Основні принципи на яких базується зед в Україні.

1. Принцип суверенітету народу України – означає виключне право народу України на здійснення своєї ЗЕД і є обов’язковою дотримання суб’єктами ЗЕД договорів і угод заключними із партнерами інших країн.

2. Принцип свободи означає: всі суб’єкт ЗЕД ; підпорядкування законом України; гарантування права власності на результати ЗЕД.

3. Принцип рівності означає : всі суб'єкти ЗЕД рівні перед законодавством, що їх регламентує; заборонена дискримінація суб’єктів ЗЕД з боку держави та інших суб’єктів господарювання.

4. Принцип верховенства закону.

5. Принцип захисту інтересів.

6. Принцип еквівалентності обміну – означає, що суб'єкти ЗЕД не мають права застосовувати демпінг при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

2. Організація ділових контактів з іноземними партнерами.

Для організації міжнародних розрахунків слід використовувати" Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) " Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 9 жовтня 1995р. Згідно з ним, зовнішньоекономічний договір - це матеріально оформлена угода двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Існують такі форми договорів:

- купівлі-продажу (експорт, імпорт);

- зустрічних поставок (бартер, компенсаційні);

- консигнаційні;

- ліцензійні (продаж, придбання);

- та інші.

Усі договори підлягають обов'язковій реєстрації у МЗЕЗ торгівлі відповідно до нормативних положень.

Підтвердженням державної реєстрації договору є картка державної реєстрації та спеціальна позначка на договорі.

Картка виконується у трьох екземплярах (1 — передається до митної служби, 2 — до податкової інспекції, З - залишається у суб'єкта).

3. Кон'юктура світового ринку та методика її вивчення.

Важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності підприємства є вивчення кон'юнктури світового ринку. Кон'юн­ктура світових товарних ринків — результат взаємодії чинників (економічних, соціальних, природних), які впливають у кожний даний момент на становище підприємства (фірми) на конкретних світових товарних ринках і визначають напрямок, хід і резуль­тати його комерційної діяльності на цих ринках.

Кон'юнктуру товарного ринку вивчають з допомогою показ­ників, які дають змогу кількісно оцінити зміни, що відбува­ються на ньому і визначити тенденції їх розвитку. Показники кон'юнктури звичайно систематизуються за такими групами.

1. Виробництво. Показники цієї групи містять дані про динаміку виробництва, основні фірми-продуценти, про появу нових товарів і вдосконалення існуючих та ін.

2. Попит і споживання. Ці показники охоплюють дані про динаміку і структуру споживання, вимоги до характеристики товару, про динаміку оптової та роздрібної торгівлі, розміри продажу в кредит, про рух товарних запасів тощо.

3. Торговельно-економічні показники, у тому числі між­народної торгівлі, містять дані про динаміку торгівлі, основні країни-експортери й імпортери, нові форми і методи торгівлі та ін.

4. Ціни. Показники цієї групи відбивають динаміку оптових цін у провідних країнах-виробниках і споживачах певного товару, динаміку експортних цін, вплив на ціни інфляції, зміну курсів валют, зміну цін на сировину і напівфабрикати, про вплив монополій на рівень ринкових цін тощо.

5. Місткість ринку. Це один із найважливіших показників, під яким розуміють обсяг реалізованого на ринку конкретного товару протягом певного періоду (як правило, за рік).

Знати кон'юнктуру ринку — це значить продавати і купува­ти товар за найвигіднішими цінами, раціонально маневрувати наявними ресурсами, оперативно змінювати випуск товарів відповідно до ситуації, яка очікується на ринку.