4.3.3. Фотометричні методи

Фотометричні методи кількісного аналізу характеризуються вищою чутливістю виявлення хімічних елементів, ніж класичні хімічні методи − гравіметричні і титрометричні. Це дає змогу використовувати фотометрію не тільки для визначення у ґрунтах макроелементів, а й мікроелементів.

Центральне місце у фотометричному аналізі займає хімічна реакція, у результаті перебігу якої хімічний елемент переводиться у форму зафарбованої сполуки.

Здатність вбирати світло, насамперед, пов’язана з електронною будовою атомів або молекул. У фотометрії використовують два типи сполук, здатних вбирати світло: сполуки, у яких хромофорними (хромофор − носій кольору) властивостями володіє іон металу, і сполуки, хромофорні властивості яких пов’язані з реагентом (лігандом).

Основними характеристиками зафарбованих систем у фотометрії є криві світловбирання або спектри вбирання і у кількісному аналізі виміряні значення оптичної щільності розчинів. Оптичну щільність необхідно вимірювати у вузькому інтервалі довжин хвиль, який відповідає максимуму на кривій світловбирання. Застосування монохромного (з мінімальним інтервалом довжини хвиль) випромінювання є можливим тільки за умови використання монохроматорів або спектрофотометрів. У випадку застосування інших приладів для обчислення вузької ділянки спектра використовують світлофільтри.

Відносну чутливість фотометричних методів характеризують величиною молярного коефіцієнта світловбирання для того інтервалу довжини хвиль, у якому вимірюють оптичну щільність розчину.

Експериментально встановлено, що до чутливих фотометричних методів належать тільки ті, у яких молярний коефіцієнт вбирання ≥1∙10⁴.