Перенесення проектів у натуру

План

1. Перенесення проекту в натуру графічним способом (мензулою)

2. Окремі випадки, що трапляються при перенесенні проекту в натуру

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку

1. Приклад підготовки геодезичних даних для перенесення у натуру проектного теодолітного ходу

У багатьох випадках напрямки проектних ліній теодолітного ходу повинні бути задані прилеглими поворотними кутами, а довжини ліній – їхніми значеннями, прийнятими при проектуванні. Ці проектні лінії на плані будують, як правило, за допомогою прямокутних трикутників, у яких прямий кут має похибку 8–10' і більше. Значення розбіжності буде і в довжинах ліній порівняно з розрахунковими, прийнятими при складанні проекту. Отже, вже у процесі такої підготовки будуть внесені недопустимі похибки і в прямі кути, й у паралельність сторін.

Щоб уникнути таких похибок, для теодолітного ходу беруть дані, прийняті при проектуванні, й за ними обчислюють дирекційні кути і прирости координат, а потім – координати всіх нових точок повороту.

Проект у натуру за допомогою мензули переносять із планшетів мензульного знімання або аерофотознімання в таких випадках:

1. при графічному або механічному способі проектування;

2. при ускладненому перенесенні проекту тільки вимірювальним приладом через умови місцевості, або коли точки ситуації за точністю не можуть бути використані як основа;

3. якщо по межах землекористування і всередині його відсутні теодолітні ходи, наявна геодезична мережа негуста й використання теодоліта є нераціональним.

Разом із тим наявність великої кількості точок у напівзакритій місцевості робить використання мензули для перенесення проекту в натуру дуже ефективним.

Оскільки при перенесенні проекту в натуру теодолітом і вимірювальним приладом кутові та лінійні величини у деяких випадках допускається визначати транспортиром і вимірювальним приладом на плані, перенесення проекту мензулою в цих випадках буде давати точніші й швидші результати. Це пояснюється тим, що кути на мензулі будуються точніше, ніж при визначенні їх транспортиром. Крім того, на кожній станції планшета орієнтуються не за одним, а за кількома пунктами. При цьому похибка побудови кута в кожній проектній точці на відкритій і напівзакритій місцевості не залежить від похибок побудови кутів у попередніх точках, як у теодолітному ході.

Мензула переважає над теодолітом у тому разі, коли для перенесення проекту з тих чи інших причин неможливо використати обчислені координати точок, виміряні на місцевості кути і довжини ліній. І при перенесенні проекту в натуру мензулою зменшується можливість мати грубі похибки, бо вся робота ведеться і контролюється в полі. Однак перед перенесенням проекту в натуру мензулою необхідно переконатися у наявності на місцевості опорних пунктів геодезичної та геометричної мереж.

Перенесення проекту з використанням вимірювального приладу (стрічка, оптичні далекоміри) потребує вимірювання великих відстаней від точок геодезичної основи або від контурних точок, тому най ефективнішим буде використання електрооптичних віддалемірів.

Короткі лінії на рівній місцевості швидше відміряти, контролюючи їх за нитяним віддалеміром. Допустимі відстані для вимірювального приладу можна збільшити, але з таким розрахунком, щоб похибка вимірювання відстані не перевищувала точності масштабу.

Проте вимірювання великих відстаней є недоцільним через значні затрати часу.

1. На остаточно встановленій точці ставлять знак.

2. Способом, указаним вище, переносять у натуру всі інші проектні точки, розташовані поблизу точки стояння інструмента.

3. Наступні проектні точки переносять в натуру від нових точок стояння мензули.

Після розміщення знаків на проектних точках для контролю вимірюють лінії між проектними точками і результати записують у робоче креслення.

Іноді топографічні умови місцевості не дають змоги звіряти положення точок стояння інструменту на опорних пунктах, тоді виникає необхідність прокладати мензульні інструментальні ходи із закріпленням точок унатурі. Напрямок ходу в натурі будують за проектним точками так само, як зазначено вище, причому для вимірювання ліній замість нитяного віддалеміра зручніше (за відсутності перешкод) використовувати вимірювальний прилад.

При прив'язці ходу до опорних пунктів вимірюють величину нев'язки рулеткою, а напрям нев'язки – бусоллю. Допустиму нев’язку в мензульних проектних ходах, як і при мензульному зніманні, вважають такою, що дорівнює 1/200 довжини ходу.

У натурі нев’язку розподіляють за способом паралельних ліній. Усі проміри вимірювальним приладом і віддалеміром із зазначенням напрямків ходів і нев'язок в них записують на робочому креслені. Після ув'язки ходу й визначення положення проектних точок їх закріплюють знаками.

Точність перенесення проектних точок у натуру мензулою відповідає точності їхнього знімання, тобто положення проектної точки на місцевості характеризується середньоквадратичною похибкою, яка відповідає 0,4 мм на плані. Такі похибки зумовлюють непаралельність і неперпендикулярність проектних ліній на місцевості. Непаралельність та неперпендикулярність коротких проектних ліній виражаються величиною, що перевищує десятки мінут. Тому проект переносять у натуру мензулою в тому разі, коли за умовами проектування не ставляться жорсткі вимоги до паралельності й перпендикулярності проектних ліній. Проте перенесення проекту в натуру мензулою може бути єдиним можливим способом у конкретних умовах і тоді треба вживати заходів, які забезпечують необхідну точність.

У зв’язку з цим при високих вимогах до точності перенесення в натуру меж полів і ділянок використання мензули стає обмеженим, тим більше, що подальші вимірювання на місцевості, спрямовані на уточнення паралельності меж ділянок, ускладнюють роботу, і розв’язання задачі буде простішим, якщо застосовувати прийоми, описані раніше.