
- •Тема 4.7. Зовнішньоекономічна діяльність в умовах ринкової економіки.
- •1. Сутність, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •Основні суб'єкти та види зед
- •Основні принципи на яких базується зед в Україні.
- •2. Організація ділових контактів з іноземними партнерами.
- •3. Кон'юктура світового ринку та методика її вивчення.
- •Чинники, що гальмують розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
- •6. Пошук та вибір іноземного партнера.
- •7. Зміст зовнішньоекономічної угоди (контракту).
- •8. Форми розрахунків при здійснені зовнішньо - торговельних операцій.
Чинники, що гальмують розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
Вихід підприємств України на світовий ринок ускладнений через дію деяких чинників, які гальмують укладення угод. До таких чинників належать:
1) недостатня стабільність банківсько-фінансової системи;
2) затримка виплати платежів за інвестованим іноземним капіталом;
3) складність функціонування спільних підприємств;
4) відсутність чіткого правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
5) зниження ролі спеціалізованих органів зовнішньої торгівлі і брак кваліфікованих кадрів.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕД) поділяється на такі види:
Підприємницькі структури, які проводять господарську діяльність на території України, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
- суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
- юридичної рівності і недискримінації;
- верховенства закону;
- захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; ^ еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
6. Пошук та вибір іноземного партнера.
Будь-яка зовнішньоторговельна операція українського підприємства починається з вибору іноземного партнера — контрагента.
Правильний вибір контрагентів багато в чому залежить від знання фірмової структури конкретної галузі, ролі провідних фірм на світовому і національному товарних ринках, організаційних і правових форм діяльності зарубіжних фірм, методів їх збутової діяльності, фінансових і виробничих можливостей та ряду інших чинників.
У країнах з розвинутою ринковою економікою відпрацьована чітка система кваліфікації фірм. Фірми класифікуються за такими критеріями:
• за видом господарської діяльності і характером операцій (промислові, сільськогосподарські та агропромислові, торговельні, будівельні, транспортні, страхові, інжинірингові, лізингові та ін.);
• за характером власності (державні, державно-приватні, приватні);
• за належністю капіталу фірми (національні, змішані, міжнародні).
В економіці всіх розвинутих країн і більшості країн, що розвиваються, важливу роль відіграють банківські, страхові, фінансово-інвестиційні компанії, а також фірми, які проводять операції з цінними паперами і нерухомим майном.
Кожна фірма, яка бере участь у господарській діяльності, належить до певної правової форми і діє відповідно до норм цивільного і торговельного права своєї держави. Ці норми регулюють ділові відносини фірми з контрагентами.
Індивідуальні підприємці чи комерсанти — фізичні особи, які здійснюють різноманітні господарські операції в різних сферах діяльності (виробничої, торговельної, транспортної, банківської та ін.).
Індивідуальні підприємці укладають комерційні угоди віх свого імені і несуть повну відповідальність усім своїм майном за зобов'язаннями своєї фірми.
Індивідуальний підприємець не підлягає публічній звітності і не є юридичною особою.
Об'єднання підприємців існують у вигляді товариства чи компанії.