3.1. Особистісні якості педагога

Особистість педагога – провідний фактор навчання. Не виняток і ситуація з педагогом для обдарованих дітей та молоді. Міжособистісне спілкування, що сприяє оптимальному розвиткові обдарованих дітей та молоді, повинно мати характер допомоги, підтримки. Цьому сприяють такі якості педагога:

уявлення про інших: ті, хто знаходяться поруч, здатні самостійно вирішувати свої проблеми; вони товариські; мають добрі наміри; їм притаманне почуття особистісного достоїнства, яке потрібно цінувати, поважати та оберігати; потяг до творчості; вони є джерелом швидше позитивних емоцій, ніж негативних;

уявлення про себе: я вірю, що зв’язаний з іншими, а не відділений і відчуджений від них; я компетентний у розв’язанні проблем, які постали; я несу відповідність за свої дії і заслуговую на довіру; мене люблять;

мета вчителя: допомогти виявам і розвитку здібностей дітей та молоді, надати їм підтримку та допомогу.

На думку деяких дослідників, поведінка педагога для обдарованих дітей та молоді у процесі навчання і побудови своєї діяльності повинна відповідати наступним характеристикам: він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми, створює теплу, емоційно безпечну атмосферу; використовує різні стратегії навчання; поважає особистість, сприяє формуванню позитивної самооцінки вихованця; поважає його цінності; заохочує творчість і роботу уяви; стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; виявляє повагу до індивідуальності особистості.

Усі ці характеристики можна поділити на три групи. Успішний педагог для обдарованих – перш за все прекрасний педагог-предметник, котрий глибоко знає і любить свій предмет. Окрім того, він повинен мати такі якості, які суттєві в спілкуванні з обдарованими. Нарешті, педагогові необхідні особисті якості, пов’язані з певним типом обдарованості дітей та молоді: інтелектуальною, творчою, соціальною, психомоторною, художньою.

Педагогам можна допомогти розвинути названі особистісні та професійно-особистісні якості трьома шляхами: за допомогою тренінгів – для досягнення розуміння самого себе й інших; наданням знань про процеси навчання, розвитку й особливостей різних видів обдарованості; тренуванням умінь, необхідних для того, щоб навчати ефективно і створювати індивідуальні програми.

3.2. Поведінкові якості педагогів

Педагоги, які працюють з обдарованими дітьми та молоддю, менше говорять, повідомляють менше інформації й рідше розв’язують завдання замість вихованців. Вони самі не відповідають на запитання, а надають таку можливість вихованцям. Педагоги частіше запитують і рідше пояснюють. Усе це активізує вихованців, підвищує напругу уроку.

Педагоги обдарованих більше ставлять відкритих запитань, допомагають обговоренням, використовуючи запитання типу: “ Що сталося б, як би?...” Вони провокують вихованців виходити за межі початкових відповідей такими запитаннями, як “Що ти маєш на увазі?..”; “Якщо вона права, то як це вплине на?..” Вони намагаються отримати знання, хочуть навчитися від самих вихованців; частіше прагнуть зрозуміти, як вихованці дійшли такого висновку, рішення, оцінки.

Педагоги обдарованих ведуть себе подібно до психотерапевта: вони уникають реагувань на кожний вислів; уважно і з цікавістю вислуховують відповіді, але не оцінюють, знаходячи способи показати, що вони їх приймають. Така поведінка сприяє більшій взаємодії вихованців один з одним, коментуванню ідей та думок ровесників. Тим самим вихованці менше залежать від педагогів, стають самостійнішими у своїх судженнях.