4. Ринок страхових послуг та його структура.

Потребу у страховому захисті усіх суб'єктів може забезпечити ефективне функціонуван­ня страхового ринку.

Страховий ринок — це ринок, де товаром виступає специфічна послуга — страхо­вий захист, і на якому формуються попит і пропозиція на цей товар, а також відбувається акт його купівлі-продажу.

До об'єктивних умова його існування необхідно віднести :

• суспільна потре­ба у страхових послугах;

• наявність суб’єкта (страховика), що здатний її задовольнити;

• суспільне визнання необхідності страхової послуги.

Страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу стра­хового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

Елементну структуру страхового ринку визначає характеристика його суб'єктів. До головних суб'єктів страхового ринку належать:

• страховики;

• страхувальники;

• страхові посередники.

Головне місце серед них посідають страховики та страхувальники.

Залежно від специфіки страхового ринку виділяють ще й інших учасників страхових відносин:

• застраховані особи;

• об'єднання страховиків;

• перестраховики;

• товариства взаємного страхування;

• орган державного нагляду за страховою діяльністю;

• професійні оцінювачі ризиків (андеррайтери, сюрвейєри);

• професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Суб'єкти страхового ринку

• є самостійними у своїх рішеннях;

• між ними існує рівноправне партнерство;

• розвинена система гори­зонтальних і вертикальних зв'язків.

На ринку забезпечується ор­ганічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнан­ня потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти. Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і стра­хових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм прита­манні специфічні функції

Таблиця

Функції посередників

Страховий агент	Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та про­дає страхові поліси	Визначає об'єкт страхування та стра­хові ризики, які необхідно застраху­вати клієнту
Оформляє страхову документацію	Проводить порівняльний аналіз послуг і фінансовий стан страховиків
Має право проводити страхові виплати	Підбирає клієнту кращого, на свою думку, страховика
Виконує представницькі функції	Оформляє договір страхування
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику	Здійснює контроль за своєчасним над­ходженням внесків

Об'єкт страхового ринку – страхові продукти — специфічні послуги (набір основних і допоміжних послуг), що надаються стра­хувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкурен­ції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформ­ляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтере­си, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також із відшкоду­ванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку ви­значає рівень розвитку його інфраструктури. Основними її елементами є:

• фінансово-кредитна система;

• аудиторські служби;

• страхова експертиза;

• правове та нормативне забезпечення;

• розвинена система підготовки кадрів;

• наукові дослідження;

• інформаційні технології тощо.

Страховий ринок класифікують також за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури стра­хового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено: характер власності страховиків; їх спеціалізацію; розмір статутного капіталу; територію обслуговування та інше.

Інституціональна структура базується на розмежуванні при­ватної, публічної і комбінованої форм власності. Згідно з таким підходом, розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та дер­жавні страхові компанії. В Україні їх діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог Закону України "Про страхування".

За територіальною ознакою виділяють національний, регіо­нальний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на ринок стра­хування життя та ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мо­більною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.

За роки незалежності в Україні, в основному, створено законо­давчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість роз­будувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє під­вищенню якості надання страхових послуг.

З метою реалізації державної політики у сфері страхування че­рез упровадження в Україні перевірених світовою практикою форм, видів страхування та здійснення відповідних заходів, урядом Укра­їни було прийнято Програму розвитку страхового ринку України на 2001—2004 рр., затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. № 98 (далі — Програма).

У Програмі враховано законодавче розмежування сфер діяльно­сті страхування й загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачено шляхи реформування ринку страхуван­ня, визначено можливі напрями взаємодії та участі страховиків у обслуговуванні загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Організація діяльності страхової компанії, що базується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив по­питу на страхові послуги, визначенні завдань поліпшення орга­нізації роботи з реалізації наявних у розпорядженні страховика послуг і на розробці нових видів страхових операцій, називається страховим маркетингом.

Взаємовідносини між страховиком і страхувальником оформ­ляються страховим договором. Для укладення договору страхуван­ня страхувальник подає страховику письмову заяву про свій намір укласти договір страхування. Факт укладення страхового догово­ру посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифіка­том). Договір страхування стає чинним з моменту внесення стра­хового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхуван­ня.

Максимальна кількість об'єктів, котрі можна застрахувати на договірних засадах, формує страхове поле. У страхуванні майна це може бути кількість підприємств, які знаходяться в певному регіоні, або кількість власників майна. В особистому страхуван­ні — це кількість населення, яке має самостійні доходи, або кількість працівників на цьому підприємстві чи в організації.

Правила страхування розробляються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з уповноваженим органом з на­гляду за страховою діяльністю.

Практикум по темі.

План семінарського заняття.

1. Економічна необхідність, суть та значення страхування.

2. Функції та принципи страхування.

3. Класифікація страхування за видами та формами.

4. ринок страхових послуг та його структура.

Теми рефератів.

1. Правові засади та державний нагляд за функціонуванням ринку страхових послуг в Україні.

2. Розвиток страхової справи в Україні.

3. Страхування життя і соціальний захист населення.

Контрольні запитання.

1. Які передумови виникнення страхування?

2. Які події зумовлюють виникнення ризиків подій?

3. Дайте визначення страхування як економічної категорії.

4. Назвіть і охарактеризуйте принципи утворення та функціонування страхових фондів.

5. Назвіть та дайте характеристику основним суб’єктам страхування.

6. Які основні функції страхування?

7. В чому полягає ризикова функція страхування?

8. Охарактеризуйте превентивну функцію страхування.

9. У чому полягають відмінності фінансів і страхування?

10. Назвіть основні принципи страхування.

11. Що в страхуванні означає термін франшиза?

12. У яких формах здійснюються страхові відшкодування?

13. Які сфери діяльності виділяють у страховій справі?

14. Чим відрізняється співстрахування від перестрахування?

15. Як страхування класифікується за економічними ознаками?

16. В чому полягає класифікація страхування за об’єктами страхування?

17. Розкрийте перелік галузей страхування.

18. Які існують види страхування за формами проведення?

19. Назвіть основні відмінності добровільного і обов’язкового страхування.

20. Дайте визначення страхового ринку.