Арабо-ізраїльські війни
На Близькому Сході у відповідності з рішенням ООН на палестинській землі мали утворитися арабська та єврейська держави. Однак у результаті арабо-єврейського протистояння виникла війна 1948-1949 pp., яка призвела до захоплення Ізраїлем половини території, відведеної для арабської держави.
Нова війна на Близькому Сході виникла у 1956 p., коли президент Єгипту Г. Насер, заручившись підтримкою СРСР, оголосив про націоналізацію Суецького каналу.У жовтні 1956 р. англійські, французькі та ізраїльські війська вдерлися на єгипетську територію. 6 листопада СРСР направив урядам Великобританії та Франції ультиматум з вимогою припинити військові дії. У результаті операція, що дістала назву «Три мушкетери», провалилася.
Близькосхідний регіон, де існували численні міжнаціональні релігійні та соціальні протиріччя, ускладнені суперництвом між наддержавами, постійно залишався вибухонебезпечною зоною.
5 червня 1967 р. ізраїльська армія раптовим ударом завдала поразки єгипетським військам на Сінайському півострові та сирійським військам, які обороняли Голанські висоти. У результаті ізраїльського наступу за 6 днів був здійснений прорив до Суецького каналу й окупований західний берег ріки Йордан.
У відповідь Єгипет та Сирія, ретельно підготувавшись до війни, 6 жовтня 1973 р. розпочали наступальні операції проти ізраїльських військ. Незважаючи на перші успіхи єгипетської армії, якій вдалося форсувати Суецький канал і прорвати лінію ізраїльської оборони, подальший розвиток військових дій набрав для арабів несприятливого характеру. Частина єгипетської армії потрапила в оточення. Рада Безпеки ООН на своєму засіданні 22 жовтня ухвалила рішення про негайне припинення військових дій, з чим змушені були погодитися обидві сторони.
Спроба врегулювати близькосхідний конфлікт була зроблена на Женевській конференції у грудні 1973 p., співголовами якої стали США та СРСР. Однак небажання обох сторін іти на компроміси завело конференцію у безвихідь.
У 1979 р. Єгипет та Ізраїль за посередництва США уклали мирний договір, але він не зміг стабілізувати становища на Близькому Сході. До сьогодні цей регіон залишається вогнищем постійних конфліктів.
«Буря в пустелі»
Ситуація значно ускладнилася в результаті агресії Іраку проти Кувейту.
2 серпня 1990 р. іракська армія окупувала Кувейт, після чого іракський президент Саддам Хусейн оголосив його частиною Іраку. Агресія була рішуче засуджена світовим співтовариством. Рада Безпеки ООН встановила кінцеву дату виведення військ агресора з окупованої території — 15 січня 1991 р.У разі відмови Іраку виконати рішення ООН було санкціоновано застосування воєнної сили.
Оскільки Ірак не відреагував на вимогу ООН, 17 січня 1991 р. війська США та інших країн, що приєдналися до антиіракської коаліції, завдали удару по іракській армії. До кінця лютого Ірак зазнав повної поразки і відмовився від будь-яких претензій на територію Кувейту. Ефективне приборкання агресора стало можливим лише в умовах припинення конфронтації між США та СРСР.
Берлінські криза
В Європі на початку б0-х pp. різке загострення обстановки було пов´язано з «Берлінською кризою». У зв´язку з масовою втечею німців зі Східної Німеччини до ФРН, уряд НДР за підтримки СРСР та його союзників побудував у ніч з 12 на 13 серпня 1961 р. навколо Західного Берліну бетонну стіну висотою до 3 м і встановив контрольно-пропускні пункти на кордоні. Реакція західних країн на таку акцію була надзвичайно різкою. В Європу почали перекидатися підкріплення для американських військ на території ФРН та Західного Берліну. Найбільш напружена обстановка склалася в Берліні внаслідок кількох спроб зруйнувати стіну і прорватися через контрольно-пропускні пункти (КПП).
27 жовтня до КПП Фрідріхштрассе були підтягнуті американські танки, з протилежного боку кордону на відстані 200 м від них зупинилися радянські. У військових гарнізонах залунав сигнал бойової тривоги. «Танкове» протистояння тривало цілу добу. Світ знову знаходився на межі ядерної війни. Наступного дня М. Хрущов наказав радянським танкам відійти від кордону, американці також залишили КПП. Однак напружена обстановка в місті зберігалася ще довгий час, доки не була укладена чотиристороння угода про Західний Берлін.