Міжнародні відносини другої половини хх ст. – поч. Ххі ст..

Характеризуючи найголовніші події міжнародних відносин цього періоду, можна визначити 4 основних періоди:

50-60-тi pp. — ескалація «холодної війни», регіональних конфліктів, гонки озброєнь;

70-ті pp. — поворот до розрядки в міжнародних стосунках;

Перша половина 80-х pp. — нове загострення міжнародних відносин, посилення конфронтації;

Друга половина 80-х pp. — початок 90-х pp. — завершення «холодної війни», утвердження у міжнародних стосунках нового мислення.

Наприкінці 40-х pp. у світі виникла низка регіональних конфліктів: у Кореї, Індокитаї, на Близькому Сході. їхнє загострення в результаті втручання Радянського Союзу та США серйозно ускладнило міжнародну обстановку.

Війна в Кореї

У Кореї, яка була розділена по 38-й паралелі на американську та радянську зони окупації, у 1948 р. було проголошено Республіку Корея з центром у Сеулі та Корейську Народно-Демокра-тичну Республіку (КНДР) зі столицею у Пхеньяні. Збройний конфлікт між двома корейськими державами почався 25 червня 1950 р. У результаті наступу армії КНДР південнокорейські війська зазнали поразки. Однак президент США Г. Трумен послав їм на допомогу американський десант на чолі з генералом Макартуром. Зроблено це було з санкції ООН. Уже в жовтні того ж року американські і південнокорейські війська перейшли 38 паралель і вступили на територію КНДР У відповідь на допомогу північно-корейському режиму прийшла китайська армія на чолі з Пен Дехуаєм. Радянський Союз направив у КНДР дві авіадивізії під командуванням генерала І. Кожедуба. Після цього китайські і пів-нічнокорейські війська переходять у наступ. Обстановка навколо корейського конфлікту ще більше загострилася.

30 листопада 1950 р. президент Г Трумен заявив, що США готові використати в ході конфлікту всі військові засоби, включаючи ядерну зброю. Уперше виникла небезпека переростання локального конфлікту в ядерну війну. І все ж здоровий глузд виявився сильнішим від військових та політичних амбіцій. Переконавшись у безперспективності подальшої ескалації конфлікту обидві сторони у 1951-1952 pp. роблять кілька спроб перейти до мирних переговорів. 27 липня 1953 р. було укладено перемир´я, за яким уздовж 38-ї паралелі встановлювалася демілітаризована зона шириною 4 км, створювалася комісія із представників нейтральних країн для спостереження за дотриманням перемир´я.

Вєтнамська війна

В Індокитаї з 1946 р. тривала колоніальна війна Франції проти національно-визвольного руху народів В´єтнаму, Лаосу та Камбоджі. На початку 50-х pp. в´єтнамська армія звільнила значну частину своєї території від колонізаторів. У 1954 р. французькі війська зазнали поразки біля фортеці Дьєнб´єнфу, і Франція була змушена піти на поступки. У липні 1954 р. у Женеві були укладені угоди про перемир´я та про принципи врегулювання конфлікту в Індокитаї. В´єтнам, Лаос та Камбоджа визнавалися незалежними державами, в них мали відбутися вільні вибори.

Однак протистояння двох наддержав в Індокитаї після цього ще більше посилилося. Після повного виводу в 1956 р. з цього району французьких військ США активізували підтримку уряду Південного В´єтнаму. У серпні 1964 р. між американським флотом, що знаходився біля в´єтнамських берегів, та північно-в´єтнамськими кораблями виник збройний конфлікт. США направляють до Індокитаю армію чисельністю більше 500 тис. солдат і офіцерів та розпочинають масові бомбардування в´єтнамської території. Водночас посилюється підтримка Північного В´єтнаму з боку СРСР. Однак нарощування військової сили в регіоні не привело до бажаних для СІЛА результатів. Американська армія зазнавала дедалі більш відчутних втрат у В´єтнамі. Проти втручання СІЛА активно виступили громадські рухи, політичні партії багатьох країн світу, одночасно посилився антивоєнний рух у самій Америці.

У 1969 р. США, переконавшись у неефективності своєї військової присутності в Індокитаї, розпочали поступове виведення своїх військ. У січні 1973 р. у Парижі були укладені угоди про припинення війни і відновлення миру у В´єтнамі. Американські війська мали повністю залишити Південний В´єтнам.

Після цього північнов´єтнамська армія активізувала наступ проти Південного В´єтнаму і 30 квітня 1975 р. вступила у його столицю — місто Сайгон. У результаті південнов´єтнамський режим, підтримуваний США, було ліквідовано. На всій території країни у 1976 р. була проголошена Соціалістична Республіка В´єтнам.