5. Четвертий етап медсестринського процесу: реалізація (виконання) плану медсестринських втручань.

• Типи медсестринських втручань: залежні, незалежні, взаємозалежні.

• Визначення об’єму медсестринських втручань, документування.

• здійснення плану сестринських втручань.

Мета: надання допомоги пацієнту у забезпеченні життєвих потреб; навчання і консультування пацієнта і членів родини.

Спрямованість м/с догляду:

• підтримання здоров’я;

• профілактика захворювань;

• догляд під час захворювання.

Втручання, затверджені законом:

• допомога в задоволенні потреб;

• спостереження за реакцією на лікування;

• навчання;

• організація дозвілля пацієнта.

Типи сестринських втручань:

1. Незалежні – дії, які виконує м/с за власною ініціативою, відповідно до її самостійних професійних рішень, без вказівок і призначень з боку лікаря (само догляд, масаж, поради, навчання).

2. Залежні – дії, які виконує м/с на підставі письмових розпоряджень лікаря та під його наглядом (ін’єкції, процедури).

3. Взаємозалежні – спільні дії м/с з лікарем, іншими мед. працівниками, родичами (заняття ЛФК, фізіопроцедури).

Методи втручання:

• надання невідкладної допомоги;

• виконання технічних маніпуляцій;

• психологічна допомога і підтримка;

• навчання і консультування пацієнта і членів його родини;

• профілактика ускладнень;

• створення сприятливого довкілля.

Види допомоги пацієнтові:

• тимчасова – розрахована на короткий період часу, коли існує дефіцит самодогляду;

• постійна – потрібна пацієнту протягом усього життя (ампутація кінцівок);

• реабілітуючи – тривалий процес відновлення здоров’я пацієнта.

Серед заходів щодо догляду за пацієнтом велике значення має бесіда з пацієнтом і порада, яку може дати м/с в необхідній ситуації. Порада – це емоційна, інтелектуальна і психологічна допомога, яка допомагає потерпілому підготуватися до дійсних або майбутніх змін, що виникають через стрес, який завжди присутній при будь-якому захворюванні, і полегшує між особисті відносини між хворим, сім’єю, мед. персоналом.

На цьому етапі проводиться і корекція плану, якщо змінюється стан пацієнта і поставлена мета не реалізується. Виконання наміченого плану дисциплінує і м/с і пацієнта. Нерідко м/с працює в умовах дефіциту часу, який пов'язаний з неукомплектованістю сестринського персоналу, великою кількістю пацієнтів у відділенні. У цих випадках м/с повинна визначити:

• що повинно бути виконане негайно;

• що повинно виконуватися згідно з наміченим планом;

• що може бути зроблено, якщо залишиться час;

• що можна і потрібно передати наступній зміні.

Підготовка м/с до початку втручань:

1. Перегляд сестринських втручань, встановлених під час планування.

2. Аналіз необхідних сестринських знань і навичок.

3. Визначення можливих труднощів, пов’язаних з конкретними сестринськими діями.

4. Визначення і забезпечення необхідними ресурсами.

5. Підготовка обладнання, необхідного для запланованого виду діяльності.

Основною частиною є початок здійснення сестринських втручань, розроблених для задоволення фізичних і емоційних потреб людини. Завершується повним і точним занесенням у документацію подій, які відбулися в цій стадії.

Люди позитивно реагують на їх активне залучення до процесу догляду і прийняття рішень. Залучення сім’ї до надання допомоги не тільки дозволяє відчути причетність але і може стати підготовкою до надання постійного догляду, якщо виникне необхідність, після виписки з лікарні або іншої установи охорони здоров’я.

Необхідність координації усіх видів діяльності, здійснюваної в рамках медика санітарного обслуговування для розробки інтегрованого плану допомоги, є важливим аспектом планування. Мета координуючого обслуговування базується на гарантії того, що загальний план допомоги дійсно працює на практиці і на благо зацікавленої особи. Відповідальність і звітність за здійснення планового сестринського догляду покладається на кваліфіковану м/с, яка провела оцінку стану пацієнта і була ініціатором розробки плану догляду.