Наполеон Бонапарт

Наполеон Бонапарт народився в сім’ї небагатого дворянина на о. Корсика, що лише незадовго до цього був приєднаний до Франції. Освіту здобув у Брієннській і Паризькій військових школах. Майбутній полководець захоплювався історією, географією, правом, літературою. Людина великих здібностей, він мав феноменальну пам’ять, був надзвичайно працьовитим. У 16 років розпочав військову службу в чині молодшого лейтенанта артилерії. Проте без зв’язків при дворі ніяких надій у молодого офіцера на успішну кар’єру не було. Шлях до швидкого просунення по службі йому відкрила революція. Ставши бригадним генералом за часів якобінської диктатури, Бонапарт ледве не поплатився за це головою після Термідоріанського перевороту. Проте розум, витримка, честолюбство і готовність ризикувати дозволили йому повернути командування, а успішне придушення монархічного заколоту зробило його справжнім героєм в очах французької буржуазії.

(1769–1821)

Французька армія в Італії налічувала 30 тис. напівголодних і погано споряджених солдатів. Їй протистояло 80 тис. добре озброєних австрійців. Незважаючи на це, у квітні 1796 р. французи рушили на ворога. Поєднуючи швидкість наступу з навальністю ударів, Бонапарт громив ворога частинами, азартно ризикуючи всім, навіть власним життям. За тиждень він розгромив сардинську й австрійську армії – Сардинське королівство змушене було визнати себе васалом Франції. Невдовзі Бонапарт завдав поразки австрійцям у битвах при Арколе і Риволі. У жовтні 1797 р. Австрія була змушена підписати в Кампо-Форміо мирний договір, визнавши за Францією права на лівий берег Рейну, Бельгію та Іонічні острови. Перша антифранцузька коаліція перестала існувати. Після італійського походу про генерала Бонапарта заговорила вся Європа.

Італійці радо зустрічали французів як своїх визволителів, вітали здійснювані ними буржуазні перетворення. В Італії скасовувалися привілеї дворян і духівництва, внутрішні мита, пільги цехів і окремі селянські повинності. Проте французька буржуазія від війн очікувала загарбання нових земель і отримання багатств. На «визволені» міста Бонапарт накладав мільйонні контрибуції. Постачання армії велося переважно за рахунок конфіскованого майна і місцевого населення. Французи не зупинялись і перед відвертим грабунком, вивозячи до Парижа церковні цінності та витвори мистецтва. Австрійське панування в Італії було фактично замінене французьким. За договором з австрійцями на території Італії утворили декілька залежних від Франції республік.

У 1798–1799 рр. Бонапарт здійснив похід у Єгипет, сподіваючись згодом дістатись Індії – найбагатшої колонії Англії. Проте, здобувши декілька перемог у Єгипті, він призупинив наступ при облозі турецьких фортець у Сирії. Армія слабшала від безперервних боїв, нищівної спеки і хвороб. У той же час англійський адмірал Гораціо Нельсон знищив французький флот біля мису Абукір (дельта Нілу). Шлях французам додому було фактично відрізано.

Захоплення французами о. Мальти і вторгнення до Єгипту привели до утворення в 1798 р. другої антифранцузької коаліції у складі Англії, Росії, Австрії і Туреччини. У 1799 р. російська армія під командуванням О. Суворова розгромила французів під Треббією і Нові та змусила їх залишити Північну Італію, російська ескадра Ф. Ушакова звільнила Іонічні острови. Англійці адмірала Нельсона в цей час здобули Мальту і разом з російськими моряками визволили Неаполь.