Лекція 3

Корекційне навчання та виховання дітей з вадами опорно-рухового апарату.

План:

1. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату. М'язова дистрофія, поліомієліт, ДЦП.

2. Класифікація форм ДЦП.

3. Корекційно-розвиваюча робота з дітьми із ДЦП.

4. Особливості психічного розвитку дітей з комплексними порушеннями розвитку.

Література:

1. Абрамович-Лехтман Р.Я. Психологическая помощь детям с церебральными параличами // Лечебная помощь детям с церебральными параличами: Труды НИИ им. Г. И. Турнера. - Л., 1962.

2. Акош К. Помощь детям с церебральным параличом - лечебная педагогика. - М., 1994.

3. Архипова Е.Ф. Коррекционная работа с детьми с церебральным параличом. - М.: Просвещение, 1989. - 77 с.

4. Бадалян Л.О. и др. Детские церебральные параличи. - Киев, 1988.

5. Бородулина С.Ю Коррекционная педагогика – Ростов н/Д: Феникс, 2004.

6. Вернер Д. Что такое детский церебральный паралич. - М., 2003.

7. Кириченко Е.С. Психические нарушения у детей, страдающих церебральными параличами. - М., 1965.

1. Діти з порушеннями опорно-рухового апарата. Дцп, м'язова дистрофія, поліомієліт.

При всій різноманітності вроджених і рано придбаних захворювань і ушкоджень опорно-рухового апарату в більшості у цих дітей спостерігаються подібні проблеми. Ведучим у клінічній картині є руховий дефект (затримка формування, недорозвинення, порушення або втрата рухових функцій).

Частина дітей з такою патологією не мають відхилень у розвитку пізнавальної діяльності й не потребують спеціального навчання й виховання. Але всі діти з порушеннями опорно-рухового апарата потребують особливих умов життя, навчання й наступної трудової діяльності.

Класифікація порушень опорно-рухового апарата.

Відзначають різні види патології опорно-рухового апарата.

Захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч, поліомієліт.

Уроджена патологія опорно-рухового апарата: уроджений вивих стегна, кривошия, клишоногість і інші деформації ступень, аномалії розвитку хребта (сколіоз), недорозвинення й дефекти кінцівок, аномалії розвитку пальців кисті, артрогрипоз (уроджене каліцтво).

Придбані захворювання й ушкодження опорно-рухового апарата: травматичні ушкодження спинного мозку, головного мозку й кінцівок, поліартрит, захворювання хребта (туберкульоз, пухлини костей, остеомієлит), системні захворювання кістяка (хондродистрофия, рахіт).

Дистрофія – патологічний стан у дітей, який виникає внаслідок різноманітних хронічних порушень харчування й обміну речовин з організмі, характеризується затримкою росту й розвитку, зниженням здатності організму протистояти хворобі. Основними проявами дистрофії є: зниження ваги, імунного захисту, припинення росту, затримка психомоторного розвитку, розлади травлення.

Дистрофія м'язова прогресуюча – група спадкоємних аномалій м'язів, основними проявами яких є зниження м'язового тонусу, зниження або відсутність сухожильних рефлексів, зміни в біологічній активності м'язів. Причина дистрофії – генетично детерміновані дефекти обміну речовин і порушення структури м'язових кліток.

Поліомієліт (хвороба Гейне Медина)- гостре інфекційне захворювання, яке вражає головним чином сіру речовину спинного мозку. Причина поліомієліту – фільтруючий вірус, що поширюється епідемічно, особливо в літні й осінні місяці. Процес починається симптомами гострого респіраторного захворювання, потім вражає передні роги спинного мозку, тому в дітей починаються мляві паралічі кінцівок з атрофіями й відсутністю рефлексів. Хвороба поширюється фекально-оральним або краплинним шляхом. У випадку виникнення захворювання хвора дитина госпіталізується не менш як на 40 днів. Установлюється карантин і для дітей, які контактували із хворим, їм забороняється відвідувати школу 20 днів.

Більшу частину дітей з порушеннями опорно-рухового апарату становлять діти із церебральними паралічами. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є збірним терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги й положення тіла. Діти із церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку й пізніше досягають таких віх моторного розвитку як перекидання, сидіння, повзання й ходу. Загальними для всіх пацієнтів із ДЦП є складність контролю над свідомими рухами й координуванням роботи м'язів. Через цей навіть простий рух є складним до виконання при ДЦП. Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, судорогами, порушенням подиху, порушенням травлення й контролю над сечовиділенням і випорожненням кишечнику, труднощами при прийманні їжі, частим карієсом, деформаціями кістяка, проблемами зі слухом і зором, також надалі формують порушення поведінки й труднощі в навчанні. Виразність цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів, до виражених грубих порушень функцій.

В 2002 році група американських учених провела дослідження, у якім підрахувала кількість дітей з діагнозом дитячий церебральний параліч, що проживають у північній Алабамі, південно-східному Вісконсині й столиці штату Джорджія (усього обстежено 114 897 дітей). Хлопчиків, хворих на ДЦП, більше, ніж дівчинок (співвідношення приблизне 1,4:1). Темношкірі, не латиноамериканські діти хворіють ДЦП частіше всіх інших дітей, тоді як серед латиноамериканців, у порівнянні з іншими етнічними групами, дітей з таким діагнозом найменша кількість. У дітей із забезпечених родин ДЦП спостерігали рідше, чим у дітей з родин з низькими або середніми доходами. В 77 % усіх зафіксованих випадків захворювання виявлена спастична форма ДЦП (70 % із цих випадків — спастична диплегия).

Причиною ДЦП є порушення розвитку мозку або ушкодження однієї або декількох його частин, які контролюють м'язовий тонус і моторну активність (рухи). Перші прояви поразки нервової системи можуть бути очевидними вже після народження, а ознаки формування ДЦП можуть проявлятися ще в грудному віці.

Причини порушень опорно-рухового апарата.

1. Внутрішньоутробна патологія ( у цей час багатьма дослідниками доведено, що більш 400 факторів можуть вплинути на ЦНС плода, що розвивається, особливо в період до 4 міс. внутрішньоутробного розвитку):

• інфекційні захворювання матері: мікробні, вірусні ( за останні роки поширеність нейроінфекцій зросла, особливо вірусних – таких, як грипозні, герпес, хламідіози й ін.);

• наслідки гострих і хронічних соматичних захворювань матері (серцево-судинні, ендокринні порушення);

• важкі токсикози вагітності;

• несумісність по резус-фактору або групах крові;

• травми;

• інтоксикації;

• екологічні шкідливості.

2. Родова травма, асфіксія.

3. Патологічні фактори, що діють на організм дитини на першому році життя

• нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт і ін.);

• травми голови дитини;

• ускладнення після щеплень.

Комбінація внутрішньоутробної патології з родовою травмою вважається в цей час однією з найбільш частих причин виникнення ДЦП.