Розділ 1. Визначення і класифікація нематеріальних активів

1.1 Роль нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства

З розвитком ринкових відносин роль нематеріальних активів зростає, однак дослідження спеціалізованих літературних джерел виявило відсутність єдиної точки зору щодо сутності цього поняття. Так, на думку Л.З. Шнейдемана [150], під нематеріальними активами мають на увазі умовну вартість прав на ОПВ та іншої інтелектуальної власності, а також аналогічних відчужуваних і майнових прав.

Водночас В.Б. Івашкевич [9, С. 91] розглядає нематеріальні активи як: "...видатки підприємств на нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довготривалого періоду у господарській діяльності і приносять дохід".

Соболь С.М. вважає: якщо йдеться про нематеріальні активи, рідкісні за своєю природою, то вони утворюються не в результаті вкладення коштів, а завдяки привласненню рідкісності, наприклад, права на користування природними ресурсами. Для ОПВ це географічні зазначення (примітка автора).

Відмітними ознаками нематеріальних активів В.П. Астахов [4, С. 7] вважає: • відсутність матеріальної основи і при цьому наявність такої цінної властивості, як здатність давати дохід їхньому власнику, з огляду на довгострокові права і переваги, надані йому на період, допоки цей дохід можливий. • відсутність наміру продажу нематеріальних активів за нормальних умов діяльності підприємства; • тривалість експлуатації, що дає змогу враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як позаобігові активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш доцільний термін погашення їхньої первинної вартості у разі загальної невизначеності термінів функціонування (ділова репутація, товарні знаки тощо). • відсутність корисних відходів; • різноплановий характер експлуатації, що дає змогу використовувати об'єкт на різних ділянках діяльності підприємства (при виробництві окремих видів продукції, виконанні робіт або наданні послуг у сфері управління виробництвом);

• підвищений ступінь ризику за спроб одержати дохід від застосування подібних активів, а відтак відсутність у користувача прагнення перепродати нематеріальні активи за нормальних умов користування ними; • неможливість вирізнення із загального обсягу підприємства або відокремлення в самостійний вид майна через його нематеріальну основу. Зазначені особливості найкращим чином характеризують сутність нематеріальних активів, розкривають зміст цього поняття як узагальненого результату творчої діяльності і засобу індивідуалізації юридичної особи, що не має фізичного підґрунтя, реалізується у вигляді певних прав і приносить власнику дохід, розмір якого залежить від обсягу цих прав.

У Росії до нематеріальних активів, що використовуються у господарській діяльності підприємства протягом тривалого часу (більше одного року) і приносять дохід, належать:

• права, що випливають з авторського права та інших договорів на твори науки, літератури, мистецтва й об'єкти суміжних прав, на комп'ютерні програми, бази даних та ін.; Договір — угода між права, що випливають з патентів на винаходи (корисні моделі), із свідоцтв на позначення та ліцензійних договорів на їх використання;

• права, що випливають з прав на ноу-хау тощо.

Окрім цього, до нематеріальних активів зачисляють права на користування земельними ділянками, природними ресурсами, монопольні права та привілеї (слів, цифр, кодів, в тому числі ліцензії на певні види діяльності), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце тощо).

В Україні основними законодавчими актами, які регулюють правовідносини, що стосуються нематеріальних активів, є: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також інші нормативно-правові акти.

Ці нормативні документи містять також перелік витрат на придбання нематеріальних активів: • витрати на придбання права на користування; • витрати на придбання права на здійснення окремих видів діяльності; • витрати на доведення нематеріальних активів до стану, за якого вони придатні для використання відповідно до визначеної мети; • витрати на придбання ліцензій та інших .

З огляду на зміст, складову і функції нематеріальних активів у суспільному виробництві автор вважає за доцільне запропонувати власне визначення цієї категорії для глибшого розкриття її сутнісного змісту. Нематеріальні активи — це довгострокові права або переваги, яких набуває власник прав, відображені в балансі організації як витрати на їх придбання і доведення до стану, придатного для використання за призначенням, з метою одержання прибутку (доходу).