або у молекулі;

б) зміщенням окремих атомів або атомних груп у молекулі;

в) наявністю в молекулі сталих диполів;

г) наявністю в молекулі змінних диполів.

7. Поляризація, що спостерігається в речовинах, молекули яких мають сталі диполі та здатні орієнтуватися в напрямку поля, називається:

а) орієнтаційною;

б) атомною;

в) електронною;

г) йоною.

8. Найбільший вклад у загальну енергію молекули вносять:

а) енергія обертання молекули;

б) енергія коливання ядер;

в) енергія руху електронів у молекулі;

г) енергії обертання молекули та коливання ядер.

9. Показником заломлення світла називають:

а) відношення синуса кута заломлення променя світла до синуса кута його падіння;

б) відношення синуса кута падіння променя світла до синуса кута його заломлення;

в) відношення косинуса кута падіння променя світла до косинуса кута його заломлення;

г) відношення косинуса кута заломлення променя світла до косинуса кута його падіння.

10. Кількісний рефрактометричний аналіз базується на залежності:

а) оптичної густини від концентрації речовини в розчині;

б) показника заломлення від температури розчину;

в) оптичної густини від температури розчину;

г) показника заломлення від концентрації речовини в розчині.

11. Рефрактометри найчастіше використовують для:

а) визначення показника заломлення світла;

б) вимірювання кута обертання поляризованої площини;

в) вимірювання концентрацій речовин у вузькій області поглинання;

г) вимірювання оптичної густини розчину.

12. Рефракцією називається:

а) обертання площини поляризованого світлового променя;

б) зміна напрямку прямолінійного розповсюдження світла при переході від одного середовища в інше;

в) інтенсивність потоку світла;

г) показник заломлення світла.

13. Яка особливість молярної рефракції?

а) залежить від температури розчину;

б) залежить від агрегатного стану речовини;

в) залежить від концентрації розчину;

. г) це адитивна величина.

14. В яких одиницях вимірюється молярна рефракція?

а) см³/моль;

б) моль/л;

в) г/см³;

г) безрозмірна величина.

15. За формулою Лорснтца-Лоренца розраховують:

а) оптичну густину;

б) інтенсивність світла;

в) показник заломлення; г) молярну рефракцію.

16. Формула Лореитца-Лоренца записується таким чином:

г ,

17. Кількісне визначення речовини за світлопоглинанням ґрунтується на використанні закону:

а) Ільковича;

б) Бугера-Ламберта-Бера;

в) Релея;

г) Нернста.

18. Згідно з законом Бугера-Ламберта-Бера оптична густина розчину:

а) прямо пропорційна товщині шару кювети та концентрації розчину;

б) прямо пропорційна товщині шару кювети та показнику заломлення;

в) зворотно пропорційна товщині шару кювети та концентрації розчину;

г) прямо пропорційна концентрації розчину та зворотно пропорційна товщині шару кювети.

19. Закон Бугера-Ламберта-Бера записується таким чином- б

20. Якими параметрами характеризується електромагнітне випромінювання?

а) показником заломлення, оптичною густиною;

б) інтенсивністю, частотою та електродним потенціалом;

в) довжиною хвилі, частотою та енергією випромінювання;

г) довжиною хвилі, частотою та показником заломлення.

21. Оптичну густину розчину вимірюють за допомогою:

а) кондуктометра;

б) потенціометра;

в) рефрактометра;

г) фотоколориметра.

22. При поглинанні світла внутрішня енергія молекули речовини:

а) змінюється, молекула переходить на нижчий енергетичний рівень;

б) залишається незмінною;

в) змінюється, молекула переходить на вищий енергетичний рівень;

г) змінюється або залишається незмінною залежно від природи речовини.

23. При проходженні світла крізь поглинальний розчин інтенсивність світла:

а) збільшується; .

б) зменшується;

в) збільшується або зменшується залежно від природи речовини;

г) залишається незмінною.

24. Спектрофотометри найчастіше використовують для:

а) визначення показника заломлення світла;

б) серійних визначень концентрацій речовин;

в) розрахунку молярної рефракції;

г) вимірювання концентрацій речовин у вузькій області поглинання або речовин з близькими довжинами хвиль поглинання.

25. Фотоелектроколориметря найчастіше використовують для:

а) виміру концентрацій речовин у вузькій області поглинання або речовин з близькими довжинами хвиль поглинання;

б) серійних визначень концентрацій речовин;

в) розрахунку молярної рефракції;

г) визначення показника заломлення світла.

26. Спектрофотометричне титрування ґрунтується на:

а) зміні оптичної густини розчину в процесі титрування;

б) визначенні концентрації речовини шляхом вимірювання інтенсив­ ності світла, розсіяного частинками суспензії або емульсії;

в) зміні питомої електропровідності розчину в процесі титрування;

г) зміні рН розчину в процесі титрування.

27. Оптично активними речовинами є: а) усі неорганічні речовини;

. б) більшість вуглеводів, антибіотиків, ефірних масел;

в) органічні та неорганічні речовини;

г) карбонові кислоти, спирти, естери.