2. Класифікація форм дцп.

Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, судорогами, порушеннями подиху, порушеннями травлення й контролю над сечовиділенням і випорожненням кишечнику, труднощами при прийманні їжі, частим карієсом, деформаціями скелета, проблемами зі слухом і зором, також надалі формують порушення поведінки й труднощі в навчанні. Виразність цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів, до виражених грубих порушень функцій.

Виразність вищезгаданих проблем може підвищуватися або зменшуватися протягом часу, але взагалі вважається, що це захворювання не прогресує й стан хворих не погіршується.

Виділяють наступні форми дцп:

Спастичні (пірамідні) форми: Підвищення м'язового тонусу є визначальним симптомом цього типу. М'язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи незграбними або неможливими.

Залежно від того, яка частина тіла уражається, спастичні форми ДЦП діляться на: диплегію (обидві ноги), геміплегію (одна сторона тіла) або тетраплегію (усе тіло). Спастичні форми є найпоширенішими й на них приходиться близько 70-80 % випадків.

Дискинетична (екстрапірамідна) форма проявляється порушенням координації рухів. Виділяється два основні її підтипи: Атетоідна (гіперкінетична) форма, яка проявляється повільними або швидкими неконтрольованими рухами, які можуть проявлятися в будь-якій частині тіла, включаючи обличчя, рот і мову. Приблизно 10-20 % випадків ДЦП відносяться до цього типу. Для атактичної форми характерні порушення рівноваги й координації. Якщо такої хворий може ходити, то хода невпевнена й хибка. Пацієнти із цією формою мають проблеми з виконанням швидких рухів, і тих рухів, які вимагають тонкого контролю, як наприклад лист. Така форма становить 5-10 % випадків ДЦП.

Змішані форми є комбінацією різних форм ДЦП. Розповсюдженим є об'єднання спастичних форм із атетоідними або атактичними. Багато осіб із церебральними паралічами мають нормальний, або вище за середній рівень інтелекту. Їхня здатність виявити свої інтелектуальні здібності може бути обмежена через складності в спілкуванні. Усі діти із церебральними паралічами, незалежно від рівня інтелектуального розвитку здатні суттєво розбудовувати свої можливості при відповіднім лікуванні, фізичній реабілітації й логопедичної корекції.

3. Корекційно-розвиваюча робота з дітьми із дцп.

У дітей із ДЦП затримане й порушене формування всіх рухових функцій: утримання голови, навички сидіння, стояння, ходьби, маніпуляцій. На ранній стадії ДЦП руховий розвиток може проходити нерівномірно. Дитина може не тримати ще голову в 8-10 міс., але вже починає повертатися, сідати. У неї немає реакції опори, але вона уже тягнеться до іграшки, захоплює її. В 7-9 міс. дитина сидіти може тільки з опорою, але стоїть й ходить у манежі, хоча установка її тіла дефектна. Різноманітність рухових порушень обумовлене дією ряду факторів: патологією тонусу м'язів ( по типу спастичності, ригідності, гіпотонії, дистонії); обмеженням або неможливістю довільних рухів (парези й паралічі); наявністю насильницьких рухів (гіперкінезів, тремору); порушенням рівноваги, координації й відчуття рухів.

Відхилення в психічному розвитку при ДЦП також специфічні. Вони визначаються часом мозкової поразки, його ступенем і локалізацією. Поразки на ранній стадії внутрішньоутробного розвитку супроводжуються грубим недорозвиненням інтелекту дитини. Особливістю психічного розвитку при ураженнях, що розвилися в другій половині вагітності й у період пологів, є не тільки його уповільнений темп, але й нерівномірний характер (прискорений розвиток одних вищих психічних функцій і несформованість, відставання інших).

Для дітей із ДЦП характерно:

• різні порушення пізнавальної й мовної діяльності;

• різноманітність розладів емоційно-вольової сфери (в одних – у вигляді підвищеної збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, млявості),

• схильність до коливань настрою;

• своєрідність формування особистості (відсутність упевненості в собі, самостійності; незрілість, наївність суджень; сором'язливість, боязкість, підвищена чутливість, уразливість).

ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ДЦП.

Основною метою корекційної роботи при ДЦП є надання комплексної медичної, психологічної, педагогічної, логопедичної й соціальної допомоги; забезпечення загального й професійного навчання.

Важлива умова комплексного впливу – погодженість дій фахівців різного профілю: невропатолога, психоневролога, лікаря ЛФК, гомеопата, логопеда, дефектолога, психолога й вихователя.

1. Лікувально-оздоровчі заходи:

медикаментозне лікування, гомеопатія, різні види масажу, фізіотерапія, лікувальна фізкультура, ортопедична допомога, водні процедури.

2. Корекційне навчання й виховання (розвиток рухових, психічних і мовних функцій, підготовка до школи й навчання).

3. Соціальна адаптація (формування навичок самообслуговування й соціально-побутової орієнтації, навичок комунікації).