- •14. Психічна готовність дитини до навчання у школі
- •1 Вікова психологія як галузь психологічної науки
- •2. Основні теорії психічного розвитку дитини
- •Стадії життєвого шляху особистості за е. Еріксоном
- •3. Психічний розвиток і навчання
- •3.Психічний розвиток дитини. Умови, рушійні сили
- •4. Закономірності розвитку дитини. Сензитивність
- •Розвивальне навчання дітей
- •5. Психологічний вік. Стабільність та кризи
- •Характеристика основних криз дитинства і їх специфіка
- •6. Критерії вікової періодизації.
- •Роль навчання і виховання у психічному розвитку дитини
- •Психологічна характеристика немовлят
- •9.Психологічна характеристика новонародженості
- •10.Характеристика соціальної ситуації розвитку та предметної діяльності дитини раннього віку
- •Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •Провідна діяльність у ранньому дитинстві.
- •Провідна діяльність у ранньому дитинстві.
- •11.Новоутворення та криза 3х років
- •Криза трьох років
- •12. Характеристика ігрової діяльності у дошкільному віці Психічний і особистісний розвиток дитини в дошкільному віці
- •Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці
- •Провідна діяльність у дошкільному віці
- •13.Новоутворення дошкільного віку. Криза 7 років Психічний і особистісний розвиток дитини в дошкільному віці
- •Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці
- •Провідна діяльність у дошкільному віці
- •14. Психічна готовність дитини до навчання у школі . Психологічна готовність дитини до шкільного навчання
- •Вступ дитини до школи.
- •15. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра
- •16. Особливості провідної діяльності молодшого школяра Провідна діяльність молодшого школяра
- •17. Особистісний розвиток дитини молодшого шкільного віку .Формування особистості дитини в молодшому шкільному віці.
- •18. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра Розумові особливості.
- •19. Проблема провідної діяльності підлітка . Її характеристика
- •20. Розвиток пізнавальних процесів підлітка
- •21.Новоутворення психічного розвитку підлітка. Криза підліткового віку Психологічні новоутворення підліткового віку
- •Почуття дорослості у підлітковому віці
- •Потреба підлітка у самоствердженні
- •2. Криза підліткового віку
- •22. Розвиток розумової сфери юнака
- •23.Соціальна ситуація. Провідний вид діяльності у юнацькому віці
- •Соціальна ситуація розвитку в період зрілої юності
- •24. Професійна визначеність
- •25. Особистісний розвиток в період ранньої дорослості Загальна характеристика раннього дорослого віку
- •26. Когнітивний розвиток ранньої дорослості
- •27. Характеристика кризи середини життя
- •28. Особливості професійної діяльності у зрілому віці
- •29. Психологічні особливості людей похилого віку
- •30. Зміни в когнітивній сфері в період геронтогенеза
- •Особливості пізнавальних процесів у старості
Розвивальне навчання дітей
Основний зміст психічного розвитку полягає у формуванні внутрішніх, психічних орієнтувальних дій, які походять ВІД зовнішніх орієнтувальних дій. Для засвоєння їх необхідне включення дитини в один із видів діяльності, що відповідає її потребам та інтересам. Знання цих закономірностей допомагає пізнати умови, за яких навчання найбільше сприяє психічному розвитку дітей, стає розвивальним.
Розвивальне навчання - навчання, спрямоване на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей дитини (сприймання, мислення, уяви, пам'яті тощо).
Воно повинне зосереджуватися на формуванні в дітей орієнтувальних дій, максимально використовувати характерні для кожного вікового етапу види дитячої діяльності. Центральним моментом у роботі з дошкільниками є формування в них дій, які утворюють орієнтувальну частину ЇХ предметної діяльності, гри, малювання, конструювання тощо. Такі дії можуть спрямовуватись на з'ясування властивостей предметів, можливостей їх використання в предметній діяльності, на аналіз предметів, явищ, подій, людських вчинків, які відображаються в іграх, малюнках, на вироблення задумів конструкцій, малюнків, ігор і відшукування способів їх втілення.
Навчання дій, які стосуються практичної частини дитячих видів діяльності (техніки малювання, конструювання, використання предметів та іграшок), не менш необхідне, оскільки без них діяльність неможлива. Однак воно не повинне перетворюватися на самоціль, відриватися від формування орієнтувальних дій. В іншому разі навчання може стати банальним муштруванням, позбавленим розвивальної цінності. Деякі батьки і вихователі намагаються натренувати кожен рух дитини, звести навчання до наслідування готових зразків. Навіть під час рольових ігор дорослі іноді нав'язують дитині готові рецепти поведінки, позбавляючи її можливості самостійно сприймати, осмислювати дійсність, яка відображається в іграх, малюнках, конструкціях. Негативною виступає й інша крайність - надання дітям такої самостійності, за якої вони залишаються наодинці з дійсністю і змушені наосліп шукати способи її пізнання і відображення.
Психологічно правильним є поступове ускладнення завдань, які вимагають від дитини самостійного пізнання, спеціальне навчання способів і прийомів такого пізнання, планомірного обстеження предметів, виявлення і порівняння їх властивостей, формування висновків, застосування отриманих результатів у діяльності,
У всі види діяльності потрібно вносити якомога більше елементів творчості: спонукати дітей до розгортання сюжетних ігор, створення малюнків і конструкцій за задумом. При цьому важливо пам'ятати, що відображувальна і творча сторони діяльності не тільки не суперечать одна одній, а і взаємозбагачуються: удосконалення однієї є основою для формування іншої. Тому, чим легше і правильніше дитина сприймає, передає на малюнку особливості реальних предметів і явищ, тим більше вона має можливостей для створення і втілення творчого задуму.
Дитячі види діяльності не можуть вмістити в собі всі знання і вміння, які дитині необхідно засвоїти до 7-річного віку. Тому на заняттях в дошкільному закладі широко використовують не лише ігрові прийоми навчання, завдання з малювання, конструювання тощо, а й навчальні завдання, які спонукають дитину навчитися чогось нового. Розв'язання навчальних завдань ґрунтується на допитливості дітей, їх пізнавальних інтересах. З урахуванням цього формують навчальні завдання, спрямовані на засвоєння дітьми основ математики, грамоти, ознайомлення їх з явищами природи і суспільного життя, на вироблення координованих рухів, деяких умінь і навичок в галузі музичної діяльності (співи, ритміка) та ін. У цій діяльності потрібно дотримуватися принципу розвивального навчання, піклуватися насамперед про формування у дітей орієнтувальних дій. Наприклад, під час навчання математики головна функція педагога полягає у наданні допомоги дитині навчитися виокремлювати в будь-яких предметах і ситуаціях їхні відношення.
Отже, формування орієнтувальних дій починається з їхнього засвоєння у зовнішній формі, потім унаслідок інтеріоризації вони стають внутрішніми, психічними. Тому розвивальне навчання передбачає вироблення таких способів використання зовнішніх засобів і прийомів, які допомагатимуть дитині орієнтуватись в умовах виконання пізнавальних навчальних завдань.
