3. Геодезичні роботи, які виконують при проектуванні та будівництві протиерозійних гідротехнічних споруд

Здійснення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних і лісомеліоративних заходів значно зменшує поверхневий стік та послаблює ерозійні процеси, однак рельєф часто сприяє концентрації водного потоку, подсилює руйнівну дію води. Тому поряд із агротехнічними лісомеліоративними заходами передбачено будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, призначених для швидкого і надійного закріплення зростаючих ярів, здатного зупинити руйнування грунту на крутих схилах.

Одні протиерозійні гідротехнічні споруди призначені для затримання поверхневого стоку води з водозбору. До них належать водозатримні вали, водонапрямні вали, нагірні канави, розпилення стоку, тераси, протиерозійні стави.

Інші протиерозійні гідрогеологічні споруди служать для безпечного скидання поверхневих вод у гідрографічну мережу (струмки, річки). До них відносять головні яружні споруди – водоскиди: швидкотоки, перепади, трубчасті водоскиди, консольні і шахтні перепади, донні споруди.

Вибір протиерозійних гідрогеологічних споруд, проектованих у загальному комплексі протиерозійних заходів, залежить від конкретних умов, особливостей рельєфу місцевості, грунтово-геологічних та інших факторів, що визначають величину стоку з водозбірної площі.

При проектуванні протиерозійних заходів складаються робочу схему, на якій вказують місця знаходження і види гідротехнічних споруд, межі й розміри водозбірних площ. Схему складають на плані землекористування в масштабі 1:10 000 або 1:25 000 із зображенням рельєфу горизонталями.

Питання для самоконтролю

1. Які плани і карти використовують при здійсненні заходів щодо боротьби з ерозіїю грунтів?

2. У яких масштабах проводять знімання при будівництві протиерозійних гідротехнічних споруд?

3. Особливості проектування та перенесення робочих ділянок у натуру.

4. За яким принципом визначають межі робочих ділянок у натурі?

5. Що вказують на робочій схемі, яку складають при проектуванні протиерозійних заходів?

Питання на самостійну підготовку

1. Особливості проектування лісосмуг

2. Протиерозійні гідрогеологічні споруди та їх види.

Лекція 15 застосування міжнародних і національних стандартів при проведенні геодезичних робіт у землеустрої

План

1. Загальні поняття по стандарти у землеустрої

2. Застосування міжнародних і національних стандартів при проведенні геодезичних робіт

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку

1. Загальні поняття по стандарти у землеустрої

Нові технології у геодезії ґрунтуються на базах цифрових картографічних даних і на сучасних цифрових методах топографо–геодезичних і GPS–вимірювань, дистанційного зондування Землі, цифрової фотограмметрії тощо. Це зумовило виникнення й розвиток цифрового картографування, середовищем функціонування та результатом якого є бази цифрових тематичних даних. Такі бази стають новим видом продукції, якe використовують, також і для автоматизованого проектування в задачах землеустрою. Геодезичні дані у цифрових форматах розглядаються не як електронні копії карт та планів, а як самостійний інформаційний ресурс у вигляді баз даних та баз знань про просторові й атрибутивні характеристики об'єктів і явищ усієї геодезичної системи. Завдяки розширенню сфери застосування цифрових методів у різноманітних проектах бази геодезичних даних стають основним видом просторового забезпечення.

Формування національної інфраструктури просторових даних (НІПД) стало розділом програми розвитку топографо-геозедичної діяльності та національного картографування в Україні на 2002-2010 pоки, розроблення якої передбачено Указом Президентом України від 1 серпня 2001 року № 575/2001 "Про поліпшення картографічного забезпечення державних та інших потреб в Україні". В Указі до найважливіших програмних завдань віднесено, зокрема, "створення із залученням провідних наукових і виробничих центрів національної та спеціальних інформаційних систем, а також інформаційних банків і баз геодезичних даних для потреб управління та інших потреб на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях, забезпечення доступу до них відповідно до законодавства заінтересованих підприємств, установ і організацій, вчених та інших громадян". Отже, поставлене завдання повністю відповідає національним і міжнародним ініціативам, спрямованим на формування інфраструктури просторових даних сільськогосподарських територій, і без створення такої системи воно не може бути виконане.

У Постанові Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 37 "Про затвердження Державної науково-технічної програми розвитку топографо–геодезичної діяльності та національного картографування на 2003–2010 роки" зазначається, яка у розробках цифрових систем використовуються в основному інструментальні програмні засоби іноземного виробництва. Тому необхідно створити національну інфраструктуру просторових даних, що забезпечувала б можливість взаємовигідного використання відповідних відомостей аналогічних інфраструктур країн ЄС та інших зарубіжних держав.

Стандарти – це одна з ключових складових інфраструктури геопросторових даних (ІГД), що є невід’ємною частиною сфери геодезії, картографії й землеустрою. Вони задають тан і правила взаємодії учасників, без яких ця взаємодія неможлива. Актуальними нині є стандарти Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Консорціуму відкритих ГІС (Open Geospatial Consortium, OGC).

Стандарт –документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, із метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Міжнародний стандарт – це стандарт, прийнятий міжнародним органом стандартизації.

Міжнародна організація зі стандартизації – офіційна міжурядова організацієя, стандарти якої спрямовані на забезпечення міжнародного співробітництва і скорочення технічних бар'єрів (політичні, соціальні тощо – поза її компетенцією). Членами ISO є національні органи стандартизації країн-учасниць. Використання стандартів ISO обов'язкове для країн–членів Всесвітньої торговельної організації (ВТО), членом якої нещодавно стала й Україна.

В галузі тематичної інформації стандарти ISO створюються Технічним комітетом 211 (ISO/TC211) "Географічна інформація / Геоматика". Усі стандарти цього напрямку об'єднані в загальну серію за назвою ISO 19100 (деякі з них до цього мали інші номери). Тепер у вказаній серії 43 "номерних" проекти (191101–19143), серед яких 27 діючих міжнародних стандартів і офіційних звітів (на січень 2006 р.), інші – у розробці, за винятком кількох скасованих проектів (тому в нумерації містяться пропуски).

Треба відразу зазначити, що стандарти ISO – необхідна, але недостатня основа для побудови ІГД та її частин. Вони описують концепції геоінформатики, але не описують методів кодування інформації, структури даних і протоколів взаємодії. Ці стандарти визначають загальні принципи, а не конкретні рішення. Можна сказати, що вони рекомендуюють, що треба робити, а не як робити.

Інше ж завдання розв’язують стандарти реалізації, в розробці яких найбільше успіхів досяг OGC, його специфікації визнані самою ISO. У даному разі ми бачимо приклад успішного поділу праці між державним і приватним секторами: міждержавна ISO займається загальними питаннями, а об'єднання комерційних виробників OGC – питаннями програмної реалізації та взаємодії програмного забезпечення.